ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" червня 2025 р. справа № 300/1205/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також, - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також ГУ ПФУ у Вінницькій області - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також ГУ ПФУ у Кіровоградській області - відповідач, ГУ ПФУ у Кіровоградській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 092550007718 від 20.08.2024 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області за № 092550007718 від 03.09.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Приймаючи такі рішення, позивач вважає, що відповідачі безпідставно не зарахували до страхового стажу: - період роботи в росії згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1977 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997, з тих підстав, то з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13,03,1992 року, а тому до страхового стажу зараховується тільки період роботи па території РРФСР по 31.12.1991; періоди роботи в колгоспі, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1977, з 19.08.1980 по 10.08.1981, оскільки відсутні дані про встановлення мінімум та відроблені вихододні, тоді як відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю: період роботи в Петрилівському дитячому садку Тлумацького району, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 20.08,1977, з 13.08.1981 по 15.10.1983, оскільки дата наказу на звільнення з роботи містить виправлення.
В подальшому, а саме 08.11.2024, відповідач рішенням № 092550007718 в позасудовому порядку зарахував період роботи позивача в Петрилівському дитячому садку Тлумапького району, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1977, з 13.08.1981 по 15,10,1983, тим самим зарахований страховий стаж з 14 років 1 місяця 8 днів збільшився до 16 років 3 місяці 11 днів, та призначив позивачу з 12.08.2024 року пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як особі, якій виповнилось 65 років та за наявності страхового стажу від 15 до 21 року.
Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу: періодів роботи в росіі згідно трудових книжок НОМЕР_3 від 20.08.197 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 та період роботи в колгоспі з 19.08.1980 по 10.08.1981 та зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в росіі згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1977 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022, періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 та період роботи в колгоспі з 19.08.1980 по 10.08.1981.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.25-26).
ГУ ПФУ в Кіровоградській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.03.2025. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечила, зазначила, що 27.08.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Рішенням від 03.09.2024 №092550007718 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с.34-38).
Відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який через систему "Електронний суд" надійшов на адресу суду 19.03.2025. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив, зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди на території російської федерації згідно трудових книжок НОМЕР_3 від 20.08.197 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997, оскільки росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.54-59).
Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.03.2025. Щодо заявлених позовних вимог відповідач заперечив, зазначив, що позивачка звернулась 12.08.2024 та 27.08.2024 до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії прийнято посадовими особами ГУ ПФУ в Донецькій області. Як наслідок, зазначає, що між позивачем та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області жодних правовідносин не виникло, оскільки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не прийнято рішень та не вчинено чи допущено бездіяльності, що призвели б до порушення прав позивача, які потребували б судового захисту. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.64-69).
03.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.73).
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.
Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням пенсійного віку, 12.08.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення їй пенсії за віком. До заяви від 12.08.2024 подано необхідні документи для призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФ України у Вінницькій області від 20.08.2024 №092550007718 відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1977, з 19.08.1980 по 10.08.1981, оскільки відсутні дані про встановлення мінімум та відроблені вихододні, тоді як відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю: період роботи в Петрилівському дитячому садку Тлумацького району, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 20.08,1977, з 13.08.1981 по 15.10.1983, оскільки дата наказу на звільнення з роботи містить виправлення, періоди роботи на території росіі згідно трудових книжок НОМЕР_3 від 20.08.197 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997, оскільки росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.5).
27.08.2024 позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення їй пенсії за віком. До заяви від 27.08.2024 подано необхідні документи для призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФ України в Кіровоградькій області від 03.09.2024 №092550007718 відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди на території російської федерації згідно трудових книжок НОМЕР_3 від 20.08.197 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997, оскільки росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не зараховано періоди роботи в колгоспі, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1977, з 19.08.1980 по 10.08.1981, оскільки відсутні дані про встановлення мінімум та відроблені вихододні, тоді як відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 (а.с.8).
Позивач звернулася з заявою від 05.11.2024 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на яку листом від 29.11.2024 за №9675-8219/Ш-02/8-0900/24 повідомлено, зокрема, що позивачу з 12.08.2024 призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при страховому стажі 16 років 3 місяці 11 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,1625. Заробітна плата, зарахована за період з серпня 1981 по липень 1986, згідно з довідкою від 20.09.2024 №380, становить 3964,23 грн (0,29236*13559,41 грн - де 0,29236 - індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії, 13 559,41 грн - показник середньомісячної заробітної плати за 2021 - 2023, три попередні роки). Розмір пенсії становить - 2725,00 грн (а.с.15).
Позивач вважає рішення відповідачів щодо не зарахування оскаржуваних періодів протиправними, у зв'язку з чим звернулася в суд за захистом свого порушеного права.
Як передбачено частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу, зокрема , в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 15 до 21 року.
Положеннями частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії (12.08.2024) досягла пенсійного віку у 65 років, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктами "а", "ж" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2017 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
20 червня 1974 року постановою Держпраці СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
У відповідності до зазначеної інструкції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції №58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на такі роботі.
Щодо зарахування періодів роботи з Б'Т-1 №0000747 від 20.08.197 та ВТ №1394255 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 на території російської федерації, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону № 1058-ІV.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
Одночасно, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про не зарахування до заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії позивача, заробітної плати отриманої на території російської федерації, оскільки з 1 січня 2023 року росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки така обставина не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування отриманої заробітної плати, та як наслідок, позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист у належному розмірі.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Враховуючи наведене, позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає до задоволення.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду з 19.08.1980 по 10.08.1981, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.08.2024 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розрахунок проведено з урахуванням страхового стажу 16 років 03 місяці 11 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,1625), заробітної плати зарахована з серпня 1981 по липень 1986, індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,29236.
Однак, відповідачами не враховано період роботи з 19.08.1980 по 10.08.1981 в колгоспі ім. Дзержинського, у зв'язку з ненаданням документів про встановлення трудової участі, про що зазначено у рішеннях від 20.08.2024 №092550007718 та від 03.09.2024 №092550007718.
Позивач вважає протиправними дії щодо розрахунку розміру її пенсії без урахування періоду роботи з 19.08.1980 по 10.08.1981 та просить зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі, у зв'язку з чим звернулася в суд з метою захисту свого порушеного права.
При вирішенні вказаного спору суд виходив з такого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
А так як Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01 січня 2004 року, то періоди трудової діяльності, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії за період до 01січня 2004 року повинні враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) міститься роз'яснення наведеного конституційного положення, в якому зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.
Таким чином, стосовно порядку зарахування певних періодів до стажу для призначення пенсії необхідно керуватися тим законодавством, під час дії якого, ці періоди існували.
Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пунктом 3 вищезазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 6 Постанови Ради Міністрів СРСР "Про трудові книжки колгоспників" №310 від 21.04.1975 року всі записи у трудовій книжці завіряються у всіх розділах за час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої особи і печаткою.
З огляду на вищевикладені норми, суд вважає, що документи, які надав позивач відповідачу, дають підстави для зарахування спірного періоду до стажу роботи.
Покликання відповідача на те, що трудова книжка не підтверджує трудовий стаж ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими і такими, що суперечать письмовим доказам, що знаходяться в матеріалах справи.
З копії трудової книжки № НОМЕР_5 позивача судом встановлено, що з 19.08.1980 ОСОБА_1 прийнята на роботу вихователем дитячого садка в колгосп ім. Дзержинського на підставі протоколу №11 від 27.08.1980. З 10.08.1981 звільнена з роботи згідно поданої заяви на підставі протоколу №9 від 10.08.1981. Всі записи у трудовій книжці завірені підписами інспектора по кадрам та печатками, тому підстав вважати такі записи спірними немає (а.с. 17).
Записи в трудовій книжці позивача вчинені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №5.
За наведених обставин суд виходить з того, що трудовою книжкою підтверджується стаж роботи позивача за трудовим договором у колгоспі ім. Дзержинського, що є достатнім для врахування цього періоду при обчисленні розміру пенсії і не вимагає додаткового підтвердження позивачем свого стажу як члена колгоспу з вирішенням питання про вироблення встановленого мінімуму трудової участі у суспільному виробництві.
Таким чином, позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає до задоволення.
Щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в росіі згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1977 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022, періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 та період роботи в колгоспі з 19.08.1980 по 10.08.1981, суд зазначає таке.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності останнім структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування спірного періоду позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Кіровоградській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №300/7721/23.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах даної справи містяться докази понесення позивачем судових витрат в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20 від 24.02.2025 (а.с.22).
Таким чином, підлягають стягненню з відповідача - ГУ ПФУ у Кіровоградській області на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005), Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802, вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу: періодів роботи в росіі згідно трудових книжок НОМЕР_3 від 20.08.197 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 та період роботи в колгоспі з 19.08.1980 по 10.08.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802, вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи в росіі згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1977 та НОМЕР_2 від 28.04.2006, з 01.01.1992 по 02.08.1996, з 05.06.1997 по 29.08.1997, з 09.10.1997 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 24.09.2010, з 27.09.2010 по 09.09.2016, з 12.09.2016 по 05.10.2022, періоди отримання допомоги по безробіттю з 25.09.1996 по 04.06.1997 та з 30.08.1997 по 24.09.1997 згідно довідки 497/2 від 08.10.1997 та період роботи в колгоспі з 19.08.1980 по 10.08.1981.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802, вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.