13 червня 2025 року Київ № 640/15165/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі також - ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - СМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 червня 2022 року №135/32-00-07-01-03-29 про застосування штрафної санкції у сумі 49 367, 88 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про порушення платником податків вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У період з 20 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку магазину «Сільпо», розташованого за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 147.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29 квітня 2022 року №№2232/08/01/07/09/40720198 (далі також - акт перевірки), у якому відображено висновки про порушення позивачем:
- проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів на суму 31 804,59 грн, згідно відомості ТМЦ;
- порушення порядку ведення обліку товарних записів за місцем їх зберігання та реалізації на суму 1 660, 99 грн, згідно відомості ТМЦ.
Позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДПС у Запорізькій області висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі наведених висновків акту перевірки, СМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2022 року № 135/32-00-07-01-03-29, яким до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 49 367, 88 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень, виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно норм підпунктів 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктами 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до підпунктів 80.1, 80.2, 80.4, 80.7 статті 80, підпунктів 81.1, 81.3 статті 81 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку). При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, без попередження платника.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем:
1) пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів на суму 31 804,59 грн, згідно відомості ТМЦ;
2) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення порядку ведення обліку товарних записів за місцем їх зберігання та реалізації на суму 1 660, 99 грн, згідно відомості ТМЦ.
Так, за приписами статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний:
вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За правилами частини 1 статті 10 цього Закону, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Перевіркою повноти оприбуткування та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), розпочатою 20 квітня 2022 року о 10 год 50 хв, встановлено проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів на суму 31 804, 59 грн, згідно відомостей ТМЦ, а саме: зазначений факт встановлено при звірці фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) під час проведення перевірки з обліковими даними підприємства.
Крім того, встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації на загальну суму 1 660, 99 грн.
ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», у своєму позові зокрема зазначає, що під час проведення перевірки на вимогу інспекторів керуючим магазину було здійснене зняття залишків товарів за даними комп'ютерної програми обліку товарних запасів станом на 20 квітня 2022 року,10 год 50 хв (роздрукований товарний звіт «Залишки»).
У тривалий період часу, протягом якого інспекторами здійснювався перерахунок фактичних залишків товару, частина товару, а саме: горілка «Воздух Легка» 0.7л у кількості 1 од, горілка «Хортиця Срібна прохолода» 0.7 л у кількості 1 од., горілка «Первачок особливий пшеничний» 0.25 л у кількості 2 од., горілка «Absolut» 0.5 л у кількості 3 од., горілка «Danzka Citrus» 0.7 л у кількості 3 од., горілка «Finlandia Червона ягода» 1.0 л у кількості 1 од., горілка «Nemiroff Delux Moon» 0.7 л у кількості 5 од., горілка «Danzka Granraz» 0.7 л y кількості 1 од., горілка «Absolut Lime» 0.7 л у кількості 1 од., горілка «Nemiroff De Lux» 0.7 л y кількості 12 од., горілка «Козацька Рада Класична» 1.0 л у кількості 12 од., горілка «Finlandia Grapefrut» 0.5 л у кількості 12 од., горілка «Nemiroff Delux» 0.5 л y кількості 12 од., горілка «Хлібний Дар Класична» 1.0 л у кількості 12 од., пиво «Blanche De Namur» світле 0.33л у кількості 3 од., пиво «Brasserie de la Senne Bruxellensis» 0.33л y кількості 20 од, пиво «Brew Dog» 0.44 л y кількості 3 од., пиво «Chimay Red» 0.33л у кількості 1 од., пиво «Duchesse de Bargame Cherry» темне 0.33 л у кількості 1 од., пиво «Duchesse de Bargame Choc Cherry» 0.33 л y кількості 3 од., пиво «Duchesse de Bargame» темне фільтроване 0.33 л у кількості 8 од., пиво «Gulden Drook» темне 0.33 л у кількості 5 од., пиво «La Трарре Dubble» темне 0.33 л у кількості 4 од., пиво «Lindemann Classic» темне 0.25 л у кількості 8 од., пиво «Lovenbrau Wiesse» світле 0.5 л у кількості 1 од., пиво «Petrus Bordeaux» темне 0.33л у кількості 14 од., пиво «Petrus Rood Bruin» темне 0.33л у кількості 5 од., пиво «Riegele Robustus» текмне 0.66 л у кількості 1 од., пиво «St.Bernardus» темне фільтроване 0.33 л у кількості 13 од., пиво «Trappistes Roche fort» екстрасвітле 0.33 л у кількості 6 од., пиво «Warstenier Double Hopped» 0.5 л у кількості 4 од. була повернена на розподільчий центр ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за адресою: село Квітневе, вулиця Гоголівська, будинок 1а згідно з накладною №181823 від 20 квітня 2022 року.
У зв'язку з цим в Додатку до акту перевірки «Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків» необґрунтовано зазначена нестача товару, якої фактично не було.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію супровідного листа б/н від 25 квітня 2022 року та копію заперечень на акт перевірки, в додатках до якої зазначено про надання, у тому числі, накладної №181823 від 20 квітня 2022 року.
Також, позивач зазначив, що облік товарних запасів в місцях їх реалізації в ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» здійснюється з використанням відповідного торгівельного комп'ютерного модуля на підставі первісних бухгалтерських документів, які після відображення в комп'ютерній програмі товарного обліку передаються до центральної бухгалтерії, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Філатова, будинок 7, за звітом матеріально- відповідальної особи для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства та подальшого зберігання.
Під час проведення перерахунку фактично наявних залишків товарів магазин працював у звичайному режимі і не зачинявся. В цей час у магазині проводились поточні операційні і технологічні процеси, в тому числі поставка товару, його оприбуткування та відображення в програмі товарного обліку.
Товар, зазначений у «Відомості» в якості надлишку, а саме: горілка «Держава» 1 л у кількості 9 од., горілка «Grey Goose» 0.5л у кількості 1 од., пиво «Barbe Ruby» фільтроване 0.33 л у кількості 1 од., пиво «Brosseri de la Senne Vande» 0.33 л у кількості 1 од., пиво «Cornelissen» 0.33 л у кількості 1 од. був оприбуткований і відображений в товарному обліку магазину відповідно до накладної №208648 від 20 квітня 2022 року під час проведення перевірки.
Посилання контролюючого органу на те, що в ході перевірки підприємством не надано доказів оприбуткування товару (накладні та товаро- транспортні накладні), є на думку позивача безпідставними і спростовуються листом б/н від 25 квітня 2022 року, в якому зазначено про надання ГУ ДПС у Запорізькій області копій накладних та товаро-транспортних накладних на відібраний інспекторами товар, а також запереченнями на акт перевірки вих. №СР-08/808 від 12 травня 2022 року, в яких зазначено про надання ГУ ДПС у Запорізькій області копії накладних №208648 від 20 квітня 2022 року та № 181823 від 20 квітня 2022 року.
Суд не погоджується із вказаними твердженнями ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», з огляду на таке.
Законом № 1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону № 265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом № 1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
До 01 січня 2022 року зазначена норма передбачала, що фінансова санкція має застосовуватись у подвійному розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом № 1914-IX у статті 20 слово «подвійної» було виключено.
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
За вказаних обставин, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Водночас, з огляду на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року Законом N 2118-IX розділ II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» доповнено пунктом 12 такого змісту: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються».
В подальшому Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року; далі - Закон № 2120-IX) пункт 12 розділ II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР доповнено словами «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів».
Така редакція пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР діяла до набрання чинності 01 серпня 2023 року Законом №3219-IX від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким цей пункт викладено у наступній редакції: «Суб'єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».
Дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022. Таким чином, станом на час проведення фактичної перевірки воєнний стан в України не був ні припинений, ні скасований; його дія триває і досі.
Отже, в період дії на території України воєнного стану податковий орган до 17 березня 2022 року взагалі не міг застосовувати до суб'єктів господарювання санкції, передбачені Законом №265/95-ВР, а з 17 березня 2022 року набув повноважень на застосування таких санкцій лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій, предметом яких була реалізація підакцизних товарів.
Таким чином, у період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року під дію мораторію, впровадженого Законом № 2120-IX, не підпадали порушення, які стосуються безпосередньо правил здійснення розрахункових операцій, які були пов'язані із реалізацією підакцизних товарів.
При вирішенні питання, які саме порушення Закону №265/95-ВР стосуються вжитого законодавцем словосполучення «порядку здійснення розрахункових операцій», суд враховує, що за визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Виходячи з наведеного вище визначення слідує, що розрахункова операція пов'язана саме із безпосереднім прийманням від покупця коштів у відповідній формі за товар, оформленням документа, що підтверджує факт здійснення такої операції, у порядку та спосіб, визначений Законом № 265/95-ВР.
Будь-яких розрахункових операцій щодо вказаних у «відомості» товарів, а саме приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо на суму 31 804, 59 під час перевірки не проводилось, належними та допустимими доказами не підтверджено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не підпадають під дію мораторію, передбаченого пунктом 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР, лише порушення цього Закону, які стосуються вимог щодо проведення розрахункової операції, яка проводиться під час реалізації підакцизних товарів. Поряд з цим порушення, що полягає у ненаданні під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, в тому числі підакцизних, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), не можна вважати таким, що пов'язане із порядком здійснення розрахункових операцій, тому охоплюється мораторієм, впровадженим пунктом 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР.
Штрафні санкції за означені в акті перевірки порушення у період з 17 березня 2023 року по 01 серпня 2023 року не підлягали застосуванню.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2022 року №135/32-00-07-01-03-29.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки воно не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких умов, судовий збір стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем заявлено клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення суду, а тому їх розподіл буде здійснено у разі подання відповідних доказів їх понесення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02 червня 2022 року №135/32-00-07-01-03-29 про застосування штрафної санкції у сумі 49 367, 88 грн (сорок дев'ять тисяч триста шістдесят гривень вісімдесят вісім копійок).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (адреса: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 1; код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Шолуденка, проспект Олександра Поля, буд. 57; код ЄДРПОУ 43968079) судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн (дві тисяч чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.