ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"13" червня 2025 р. Справа № 640/18875/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер», в інтересах якого діє представник Валько Ігор Вікторович, до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Валько Ігор Вікторович (далі - представник позивача) звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 640/18875/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві щодо зупинення поданої на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» 27.04.2021 о 12:11:57 годині податкової накладної № 2 від 01.04.2021 і прийнятої за № 9101141187 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та скасовано Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві № 2640425/21892451 від 11.05.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 01.04.2021. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» № 2 від 01.04.2021, подану на реєстрацію 27.04.2021 о 12:11:57 годині і прийняту за № 9101141187, датою її фактичного надходження на реєстрацію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно- інтеграційне підприємство «Агроінтер».
Заява представника позивача мотивована тим, що в ухваленому рішенні не вирішено питання розподілу судових витрат позивача на адвоката за надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» правничої допомоги у справі №640/18875/21. Відтак, просить суд ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідачів витрати на суму 8000 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 прийнято заяву Валька Ігоря Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії до розгляду. Запропоновано Головному управлінню ДПС у м. Києві та Державній податкові службі України до 13.06.2025 надати до суду письмову правову позицію щодо поданої заяви.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача було заявлено, що у зв'язку зі зверненням до суду із цим адміністративним позовом позивачем очікується понесення витрат на правничу допомогу. Відповідні докази наявні в матеріалах справи. Рішення суду у справі № 640/18875/21, що розглядалась у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, представником позивача отримано 04.06.2025. Заяву про ухвалення додаткового рішення представником позивача подано 05.06.2025.
Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог, передбачених ст. 7 ст. 139 КАС України.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підставі ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
13.06.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Заперечення мотивовані тим, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок позивача, є занадто завищеним та неспівмірним із складністю і характером справи. Зазначає, що розгляд адміністративної справи № 640/48875/21 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Вважає, що витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, і адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості їх відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Проаналізувавши подану заяву представника позивача та заперечення Головного управління ДПС у м. Києві, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази, в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з положенням статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відтак, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень та правових позицій дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З огляду практики Європейського суду з прав людини, як то у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" слідує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Така правова позиція корелюється із висновком, відображеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.
При цьому Верховний Суд у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу).
Серед матеріалів справи наявні: договір №316/21 про надання правової (правничої) допомоги від 29.06.2021, додаток 1 від 29.06.2021 до договору №316/21 від 29.06.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №685, ордер №877442, акт прийому -передачі №1 від 05.07.2021, квитанції про сплату грошових коштів від 28.06.2021 №1474, від 01.07.2021 №1476, №1489, ордер 1845018 від 18.03.2025, додаткова угода №1 від 10.10.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.06.2021 №316/21, додаткова угода №2 від 01.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.06.2021 №316/21, додаткова угода №3 від 14.10.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.06.2021 №316/21.
Зокрема, акт прийому-передачі послуг №1 від 05.07.2021 (а.с.79) містить інформацію про детальний опис виконаної роботи, а саме:
- підготовка позову ТОВ «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» щодо зупинення реєстрації ПН №№2 від 01.04.2021 з ТОВ «Моє Джерело» (контрагент) (1 послуга -8000 грн).
Відповідно до Додатку №1 від 29.06.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.06.2021 №316/21 між позивачем та представником позивача узгоджено фіксовану вартість за послугу - підготовка позову ТОВ «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» до суду щодо зупинення реєстрації ПН №2 від 01.04.2021 з ТОВ «Моє Джерело» (контрагент) у розмірі 8000 грн (а.с.67).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справ відноситься до справ, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку та вивчення судової практики з аналогічних спорів, до того ж, дана справа розглядалась в письмовому провадженні. Тобто, на переконання суду, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З урахуванням викладеного, зважаючи на правову позицію податкового органу, суд вважає неспівмірним та дещо завищеним розмір оплати послуг адвоката щодо написання позову в сумі 8000 грн, а тому суд виснує про наявність підстав для зменшення вказаної суми до 4000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (послугами) та їх обсягом. Більше того, суд враховує, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що з урахуванням приписів ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду цієї справи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, яким було прийнято спірне рішення.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №640/18875/21.
Заяву задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, бул. 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» (код ЄДРПОУ 21892451, вул. Кам'янська, буд. 5, м. Верхньодніпровськ, Кам'янський район, Дніпропетровська область, 51600) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень).
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.