про повернення позовної заяви
12 червня 2025 року м. Київ № 320/23761/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ТОВ "АпаратМістоБуд" до Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення,
09.05.2025р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АпаратМістоБуд" (далі - позивач) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення КМР від 24.09.2015р. №46/1949.
Разом з тим, позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що позивач дізнався про оскаржуване рішення з висновку КО "Київгенплан" від 12.02.2024р. №312/32, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка оскаржуваним рішенням віднесена до території зелених насаджень загального користування (з чим позивач не погоджується). Водночас, згідно позиції позивача, він звертався до відповідача-2 з метою досудового врегулювання спору із заявою про скасування оскаржуваного рішення, втім листом-відповіддю від 19.11.2024р. за вих. №055-12637, подану заяву залишено без задоволення. Відтак, на думку позивача, строк звернення до суду із даним є пропущеним з поважних причин.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
На виконання наведеної ухвали позивачем подано до суду заяву про усунення вивлених недоліків позовної заяви.
Проаналізувавши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. №3038-VI (далі Закон № 3038-VI), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на вересень 2015р. (дата прийняття спірного рішення).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7, 8, 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI:
- генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
- детальний план території містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;
- замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;
- містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;
- територія частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Статтею 8 Закону № 3038-VI встановлено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Законом № 3038-VI передбачено три рівні планування територій: державний, регіональний, місцевий.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Частиною першою ст. 19 Закону № 3038-VI передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території (ч. 3 ст. 19 Закону України № 3038-VI).
Згідно із ч. ч. 4-10 ст. 19 Закону України № 3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому вказаним Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.
Отже, з наведеного слідує, що спірне рішення та детальний план території, який таким рішенням затверджений, підлягає обов'язковому оприлюдненню на веб-сайті Київської міської ради, тобто наведені документи були у загальному доступі та позивач мав змогу з ними ознайомитись з вересня 2015р.
Суд звертає увагу позивача на той факт, що отримання листа-відповіді від відповідача-2 на заяву про скасування спірного рішення не є тим моментом з якого необхідно відраховувати строк звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Щодо посилання позивача у заяві на оголошення воєнного стану, як на підставу для визнання поважними причин пропущення строку звернення до суду, варто зазначити, що згідно позиції Верховного суду у постанові від 29.09.2022р. (справа №500/1912/22), сам по собі факт воєнного стану не може вважатися поважною причиною для поновлення строків звернення до суду
Наведене свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачу, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 15.05.2019 у справі "Молдавська проти України" зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
1. Позовну заяву ТОВ "АпаратМістоБуд" до Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Марич Є.В.