13 червня 2025 рокуСправа №160/7911/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
17.03.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (вх.№49459/Г-0400-24 від 18.11.2024);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (вх.№49459/Г-0400-24 від 18.11.2024).
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 18.11.2024 ОСОБА_1 за допомогою вебпорталу електронних послуг направила до Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Незважаючи на те, що позивачем було направлено засвідчену цифровим підписом заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановленого зразка, долучено до вказаної заяви необхідні документи, що підтверджують право на пенсію, відповідачем фактично було відмовлено у розгляді заяви через відсутність електронної форми даної заяви на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви про призначення пенсії протиправною, вказуючи, що подання заяви про призначення пенсії в електронній формі є законним, натомість відмова в розгляді такої заяви Законом не передбачена.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
23.04.2025 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що законодавством передбачено спеціальний порядок призначення пенсії, який передбачає дві обов'язкові складові - звернення особи з відповідною заявою про призначення пенсії та прийняття органами ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви. Документально встановлено, що 11.11.2024 позивач звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання прийняття заяви та документів для призначення пенсії позивачу 18.11.2024 за вхідним №49459/Г-0400-24 Зазначену заяву розглянуто та в порядку Закону України «Про звернення громадян» територіальним органом Пенсійного фонду України та надана відповідь від 17.12.2024 №67314-49459/Г-01/8-0400/24, в якій наведено порядок та підстави призначення пенсії із посиланням на норми законодавства, а саме: “Згідно з пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №13/13402, заява про призначення пенсії подається заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). На теперішній час через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України реалізована можливість подавати наступні заяви: щодо встановлення надбавок та підвищень відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; щодо працевлаштування (звільнення); - щодо встановлення надбавок на непрацездатних членів сім'ї; щодо поновлення виплати пенсії. З огляду на викладене, розглянути питання щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 можливо після надання разом з особистої заявою документів, передбачених Порядком. Оскільки ОСОБА_2 за життя отримував пенсію, позивачу необхідно звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України з необхідними документами для подання заяви про призначення пенсії. Документально встановлено, що 11.08.2023 позивач звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання пенсійного забезпечення( від 18.11.2024 вх. №49459/Г-0400-24). Зазначену заяву розглянуто та в порядку Закону України «Про звернення громадян» територіальним органом Пенсійного фонду України та надана відповідь від 17.12.2024 №67314-49459/Г-01/8-0400/24. Тобто, рішення суб'єкта владних повноважень - відмова (в розумінні Кодексу адміністративного кодексу України та постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1) за результатом розгляду заяви від 18.11.2024 не приймалось, оскільки позивачем не дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, заява про призначення пенсії встановленого зразка не подавалася, оригінали документів для призначення пенсії не були пред'явлені, рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії позивачу не приймалося, матеріали пенсійної справи не формувались. Матеріали пенсійної справи позивача відсутні. Враховуючи зазначене, позивач безпідставно зазначає про обов'язок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію з дати первісного звернення, оскільки фактичного звернення позивача за призначенням пенсії за віком не було.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого від 21.01.2015 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 09.09.2005 було укладено шлюб.
Позивач має двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 від 24.10.2013.
Батьком дітей є ОСОБА_2 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2015 у справі №235/10053/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.09.2005.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09.02.2015 у справі №235/45/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, до їх повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 15.12.2023.
18.11.2024 позивач звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.12.2024 №67314-49459/Г-01/8-0400/24 повідомлено, що на теперішній час через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України реалізована можливість подавати наступні заяви: щодо встановлення надбавок та підвищень відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; щодо працевлаштування (звільнення); щодо встановлення надбавок на непрацездатних членів сім'ї; щодо поновлення виплати пенсії. Оскільки ОСОБА_2 за життя отримував пенсію, позивачу необхідно звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України з необхідними документами для подання заяви про призначення пенсії.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду заяви про призначення пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 10 Закону №1058-IV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за Євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону №1058-ІV, непрацездатними членами сім'ї вважаються:
- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
- діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;
- діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1058-ІV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пп. 3 - 4 п. І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 (далі Порядок №3-1) заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби), виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, виплату одноразової грошової допомоги може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за №991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених у додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами органів державної влади.
Відповідно до п. 11 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Згідно пп. 6 п. IV. Порядку №3-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.
Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в пенсійній справі.
Враховуючи зазначене, суд зауважує, що жоден з пунктів Порядку №3-1 не містить обов'язку особи особисто звертатись із заявою про призначення пенсії безпосередньо до органу Пенсійного фонду України. Навпаки, Порядок №3-1 передбачає, що особа має можливість обрати альтернативному способу звернення до органів Пенсійного фонду України, зокрема, спосіб звернення - через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Суд наголошує, що доводи відповідача про те, що особисто підписана заява особи може бути подана виключно безпосередньо до органу Пенсійного фонду України, без використання мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), не просто звужує конституційне право на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та пенсійного законодавства, а й взагалі унеможливлює/нівелює право особи на отримання пенсії.
Тому, в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства та з метою безпекових заходів, на переконання суду подана позивачем заява від 18.11.2024 (сформована 11.11.2024) до пенсійного органу через портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису є особистими та належними зверненнями позивача щодо питання призначення пенсійних виплат.
Суд звертає увагу, що заява оформлена у відповідності до Додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підписана електронним підписом позивача, містить всі необхідні реквізити для розгляду питання про призначення пенсії.
Відтак, суд робить висновок про наявність протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (вх. №49459/Г-0400-24 від 18.11.2024).
Оскільки рішення про призначення пенсії або відмову у призначенні пенсії за результатом розгляду заяви від 18.11.2024 не приймалось, суд вважає, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (вх. №49459/Г-0400-24 від 18.11.2024).
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15.03.2025.
Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити суму судового збору із застосування понижуючого коефіцієнту, що складає суму 968,96 грн. Таким чином має місце сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 242,24 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача та може бути повернута в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 968,96 грн (із застосування понижуючого коефіцієнту) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (вх. №49459/Г-0400-24 від 18.11.2024).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (вх. №49459/Г-0400-24 від 18.11.2024).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський