про відмову в забезпеченні позову
03 червня 2025 року 320/16152/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення"
про стягнення податкового боргу, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м.Києві з позовом до Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" про стягнення податкового боргу в розмірі 26 861 174,76 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
До Київського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшов зустрічний позов Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення", в якому останній просить суд:
- визнати дії Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС протиправними в частині нарахування пені та штрафу у період з 09.08.2023 по 28.10.2024 в сумі 2 650 905,24 грн та зобов'язати провести коригування в Інформаційно-комунікаційній системі Державної податкової служби “Податковий блок» даних інтегрованої картки платника податку шляхом виключення неправомірно нарахованої суми пені та штрафу;
- визнати дії Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС протиправними в частині нарахування пені в період з 10.08.2023 по 20.11.2024 на суму 1 479 940,78 грн та зобов'язати провести коригування в Інформаційно - комунікаційній системі Державної податкової служби “Податковий блок» даних інтегрованої картки платника податку шляхом виключення неправомірно нарахованої суми пені;
- визнати дії Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС протиправними в частині нарахування пені 26.12.2024 на суму 1 280 043.17 грн та зобов'язати провести коригування в Інформаційно-комунікаційній системі Державної податкової служби “Податковий блок» даних інтегрованої картки платника податку шляхом виключення неправомірно нарахованої суми пені;
- визнати дії Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС протиправними в частині нарахування пені 26.12.2024 на суму 17 490 617,63 грн та зобов'язати провести коригування в Інформаційно-комунікаційній системі Державної податкової служби “Податковий блок» даних інтегрованої картки платника податку шляхом виключення неправомірно нарахованої суми пені.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" до ГУ ДПС в м.Києві про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 320/16152/25за позовом Головного управління ДПС у м.Києві до Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" про стягнення податкового боргу в розмірі 26 861 174,76 грн. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 320/16152/25.
02 червня 2025 року від представника Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- забезпечити зустрічну позовну заяву шляхом зупинення стягнення на підставі платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) коштів;
- заборонити Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС вчиняти дії щодо примусового списання (стягнення) коштів з Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" на підставі документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В обґрунтування заяви вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки внаслідок таких дій ГУ ДПС у м. Києві, неконтрольоване направлення платіжних інструкцій та списання коштів з рахунків до прийняття рішення суду, може призвести до надмірного стягнення коштів з рахунків позивача, які в подальшому, не можливо буде повернути позивачу.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Суд має право застосовувати заходи забезпечення позову для захисту прав та інтересів відповідача, які можуть бути порушені у зв'язку з подачею зустрічного позову. Це дозволяє забезпечити справедливість судового розгляду і запобігти можливому завдаванню шкоди відповідачу.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд наголошує, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Як встановлено судом, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за вказаними позовними вимогами невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також, до заяви не додано жодних (належних, допустимих та достатніх) доказів щодо фактичного існування або реальності настання негативних наслідків для позивача до набрання рішенням у справі законної сили, про які зазначено у заяві.
При цьому, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду також не підтверджені належними доказами.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову зазначені заявником.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.35).
У свою чергу, судом не встановлено, а заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені заявником заходи забезпечення позову шляхом.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Концерну "Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Колеснікова І.С.