13 червня 2025 року Київ № 320/1325/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Київській області про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, щодо не нарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015;
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою її виплати за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015, та середнього заробітку (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку по 20.03.2019;
- стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 в сумі 10 697,67 грн. (десять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 67 копійок); компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 у розмірі 9 275,15 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 15 копійок); середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку, в сумі 174 844,50 грн. (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 50 копійок), а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 194 817,32 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімнадцять гривень 32 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з позивачем вчасно не було проведено розрахунок у повному обсязі, а саме: не виплачено додаткове грошове забезпечення за роботу у нічний час та грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2015 по 01.11.2015.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та замінено неналежного відповідача у справі - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на належного - Ліквідаційну комісію Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Відповідач не скористався визначеним статтею 162 КАС України правом на подачу відзиву на позову заяву.
01 серпня 2019 року представник позивача через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 15 січня 2020 року здійснено вихід із письмового провадження, призначено справу до розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі №320/1325/19 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, до вступу у справу правонаступника - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Київській області.
Ухвалою суд від 11 червня 2021 року поновлено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Кагарлицьким РВ ГУМВС України в Київській області 2 травня 1995 року.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 24 січня 2003 року по 6 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 7 листопада 2015 року по 19 лютого 2016 року на службі в поліції.
В період з 01 квітня 2014 року по 06 листопада 2015 року позивач займав посаду старшого інспектора ДАІ з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів.
19 лютого 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 80 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (М-247581), старшого інспектора Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік), за статтею 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність). Підстава: атестаційний лист ОСОБА_1 від 04.01.2016.
Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача його вислуга років складала: календарна - 14 років 5 місяців 22 дні, пільгова - 14 років 11 років 13 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення - 9.
Згідно архіву розрахункових листів в період з квітня 2014 року по грудень 2014 рік УДАІ ГУ МВС України в Київській області, розмір грошового забезпечення позивача складався із: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань, матеріальної допомоги по рапорту, індексації АТ.
Відповідно до архіву розрахункових листів в період з січня 2015 року по жовтень 2015 рік УДАІ ГУ МВС України в Київській області розмір грошового забезпечення позивача складався із: посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, нагороди по наказу, відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань, матеріальної допомоги по рапорту, індексації АТ.
Зі змісту вищевказаних документів позивач встановив, що йому не було нараховане грошове забезпечення за роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу у понаднормовий час, за період з 1 квітня 2014 по 1 листопада 2015 рік.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не нарахування вищевказаних грошових виплат, позивач звернувсь з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частинами першою та третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Як встановлено судом вище, позивач з 24 січня 2003 року по 6 листопада 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон України №565-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Частиною першою статті 16 Закону України №565-XII передбачено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно з пунктом 12 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №565-XII форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання вказаної постанови № 1294 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №499 ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Суд зазначає, що частинами 12 та 13 статті 22 Закону України №565-XII передбачено, що для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова норма також міститься у Положенні № 114, а саме в абзаці 1 пункту 21 цього Положення, згідно з яким для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Згідно з абзацом 3 пункту 21 Положення №114 при змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 р. № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (далі - Постанова №197, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що порядок здійснення компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні визначено пунктом 3.7 Розділу ІІІ «Виплата грошового забезпечення» Інструкції № 499.
Так, підпунктом 3.7.1. пункту 3.7 Інструкції № 499 передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
При цьому, згідно з підпунктом 3.7.4. пункту 3.7 Інструкції № 499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є:
а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ;
б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (підпункт 3.7.5. пункту 3.7 Інструкції №499).
В спростування доводів позивача відповідачем не було надано суду ні окремих графіків чергувань, табелів обліку понаднормового робочого часу та письмових наказів про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні, так і будь-яких письмових пояснень про причини неможливості надання вищевказаних документів.
У той же час, позивачем долучено до матеріалів справи витяг із книг нарядів Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, за період з 2013 року по 1 січня 2016 року, оформлений листом Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області від 30.11.2018 №С-260/109/1009.1/01-18, згідно яких ОСОБА_1 залучався до несення служби в понаднормовий, нічний час у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.
Також як вбачається з вищевказаного листа, позивачу відмовлено в надані копій аркушів із книги нарядів Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року, оскільки вказані документи відносяться до документів суворої звітності та видаються для ознайомлення та в якості копій лише на підставі рішення суду.
Суд зазначає, що оскільки встановити фактично відпрацьовану позивачем кількість часу, у тому числі службу у нічний час, у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час відповідно до табелів з обов'язковою відміткою у них кількості відпрацьованих годин неможливо, суд встановлює такі дані на підставі інших належних доказів, які безумовно свідчать про відпрацьований позивачем час, а саме, вищезазначених копій Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року.
Так, як вбачається із вищевказаних книг ОСОБА_1 було залучено до добового несення служби, а саме:
1) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 24 (розпочато 01.03.2014, закінчено 19.04.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 02.04.2014 по 08 год. 30 хв. 03.04.2014;
з 08 год. 30 хв. 08.04.2014 р. по 09 год. 00 хв. 09.04.2014;
з 08 год. 30 хв. 14.04.2014 по 09 год. 00 хв. 15.04.2014.
2) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 45 (розпочато 20.04.2014, закінчено 29.05.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 21.04.2014 по 08 год. 30 хв. 22.04.2014;
з 08 год. 30 хв. у неділю 27.04.2014 по 08 год. 45 хв. 28.04.2014;
з 08 год. 30 хв. у суботу 03.05.2014 по 08 год. 30 хв. 04.05.2014 (неділя);
з 08 год. 30 хв. (свято) 09.05.2014 по 08 год. 30 хв. 10.05.2014 (неділя);
з 08 год. 30 хв. 15.05.2014 по 08 год. 30 хв. 16.05.2014;
з 08 год. 30 хв. 21.05.2014 по 08 год. 30 хв. 22.05.2014;
з 08 год. 30 хв. 27.05.2014 по 08 год. 30 хв. 28.05.2014.
3) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 62 (розпочато 29.05.2014, закінчено 08.06.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 02.06.2014 по 09 год. 00 хв. 03.06.2014 ;
з 08 год. 30 хв. у неділю 08.06.2014 по 16 год. 00 хв. 08.06.2014 .
4) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 69 (розпочато 09.06.2014, закінчено 28.06.2014)позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. у суботу 14.06.2014 по 09 год. 00 хв.15.06.2014 (неділя);
з 08 год. 30 хв. 18.06.2014 по 08 год.30 хв. 19.06.2014;
з 08 год. 30 хв. 20.06.2014 по 09 год. 00 хв. 21.06.2014 (неділя);
з 08 год. 30 хв. 26.06.2014 по 09 год. 00 хв. 27.06.2014.
5) відповідно до Книги нарядів за інвентарним №74 (розпочато 29.06.2014, закінчено 07.08.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв.02.07.2014 по 08 год. 45 хв. 03.07.2014;
з 08 год. 30 хв. у суботу 12.07.2014 по 08 год. 00 хв. 13.07.2014 (неділя);
з 08 год. 30 хв. 16.07.2014 по 08 год. 30 хв. 17.07.2014;
з 08 год. 30 хв. 21.07.2014 по 08 год. 30 хв. 22.07.2014;
з 08 год. 30 хв. 27.07.2014 по 08 год. 30 хв. 28.07.2014 ;
з 08 год. 30 хв. 31.07.2014 по 08 год. 30 хв. 01.08.2014;
з 08 год. 30 хв. 05.08.2014 по 08 год. 00 хв. 06.08.2014.
6) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 100 (розпочато 20.08.2014, закінчено 13.09.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 09.09.2014 по 08 год. 30 хв. 10.09.2014.
7) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 137 (розпочато 14.09.2014, закінчено 13.10.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 17.09.2014 по 08 год. 30 хв. 18.09.2014;
з 08 год. 30 хв. 19.09.2014 по 08 год. 30 хв. 20.09.2014;
з 08 год. 30 хв. у неділю 21.09.2014 по 08 год. 00 хв. 22.09.2014;
з 08 год. 30 хв. 25.09.2014 по 08 год. 30 хв. 26.09.2014;
з 08 год. 30 хв. 03.10.2014 по 09 год. 00 хв. 04.10.2014;
з 08 год. 30 хв. 07.10.2014 по 08 год. 30 хв. 08.10.2014;
з 08 год. 00 хв. у суботу 11.10.2014 по 08 год. 00 хв. 12.10.2014.
8) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 152 (розпочато, 14.10.2014, закінчено 06.11.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 22.10.2014 по 08 год. 30 хв. 23.10.2014;
з 08 год. 30 хв. 27.10.2014 по 08 год. 40 хв. 28.10.2014.
10) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 165 (розпочата 07.11.2014, закінчена 04.12.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 26.11.2014 по 08 год. 40 хв. 27.11.2014;
з 08 год. 30 хв. 01.12.2014 по 08 год. 30 хв. 02.12.2014 р.
9) відповідно до Книги нарядів за інвентарним 171 (розпочато 05.12.201, закінчено 31.12.2014) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв.у суботу 06.12.2014 по 08 год. 30 хв. 07.12.2014;
з 08 год. 30 хв. 26.12.2014 по 08 год. 00 хв. 27.12.2014 (субота).
10) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 2 (розпочато 01.01.2015, закінчено 21.06.2015) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 00 хв. 20.05.2015 по 08 год. 40 хв. 21.05.2015;
з 08 год. 30 хв. у неділю 24.05.2015 по 08 год. 00 хв. 25.05.2015;
з 08 од. 30 хв. у суботу 30.05.2015 по 08 год. 00 хв. 31.05.2015(неділя);
з 08 год. 30 хв. 02.06.2015 по 08 год. 30 хв. 03.06.2015;
з 08 год. 30 хв. 05.06.2015 по 09 год. 00 хв. 06.06.2015 (субота);
з 08 год. 30 хв. 11.06.2015 по 09 год. 00 хв. 12.06.2015;
з 08 год. 30 хв. у неділю 14.06.2015 по 08 год. 30 хв. 15.06.2015;
з 08 год. 30 хв. 17.06.2015 по 08 год. 30 хв. 18.06.2015;
з 08 год. 30 хв. у суботу 20.06.2015 по 09 год. 00 хв. 21.06.2015 (неділя).
11) відповідно до Книги нарядів за інвентарним № 117 (розпочато 22.06.2015, закінчено 10.12.2015) позивач залучався до несення служби:
з 08 год. 30 хв. 24.06.2015 по 08 год. 00 хв. 25.06.2015;
з 08 год. 00 хв. 02.07.2015 по 08 год. 00 хв. 03.07.2015;
з 08 год. 00 хв. 08.07.2015 по 09 год. 00 хв. 09.07.2015;
з 08 год. 30 хв. у суботу 18.07.2015 по 08 год. 00 хв. 19.07.2015 (неділя);
з 08 год. 30 хв. 22.07.2015 по 08 год.30 хв. 23.07.2015;
з 08 год. 30 хв. у неділю 26.07.2015 по 08 год. 00 хв. 27.07.2015;
з 08 год. 30 хв. 05.08.2015 по 08 год. 30 хв. 06.08.2015;
з 08 год. 00 хв. 19.08.2015 по 08 год. 30 хв. 20.08.2015;
з 08 год. 30 хв. у неділю 23.08.2015 по 10 год. 00 хв. 24.08.2015;
з 08 год. 00 хв. у суботу 12.09.2015 по 09 год. 00 хв. 13.09.2015 (неділя);
з 08 год. 00 хв. 15.09.2015 по 08 год. 00 хв. 16.09.2015;
з 08 год. 00 хв. 18.09.2015 по 08 год. 00 хв. 19.09.2015 (неділя);
з 08 год. 00 хв. 22.09.2015 по 08 год. 30 хв. 23.09.2015;
з 08 год. 30 хв. у неділю 27.09.2015 по 08 год. 30 хв. 28.09.2015;
з 08 год. 30 хв. у недлю 04.10.2015 по 08 год. 00 хв. 05.10.2015;
з 08 год. 30 хв. 08.10.2015 по 08 год. 30 хв. 09.10.2015;
з 08 год. 00 хв. 12.10.2015 по 08 год. 00 хв. 13.10.2015.
з 08 год. 30 хв.у суботу 24.10.2015 по 08 год. 00 хв. 25.10.2015 (неділя);
з 08 год. 30 хв.28.10.2015 по 08 год. 00 хв. 29.10.2015.
Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи копії Книг нарядів містять інформацію про прізвище, ім'я та по батькові позивача, номер інвентаря, час та дату відпрацьованих днів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи копії Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року у повній мірі підтверджують залучення ОСОБА_1 до несення служби, у тому числі у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку,святкові дні, нічні зміни, та є належними доказами у справі.
Відповідно до підпункту 3.7.2. пункту 3.7 Інструкції № 499 при обрахунку компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.
Отже, чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством було передбачено, що у разі залучення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення таким особам за роботу у понадурочний час виплачується із розрахунку місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Долученими до матеріалів справи розрахунковими листами ОСОБА_1 за спірний період підтверджено, що посадовий оклад позивача за період: квітень-грудень 2014 року та січень-жовтень 2015 року становив 750,00 грн., оклад за спеціальним званням - 120,00 грн.
Відомості про залучення позивача до несення служби понад установлений законодавством робочий час наведено у наданому позивачем у розрахунку заборгованості по невиплаті заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні. Несення позивачем служби понад установлений законодавством робочий час, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з 2013 року по 1 січня 2016 року, які детально були досліджені судом.
З приводу нарахування грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні суд зазначає, що зазначене питання не врегульовано положеннями Інструкції № 499 чи інших спеціальних нормативно-правових актів, а тому відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР 42946756), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, суд дійшов до висновку, про те, що під час розрахунку розміру грошового забезпечення повинні застосовуватися норми трудового законодавства, а саме приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 107 КЗпП України на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
До того ж, за приписами підпункту 3.7.3 пункту 3.7 Інструкції № 499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.
У зв'язку з відсутністю у матеріалах справи відомостей про надання ОСОБА_1 днів відпочинку за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що такі дні йому не надавались.
Відомості про залучення позивача до несення служби у дні щотижневого відпочинку та святкові дні наведено у наданому позивачем розрахунку, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області.
З приводу не нарахування позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час за період 1 квітня 2014 року по 1 листопада 2015 року, суд встановив такі обставини.
У відповідності до підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції № 499 службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.
Суд зазначає, що пунктом 3 Постанови № 1294 затверджені, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.
Так, додатком 26 Постанови № 1294 визначено розмір доплати за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу.
Дійсно, за приписами пункту 7 Постанови № 1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Отже, вказаною нормою було обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатками 25-28 до цієї постанови до моменту упорядкування додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з цим, у силу положень пункту 11 Постанови №1294 зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство фінансів, інші державні органи упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Так, порядок та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС урегульовано вже згаданим вище наказом МВС України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким, окрім іншого, затверджено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 22.
У додатку 22 до вищезгаданого наказу МВС України розмір доплати за несення служби у нічний час встановлено на рівні 35 % від посадового окладу.
Згідно з пунктами 3, 4 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, затвердженому Інструкцією.
Інструкцію № 499 введено в дію з 01.01.2008.
Крім того, згідно з додатком 3 до Галузевої угоди між Міністерством внутрішніх справ України, Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Професійною спілкою працівників державних установ України на 2012-2014 роки, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України 08.10.2012 за № 29, за роботу у вечірній час з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи) встановлюється доплата в розмірі 20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час, а за роботу в нічний час - 35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час (http://www.msp.gov.ua/files/ugody/gal/55.pdf).
Наведене є підставою для висновку про те, що питання виплати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, доплати за несення служби у нічний час з 01.01.2008 урегульовано наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 та грошове забезпечення за службу в нічний час мало бути нараховано у розмірі 35 % посадового окладу.
Як встановлено судом, посадовий оклад ОСОБА_1 у період з квітня по грудень 2014 року та з січня по жовтень 2015 року складав - 750,00 грн.
Відомості про залучення позивача до несення служби у нічний час наведено у наданому позивачем розрахунку, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 80 КАС України).
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, в розумінні вимог процесуального законодавства, на спростування викладених ОСОБА_1 обставин виниклих спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що сума заборгованості з виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 загалом становить 10 697,67 грн. і підтверджується розрахунком заборгованості по невиплаті заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, світкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, доданим позивачем до позовної заяви.
Суд звертає увагу, що при проведенні розрахунку позивачем враховано вимоги чинного законодавства, зокрема, положення абзацу третього підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції № 499, відповідно до якого особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.
Матеріалами справи підтверджується правильність наданого позивачем розрахунку додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 10 697,67 грн.
Суд зазначає, що позивач у період з 01.04.2014 по 06.11.2015 перебував на посаді старшого інспектора відділення ДАІ з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів (відповідно до наказу ГУ №220 о/с від 11.04.2014) і отримував заробітну плату в Управлінні ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
За змістом пункту 1.4. Інструкції № 499, грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 1.6. Інструкції №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Таким чином, обов'язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу покладено на орган внутрішніх справ, в якому він проходив службу, а саме - на Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач по справі - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській, з 04 грудня 2015 року перебуває в стані припинення, розпочата процедура ліквідації та призначено ліквідаційну комісію.
До ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина четверта статті 105 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з чим, ухвалою суду за клопотанням представника позивача замінено відповідача у справі Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на належного - Ліквідаційну комісію Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, підлягає стягненню додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період 01.04.2014 по 01.11.2015 у загальному розмірі 10 697,67 грн.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015, суд зазначає наступне.
Бездіяльність - не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка. Проте, вона може поєднуватися із вчиненням інших дій, наприклад, наданням відповіді про відмову, частковим або неналежним виконанням.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Як встановлено судом вище у спірних правовідносинах наявна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Встановлені судом вище обставини бездіяльності Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, є триваючим порушенням права позивача на отримання винагороди за працю, що полягало у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 та порушило закріплене статтею 43 Конституції України право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.
Зважаючи на викладене, вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо не нарахування та невиплати позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015.
З приводу правовідносин щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 у розмірі 9 275,15 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (далі - ІСЦ) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 за період невиплати доходу.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку № 159).
Компенсації підлягають грошові доходи населення разом із сумою індексації, що отримані у гривнях на території України та не мають разового характеру. Перелік таких доходів наведено в п. 3 Порядку №159, до них належить, зокрема, і заробітна плата.
Згідно п. 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14 основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Як слідує з матеріалів справи, під час звільнення позивача не було проведено з ним повного розрахунку.
У свою чергу, відповідачем у добровільному порядку не було проведено виплату компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, а отже, зазначена бездіяльність є протиправною.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати розмірі 9 275,15 грн.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 174 844,50 грн., суд зазначає наступне.
Частиною сьомою статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 вказаної Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Враховуючи, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності органу внутрішніх справ за затримку розрахунку при звільненні особи рядового і начальницького складу ОВС, суд вбачає наявними підстави для застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.
Висновок щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 117 Кодексу законів про працю України викладений також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 №К/800/28525/15 (номер в ЄДРСР 57676013); від 13.04.2016 №К/800/32442/15 (номер в ЄДРСР 57225762).
Так, статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд зазначає, в що рамках даного адміністративного провадження предметом спору є невиплата позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 квітня 2014 року по 1 листопада 2015 рік, а отже, день фактичного розрахунку ще не настав.
Враховуюче вищезазначене, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 174 844,50 грн.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 в адміністративній справі № 810/1456/17.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо заявленої вимоги про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника субєкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання субєктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобовязання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено, а тому суд відмовляє у задоволенні вимоги про встановлення судового контролю.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою її виплати за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015.
Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Київській області (ЄДРПОУ 24521910, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 в сумі 10 697,67 грн (десять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень шістдесят сім копійок).
Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Київській області (ЄДРПОУ 24521910, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.04.2014 по 01.11.2015 у розмірі 9 275,15 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень п'ятнадцять копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова