Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2025 року Справа№200/2682/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2019 року по 22.03.2025 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2019 року по 22.03.2025 року у сумі 321 766 гривень 74 копійки.
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 14.07.2015 року по 23.07.2018 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач).
Відповідно до наказу від 23.07.2018 року №133 позивача з 23.07.2018 року було звільнено з військової служби за станом здоров'я.
Проте у період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення.
19.02.2021 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням виплатити всю наявну заборгованість.
Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому зазначив, що Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України Документ сформований в системі здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з 01.03.2018, до цього - постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294), наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (з 01.03.2018, до цього - наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260).
Вищезазначеними керівними документами не передбачена виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважає, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення та просить відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 14.07.2015 року по 23.07.2018 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач).
Відповідно до наказу від 23.07.2018 року №133 позивача з 23.07.2018 року було звільнено з військової служби за станом здоров'я.
Проте в період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення.
19.02.2021 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням виплатити всю наявну заборгованість.
Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №200/17798/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
З метою виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, який 23.02.2023 року, 28.03.2023 року, 26.04.2023 року було направлено до відділів Державної виконавчої служби України, проте у зв'язку з війною виконавчі документи 2 рази було повернуто позивачу.
27.03.2023 року позивачем подано звернення на Урядову “гарячу лінію» щодо невиконання рішення суду.
19.04.2023 року Покровським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження №71613330.
25.05.2023 року відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №200/17798/21 виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби у сумі 14806,16 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі №200/17799/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 : - нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.07.2018 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
22.03.2023 року позивачем подано звернення на Урядову “гарячу лінію» щодо невиконання рішення суду.
З метою виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, який направлено до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
04.05.2023 року відкрито виконавче провадження №71739196.
25.05.2023 року відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі №200/17799/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 84642,25 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду щодо виплати середнього заробітку за період з 01.08.2018 року по 16.03.2023 року включно.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №200/2515/23 стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2018 року по 24.01.2019 року включно в сумі 35839,43 грн.
Разом з цим залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.07.2018 року включно.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі №200/2939/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4082,33 грн. в місяць у загальній сумі 19358,15 грн. за період з 01.03.2018 по 23.07.2018 включно, відповідно до норм абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
23.03.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі №200/2939/24 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4082,33 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.07.2018 року у загальній сумі 14905,77 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 23.07.2018 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 23.03.2025 року, то відповідачем затримано розрахунок з 24.07.2018 року по 22.03.2025 року.
Проте відповідачем не виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2019 року по 22.03.2025 року.
Для вирішення спору позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні із військової служби військової частини не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З аналізу наведеного вбачається, що виплаті підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку обмежений періодом в шість місяців.
Водночас, позивач просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2019 року по 22.03.2025 року у сумі 321 766 гривень 74 копійки.
Суд зазначає, що в період з 25 січня 2019 року по 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував шестимісячним строком розмір виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія статті 117 КЗпП в редакції, яка чинна з 19.07.2022, застосовується тільки на ті правовідносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На момент звільнення позивача стаття 117 КЗпП діяла в редакції, яка передбачала право позивача на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку і це право не обмежувалося будь-яким строком.
Отже, застосовною до спірних правовідносин є стаття 117 КЗпП в редакції, яка була чинна до 19.07.2022 року та розрахунку середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає необмежений шістьма місяцями.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Як вбачається з довідки про доходи грошове забезпечення позивача складає:
- за травень 2018 року 8052,66 грн.
- за червень 2018 року 8052,66 грн.
Згідно довідки про грошове забезпечення від 22.04.2025, що надана на виконання вимог ухвали суду, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 264,02 грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (8052,66 грн. + 8052,66 грн.) / 61 день = 264,02 грн.
Середній заробіток за період з 25.01.2019 року по 18.07.2022 року складає: 264,02 грн. х 1271 день = 335 569,42 грн.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямопропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
У цій справі загальний розмір виплат нарахованих позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 140 460,40 гривень, з яких:
- 26 106,22 грн. - грошове забезпечення виплачено у добровільному порядку при звільненні з військової служби;
- 114 354,18 грн. = (14806,16 + 84642,25 + 14905,77) - виплачено на виконання рішень суду.
Частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 114 354,18 грн. / 140 460,40 грн. * 100% = 81,41%
Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення належна позивачу має складати: 335 569,42 грн. * 81,41% = 273 187,06 грн.
Середній заробіток за період з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року складає: 264,02 грн. х 184 дні = 48 579,68 грн.
Загальна сума середнього заробітку відповідно до правової позиції Верховного Суду наведеної у постановах від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23 складає: 273 187,06 грн. + 48 579,68 грн. = 321 766,74 грн.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2019 року по 22.03.2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2019 року по 22.03.2025 року у сумі 321 766 гривень 74 копійки.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 червня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова