13 червня 2025 року Київ справа №640/22572/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправними і скасування рішень, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00143;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/000156/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00145;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/157/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00142;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/155/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00147;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/158/2 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, позивачу у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.07.2023 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №640/22572/20 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому до Окружного адміністративного суду м. Києва відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятим ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень про коригування митної вартості товарів, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав митному органу митні декларації: №UA100020.2020.020082, UA100020.2020.020084, UA100020.2020.020085, UA100020.2020.020086 (далі - митні декларації).
Зокрема, до вказаних митних декларацій позивачем надано: рахунки-фактури (інвойс), декларації походження товарів, акти проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що не здійснюється при виконанні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документи що підтверджує вартість перевезення товару, висновки про походження товару або акт експертизи, видані уповноваженим органом, сертифікати відповідності, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, ІПН, інші некласифікаційні документи, перепустка № В6-0006768 від 19 березня 2020 року, копії митних декларацій країни відправлення, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу.
За наслідком розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення від 20 березня 2020 року №/2020/000156/2, UA100000/2020/157/2, UA100000/2020/155/2, UA100000/2020/158/2 про коригування митної вартості товарів (далі - оскаржувані рішення) та відповідні картки відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2020 року за № UA100020/2020/00143, UA100020/2020/00145, UA100020/2020/00142, UA100020/2020/00147.
За змістом оскаржуваних рішень, надані відповідно до статті 53 МК України документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Переміщення оцінюваного товару здійснювалось транспортним засобом НОМЕР_1 . Позивач надав лист щодо вартості транспортування товару до кордону України у розмірі 100 евро. Разом з тим, документів, що підтверджують вартість транспортування не надано.
Крім того вказано, що у графі 44 перелічених вище митних декларацій під кодом 0380 (рахунок-фактура) знаходиться документ виконаний польською мовою, без перекладу, що не дає можливість перевірити чи дійсно відбувся продаж, за якими умовами, умови оплати та інші відомості, що необхідні для перевірки митної вартості товарів. Декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товарів та інші платіжні та/або бухгалтерські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Отже, декларантом не забезпечено об'єктивних та документально підтверджених даних стосовно відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 МК України позивачу запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): документи, що підтверджують вартість транспортування у відповідності до вимог законодавства України; за наявності страхові документи та документи, які містять відомості про вартість страхування товару; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
Також, декларанту запропоновано на підставі статті 254 МК України здійснити переклад документу, що зазначений під кодом 0380 у графі 44 митний декларацій та подати за власним бажанням додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Однак, від подання додаткових документів ТОВ «ЄВРОТЕСТ-ПЛЮС», що уповноважено позивачем на декларування товару, відмовилось.
У зв'язку з наведеним відповідач дійшов висновку, що декларантом документально не підтверджено складову митної вартості на транспортування товару, можливу складову на його страхування, та відомості щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті за товар.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях з урахуванням цінової інформації зовнішніх джерел.
Вважаючи зазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митних декларацій протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини 8 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України. Отримувача даного транспортного засобу заявлено позивача.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи: рахунки-фактури (інвойс), декларації походження товарів, акти проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що не здійснюється при виконанні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документи що підтверджує вартість перевезення товару, висновки про походження товару або акт експертизи, видані уповноваженим органом, сертифікати відповідності, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, ІПН, інші некласифікаційні документи, перепустка №В6-0006768 від 19 березня 2020 року, копії митних декларацій країни відправлення, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу.
Позивачем до митного оформлення за всіма митними деклараціями не надано транспортних (перевізних) документів, належних документів про вартість перевезення оцінюваних товарів та/або пояснень митному органу про включення транспортних витрат у вартість товару, а рахунки-фактури (інвойси) виконані польською мовою, проте без перекладу, що унеможливлює перевірити чи дійсно відбувся продаж, за якими умовами, умови оплати та інші відомості, що необхідні для перевірки митної вартості товарів; позивачем не надано банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару - касові або товарні чеки, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати із транспортним засобом, поданим до митного оформлення.
Посадовою особою відділу контролю митної вартості товару Київської митниці Державної митної служби за результатом перевірки МД та документів, митного оформлення також установлено, що у деклараціях країни відправлення, які надані позивачем МРN 20PL402010E0320261, МРN 20PL4020Е0320253, МРN 20PL402010E0320270, у графах 2 (відправник) та 8 (одержувач) зазначений ОСОБА_2 . Разом з цим, такі декларації не містять даних щодо експортера-продавця товару та використовується з метою контролю вивезення товару за межі ЕС, отже не містить достатні відомості для перевірки ціни продажу товарів або ціни, що підлягає сплаті за товари.
Ураховуючи те, що декларантом не було надано всіх обов'язкових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару, Київська митниця Державної митної служби при здійсненні митного контролю запитала у позивача відповідні документи, що підтверджують оплату всіх складових заявленої митної вартості. Декларант від подання додаткових документів відмовився.
Таким чином, суд вважає, що декларантом/позивачем не надано під час подання МД №UA100020.2020.020082, UA100020.2020.020084, UA100020.2020.020085, UA100020.2020.020086 для митного оформлення документи на підтвердження числових значень всіх складових митної вартості, з метою зменшення бази оподаткування товару.
Суд визнає необґрунтованими доводи позивача про надання відповідачу всіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість. Зокрема, суд звертає увагу на відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом.
Отже, на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.
Між тим, суд звертає увагу на таке.
За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість мотоциклів позивача за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
Повертаючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не досліджували обґрунтованості числового значення митної вартості мотоциклів, скоригованої митним органом, за параметрами, які використані митницею при застосуванні резервного методу, не встановлена та не перевірена подібність та схожість товарів; не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної вартості транспортних засобів, скоригованої митним органом.
У контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Так, за результатами проведеного митного огляду імпортованих мотоциклів виявлено пошкодження лакофарбового покриття, заднього колеса, сліди корозії на рамі, відсутність облицювання сидіння, переднього бризговика, задньої вісі, неможливість встановлення показника одометра, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів UА209030/2020/11125, UА209030/2020/11127, UА209030/2020/11128 та UА209030/2020/11129.
Разом з тим, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не долучено до матеріалів справи доказів обрахування ним ціни товару, що поставлявся на митну територію України, з урахуванням наведених вище пошкоджень транспортних засобів. Тобто, відповідачем не обґрунтовано ціну, що визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості транспортних засобів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи, зокрема, на технічний стан транспортного засобу, умови поставки, комерційні умови тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 19.08.2020 у справі № 140/754/19.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у них зазначено лише дати та номери митних декларацій (UА500060/2019/33233 від 18.10.2019, UА205020/2019/21615 від 05.08.2019, UА305200/2019/11300 від 13.02.2019, UА408010/2019/15962 від 22.03.2019), на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2,4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.?
Більше того, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Як наслідок, суд не може вважати оскаржувані рішення обґрунтованими та такими, що прийняті з урахуванням усіх обставин здійснення позивачем постачання товарів на митну територію України.
Беручи до уваги все наведене вище, суд вважає протиправними оскаржувані рішення. Відповідно, такими, що підлягають задоволенню, є заявлені позивачем вимоги.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00143.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/000156/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00145.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/157/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00142.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/155/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2020 за №UA100020/2020/00147.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 №UA100000/2020/158/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені останнім судові витрати у розмірі 4 204, 00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.