13 червня 2025 рокуСправа №160/9113/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.03.2025 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №16/в від 30 серпня 2024 року, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при дорожно - транспортній пригоді під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через агресію рф. З метою отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат нею було подано відповідний пакет документів до відповідачів, проте на вказане звернення отримала відмову відповідно до Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975. Не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: надати до суду: оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 1211,20грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
14.04.25 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/9113/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.05.2025 р.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
30.04.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Міністерством оборони України подано письмовий відзив проти позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказано, що наказом Міністерства оборони України від 21.01.2023 року №45, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №176/39232, відповідно до Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 ''Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану'' затверджений Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі Порядок №45).
Відповідно до розділу IV Порядку №45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2 до цього Порядку.
У разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ніш обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби чи смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, одноразова грошова допомога признана, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №16/в від 30 серпня 2024 року, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_2 , оскільки на час смерті ОСОБА_2 виконував обов'язки військової служби (службовий час під час слідування до місця дислокації) у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено листом 11.04.2023 №295 Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи (в крові померлого виявлено етиловий спирт у концентрації 2,63 % та відповідно 2,68 % в сечі. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Тобто, відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, як зазначено вище, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та дій у стані алкогольного сп'яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене вказує, що оскаржуване рішення комісії є правомірним та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наданої військовою частиною НОМЕР_2 довідки від 28.03.2023р. № 1349 сержант ОСОБА_2 в період з 12.03.2022 по 29.09.2022, з 21.10.2022 по 19.11.2022, з 07.12.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонскій та Донецькій областях.
Згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол № 1706 від 08.09.2023р. травма, що послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 - Травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо - транспортна пригода на дорогах загального користування) і причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
30 серпня 2024 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975. Надана відмова вмотивована вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення на момент смерті, а саме виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги за загибеллю сина, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної вище статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок, яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Позиція Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 760/1815/16-а, від 30 березня 2020 року у справі № 820/1645/18, від 31 березня 2020 року у справі № 319/1377/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 205/8704/16-а(2-а/205/222/16), від 16 квітня 2020 року у справі № 520/8870/18, від 26 травня 2020 року у справі № 735/1417/16-а, від 09 грудня 2020 року у справі № 620/3983/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19 та від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 аналогічно до положень пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно наданої військовою частиною НОМЕР_2 довідки від 28.03.2023р. № 1349 сержант ОСОБА_2 в період з 12.03.2022 по 29.09.2022, з 21.10.2022 по 19.11.2022, з 07.12.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонскій та Донецькій областях.
Згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол № 1706 від 08.09.2023р. травма, що послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 - Травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо - транспортна пригода на дорогах загального користування) і причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
30 серпня 2024 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975. Надана відмова вмотивована вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення на момент смерті, а саме виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння.
У витязі з проколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 серпня 2024 року № 16/в зазначено, що згідно з листом Дніпропетровського обласного бюро судово - медичної експертизи від 11.04.2023 №295 під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові та сечі ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,63 проміле в крові, та відповідно 2,68 проміле в сечі.
Відповідно до частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, додають до заяви зокрема, копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
З огляду на вищевказані положення, суд зазначає, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.
Разом з тим, така виплата не здійснюються, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем злочину, адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства.
Крім того, суд вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку № 975 обов'язок членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов'язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких члени сім'ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі №0840/2850/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020.
З огляду на це, суд зазначає, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що на момент смерті ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння та був при виконанні службових обов'язків, а отже прийняте комісією Міністерства оборони України рішення про відмову в призначенні грошової допомоги прийнято в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом № 2011-ХІІ і Порядком №975.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладений в постанові у справі № № 120/13997/21-а від 18 березня 2024 року:
«Таким чином, із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне сформулювати правовий висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.»
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук