13 червня 2025 рокуСправа №160/17826/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року включно;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року включно, виходячи з її розміру 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до витягу з наказу №274 від 01.10.2023 командира Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки частини та призначено на посаду бухгалтера (2 категорії) фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №1409-П «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року» визначено виплатити особовому складу військової частини, за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконання бойових (спеціальних) завдань додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, відповідно до додатку 2 до цього наказу. Додатком №2 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №1409-П до осіб, яким визначено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. на підставі бойового наказу командира НОМЕР_3 об ТрО №508вн від 26.08.2023, журналів бойових дій № 123 від 19.09.2023 та 124 від 17.10.2023, рапорту командира підрозділу включено серед інших солдата ОСОБА_1 (період безпосередньої участі у бойових діях з 01.10.2023 по 31.10.2023). Водночас, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 за жовтень 2023 року, серед іншого, нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. за жовтень 2023 року, що не відповідає наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №1409-П, за яким розмір додаткової винагороди повинен становити 100 000 грн. за жовтень 2023 року. Таким чином, позивачу недоплачено додаткову винагороду за жовтень 2023 року у розмірі 70 000,00 грн. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України.
Ухвалою суду від 08.07.2024 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Жорніченка Д.В. про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом із зазначенням обґрунтованих підстав для його поновлення та з наданням належних доказів на підтвердження обставин поважності причин його пропуску.
18.07.2024 представником позивача адвоката Жорніченком Д.В. подано заяву про поновлення процесуального строку.
Ухвалою суду від 26.07.2024 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Жорніченка Д.В. про поновлення строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 в адміністративній справі №160/17826/24 скасовано, справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 160/17826/24.
Ухвалою суду від 16.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17826/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » докази нарахованого та фактично виплаченого грошового забезпечення позивача за період жовтень - листопад 2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
26.11.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що не підлягає задоволення, з огляду на наступне. Військова частина НОМЕР_1 підпорядкована військовій частині НОМЕР_4 , як окремий батальйон управлінню бригади. Військова частина НОМЕР_1 не є юридичною особою, не є розпорядником бюджетних коштів, не є власником майна та не має ані казначейських ані інших розрахункових рахунків. Розпорядником коштів є військова частина НОМЕР_4 , яка є відповідальною за виплату коштів особовому складу військової частини НОМЕР_1 на підставі підготовлених відомостей на виплату грошового забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_1 . Так, виплату додаткової винагороди позивачу та іншим посадовим особам фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 за спірний період було призупинено начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 , про що останній подав рапорт своєму безпосередньому командиру. На підставі рапорту та правової доповіді, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 22.11.2023 № 804-А було призначено службове розслідування для з'ясування підстав виплати у серпні 2023 року та передумов для виплати у вересні - жовтні 2023 року додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень посадовим особам фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . В ході службового розслідування 27.11.2023 капітана ОСОБА_3 помічника командира з фінансово-економічної роботи військової частини НОМЕР_1 служби надав пояснення щодо прийнятого ним рішення включення в рапорт на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень себе та підлеглих йому осіб фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . За результатами службового розслідування було встановлено неправомірність виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень посадовим особам фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 за серпень 2023 року, що спричинило збитків державному бюджету на суму 806545,15 гривень, та створення передумов (подання рапорту та включення в наказ на виплату) для неправомірної виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 зазначеним особам за період вересень - жовтень 2023 року. Результати службового розслідування були затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 16.12.2023 №254-ОД. Відповідно позивач обізнана про факт невиплати додаткової винагороди за серпень - жовтні 2023 року, оскільки надавала пояснення в ході службового розслідування 27.11.2023, що свідчить про те, що починаючи з 27.11.2023 позивач чітко знала, що виплату їй додаткової винагороди було призупинено та у зв'язку з обставинами викладеними у службовому розслідуванні. З огляду на викладене, вбачається відсутність протиправної бездіяльності відповідача у даних правовідносинах.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною п'ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
За змістом пункту 1 частини першої статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 16.10.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Копія ухвали скерована сторонам засобами електронного зв'язку через Електронний суд. Згідно із довідкою про доставку електронного листа ухвала доставлена відповідачу 17.10.2024 (16.10.2024 о 18:31), отже граничний строк на подання відзиву - 01.11.2024, водночас відзив поданий в суд - 26.11.2024, тобто із пропуском встановленого строку.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Зі змісту поданої до суду відповідачем заяви вбачається, що останнім вказано на те, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 включно з керівництвом постійно перебуває в зоні дорученої відповідальності із захисту Батьківщини від збройної агресії, у зв'язку з чим вчасне опрацювання та реагування на отриману вхідну кореспонденцію неможливе, та здійснюється за практичної можливості в умовах перебоїв з електропостачанням та за наявності інтернет-зв'язку.
Враховуючи викладене, суд також зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду питання не припинив свою дію.
В силу положень частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.
Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З урахуванням викладеного, враховуючи наведені відповідачем обставини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, а також з метою забезпечення реалізації процесуальних прав учасників справи в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
25.12.2024 відповідачем неодноразово надіслано через Електронний суд аналогічні за змістом відзиви з долученням доказів направлення позивачу.
26.12.2024 відповідачем подано заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи доказ надіслання відзиву представнику позивача адвокату Жорніченку Д.В.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 07 лютого 2005 року Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей з військового квитка серії НОМЕР_6 позивач призвана на військову службу 19.06.2023 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022, з 19.06.2023 - курсант Військової частини НОМЕР_7 , з 18.07.2023 - бухгалтер Військової частини НОМЕР_8 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №274 від 01.10.2023 солдата ОСОБА_1 , 1987 р.н., зараховано до списків частини та призначено бухгалтером (2 категорії) фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 900053, рнокпп НОМЕР_9 , шпк «старший солдат»; з 01.10.2023 справи і посаду прийняла та приступила до виконання службових обов'язків за посадою.
Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 29.09.2023 (по особовому складу) №3245-РС, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_8 від 30.09.2023 (по стройовій частині) №273.
03.11.2023 на підставі витягу з рапорту начальника служби - головного бухгалтера фінансово-економічної служби військової служби НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 , витягу з бойового наказу командира НОМЕР_3 об НОМЕР_10 обр ТрО №508вн, витягу з журналу бойових дій за вересень 2023 р. та жовтень 2023р. солдата ОСОБА_1 було включено до виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у розмірі 100000,00 грн. пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйоном першого ешелону оборони за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 згідно з Додатків 1, 2 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №1409-П.
Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за жовтень 2023 року №808, позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено грошового забезпечення в сумі 50524,50грн., з яких: 30 000,00грн. - додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченої Постановою №168, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
До Постанови КМУ №168 неодноразово вносилися зміни та доповнення.
Так, пунктом 1-1 Постанови КМУ № 168, в редакції чинної на час спірних правовідносин, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови №168).
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції чинної на час спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
У розділі ХХХІV Порядку №260 визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, у пункті 2 розділу ХХХІV Порядку №260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу (пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для виплати військовослужбовцем додаткової винагороди у розмірі 100000,00грн., передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.10.2023 зарахована до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 бухгалтером (2 категорії) фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 900053.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця №808, за жовтень 2023 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 50524,50 грн., з яких: 30000,00грн. - додаткова винагорода відповідно до Постанови №168.
У межах спірних правовідносинах позивач стверджує протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, виходячи із розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у періоді з 01.10.2023 по 31.10.2023.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається документального підтвердження обставин безпосередньої участі позивача у вказаний період у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених заходів.
Матеріали справи хоч і містять витяг з бойового наказу командира НОМЕР_3 об НОМЕР_10 обр ТрО №508вн, витяг з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 №121т за 26.08.2023, витяг з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 №124т за 31.10.2023 та за 01.11.2023, однак такі документи жодним чином не доводять безпосередню участь позивача у складі відповідних груп відповідних підрозділів в/ч НОМЕР_1 у виконанні відповідного бойового наказу (розпорядження) у період з 01.10.2023 по 31.10.2023, оскільки містять лише стислий опис бойових дій військової частини НОМЕР_1 (підрозділів НОМЕР_3 об НОМЕР_10 обр ТрО), крім того за певні дати (26.08.2023, 27.08.2023, 28.08.2023, 29.08.2023, 31.10.2023 та 01.11.2023).
Матеріали справи не містять бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки, списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань, бойових донесень, з яких би можливо було встановити, що позивач безпосередньо залучалась до виконання бойових (спеціальних) завдань (розпоряджень) протягом періоду з 01.10.2023 по 31.10.2023.
Водночас, згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №1409-п позивача було включено до списків військовослужбовців на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.10.2023 по 31.10.2023.
Вказаний наказ було оформлено командиром Військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорту безпосереднього начальника позивача - начальника служби - головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової служби НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 .
Поряд з цим, в ході судового розгляду судом встановлено, що підтверджено матеріалами справи, що за фактом виплати додаткової винагороди 100000 гривень військовослужбовцям фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 за серпень-жовтень 2023 року відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України було призначене та проведене службове розслідування, результати якого оформлено актом службового розслідування від 15.12.2023 №3/11146.
Зі змісту вказаного акту, у ході службового розслідування встановлено, що на підставі розпорядження командира Військової частини НОМЕР_4 №1665/175 від 20.12.2022 на період дії воєнного стану особовий склад фінансово-економічних служб, зокрема, і Військової частини НОМЕР_1 , був відряджений до фінансово-економічної служби НОМЕР_4 , яка знаходиться на об'єкті № НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 .
Таким чином, особовий склад фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 з лютого 2023 року по теперішній час виведений з районів бойових дій та перебуває в АДРЕСА_3 .
Факт несення служби на вказаному об'єкті був підтверджений поясненнями, зокрема, начальника позивача - начальника служби - головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової служби НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 (безпосереднім начальником позивача, яка з 01.10.2023 займала посаду бухгалтера (2 категорії)).
Згідно з пояснень начальника служби - головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової служби НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 ним було складено рапорт від 04.10.2023 на виплату особовому складу ФЕС Військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вересень 2023 року. На підставі рапортів, в т.ч. капітана ОСОБА_4 , військовослужбовців згідно з рапорту було внесено в наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 03.10.2023 №1238-П на виплату додаткової винагороди за 2023 року в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах відповідно до додатку 2. Наступного місяця (жовтень 2023 року) за такою ж аналогією були складено рапорти, в т.ч. капітана ОСОБА_4 , за жовтень 2023 року та створений наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 03.11.2023 №1409-П на виплату додаткової винагороди за 2023 року в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах відповідно до додатку 2.
Службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовці фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 перебувають у АДРЕСА_3 та не беруть безпосередню участь на лінії зіткнення з противником.
Крім того, згідно із пояснювальною, складеною власноруч позивачем 27.11.2023 в рамках службового розслідування, вона пояснила, що з 01.10.2023 призначена на посаду бухгалтера 2 категорії ФЕС в/ч НОМЕР_1 , перебувала на об'єкті № НОМЕР_11 АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , та виконувала роботу згідно з посадових обов'язків.
Також, на виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_4 «Про результати службового розслідування щодо виплати додаткової винагороди 100000 гривень військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » від 16.12.2023 №254-ОД наказом командира Військової частини НОМЕР_1 наказом від 04.02.2024 №235/1-П наказано привести накази про виплату додаткової винагороди посадовим особам фінансово-економічної служби за серпень-жовтень 2023 року у відповідність до нормативно-правових актів.
Позивачем жодних пояснень подіям, встановлених службовим розслідуванням, та доказів на їх спростування не надано.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин у сукупності із наданими доказами суд доходить висновку, що у періоді з 01.10.2023 по 31.10.2023 позивач, будучи бухгалтером Військової частини НОМЕР_1 , перебувала на об'єкті № НОМЕР_11 АДРЕСА_2 , та виконувала роботу згідно з посадових обов'язків, безпосередньої участі у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів, у розумінні пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, за які передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., не брала.
Тож, за відсутності умов безпосередньої участі позивача у бойових діях протягом спірного періоду, позивач не має права на отримання додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн.
За таких обставин, доводи позивача щодо бездіяльності відповідача у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000 грн. з 01.10.2023 по 31.10.2023 безпідставні.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги, та не спростовано доводи відповідача, заперечуючи їх обґрунтованість.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова