13 червня 2025 рокуСправа №160/1622/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 22 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 16.12.2020 до 02.09.2024 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.12.2020 до 02.09.2024 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач у період з 16.12.2020 до 02.09.2024 проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Однак відповідачем за період проходження служби не було виплачено позивачу індексацію із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач заперечує право позивача на отримання індексації грошового забезпечення із врахуванням в якості базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року. Вказує, що відсутні підстави для визнання дій Військової частини НОМЕР_1 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Військова частина відповідно до положень Інструкції №260 керувалася в спірних правовідносинах відповідними роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, в яких було зазначено про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення в спірний період. Відповідач звертає увагу, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Наголошує на тому, що у зв'язку із дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормової чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже у жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Натомість, на переконання відповідача, індексація грошового забезпечення не є обов'язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і виплачується у випадках, передбачених законом. Відповідач також просить залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, без надання доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 в період з 16.12.2020 до 02.09.2024 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Дана обставина сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи, зокрема, послужним списком.
Позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
02 вересня 2024 року позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що при виключенні її з особового складу військової частини відповідачем не було проведено повного розрахунку та не виплачено в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 16.12.2020 до 02.09.2024.
В листопаді 2024 року позивачка звернулася із заявою до військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату їй індексації доходів за період з 21.12.2020 до 04.09.2024.
Листом від 06.12.2024 №9011 Військова частина НОМЕР_1 вказала, що збільшення посадових окладів відбулося з 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Відтак, індексація за березень 2018 року не здійснюється. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розраховується з квітня 2018 року.
Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Відтак, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року), перевищив поріг індексації і становив 103,7% (100,8%*100%*100%*99,3%*100%*101,9%*101,7%), або 1, 037.
У зв'язку із цим тільки у грудні 2018 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу 3,7% (103,7%-100%).
Також, відповідач у листі вказав, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік, тому за 2023 рік індексація не нараховувалася.
З 01 січня 2024 року індексація здійснюється наростаючим підсумком. У червні 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, але не перевищив порогу 103%, так як розрахунок ІСЦ відбувається наростаючим підсумком, тож з урахуванням індексів інфляції за попередні місяці в серпні 2024 року поріг склав 104,3% (100,4*100,3* 100,5*100,2*100,6*102,2*100), то нарахування та виплата індексації почалася з серпня 204 року.
Військова частина у відповіді на заяву позивача вказала на нарахування та виплату індексації за період з 21.12.2020 по 31.12.2022 з використанням базового місяця березень 2018 року, за період з 01.01.2024 до 04.09.2024 базовий місяць - січень 2024.
Зазначена інформація відображена в картках особового рахунку ОСОБА_1 за 2021-2024 роки.
З карток особового рахунку позивача за 2021-2022 роки вбачається, що індексація нараховувалася в період січень - грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року.
З картки особового рахунку за 2023 рік вбачається, що індексація нарахована виключно в січні 2023 року.
Також, індексація нарахована за вересень 2024 року.
З наданого до суду Розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 за період з 16.12.2020 до 02.09.2024 вбачається, що військовою частиною нарахована сума індексації не виплачувалася позивачу.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації за період з 16.12.2020 року по 02.09.2024 року позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно із абз.2 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому відповідно до визначення, яке міститься в абз.3 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абз.5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абз.1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами 1 - 6 п. 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 (справа №620/1892/19), від 05.02.2020 (справа №825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Суд звертає увагу на те, що з аналізу положень п.5 Порядку №1078 вбачається, що можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми залежить від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося.
При цьому, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Аналізуючи викладені приписи законодавства, слід зазначити, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано правомірність невиплати індексації грошового забезпечення, не надано доказів щодо підвищення грошового забезпечення позивача чи того, що розмір грошового забезпечення позивача не підлягав індексації у зв'язку зі зміною величини індексу споживчих цін.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про протиправність невиплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення.
Щодо визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі Постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 та до 01.03.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
У такому випадку нарахування індексації, в силу приписів Порядку №1078 та Закону №1282-XII, здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року відповідно до Постанови №704.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є місяць, з якого підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: січень 2008 року (Постанова №1294) та березень 2018 року (Постанова №704).
Враховуючи вказане, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період повинна була здійснюватися враховуючи базовий місяць березень 2018 року.
А отже, належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Питання наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 року по справі №620/3282/18 та від 15.10.2020 року по справі №240/11882/19.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
На переконання суду, право громадян на індексацію не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою зазначеної категорії спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи в частині дотримання строку звернення до суду, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідачем про те, що в спірних правовідносинах повинен застосовуватися строк звернення до суду, визначений в ч. 5ст. 122 КАС України.
Предметом оскарження в даній справі є нездійснення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, спірний період - з 16.12.2020 до 02.09.2024.
В позовній заяві позивач заперечує пропуск строку звернення до суду, зазначаючи, що при звільненні зі служби їй не було доведено до відома про всі суми, належні до виплати.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 ст. 9 цього Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Отже, індексація є щомісячним періодичним платежем, входить до структури грошового забезпечення, та має періодичний характер.
Про розміри грошового забезпечення, а так само нараховану/ненараховану індексацію позивач дізнавався щомісяця, отримуючи таке грошове забезпечення.
Суд звертає увагу, що передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, застосовується до вимог щодо сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні: наприклад, основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України про такі суми роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відтак, саме щодо зазначених в Розрахунку сум та фактично отриманих в день звільнення статтею 233 КЗпП України визначено тримісячний строк для звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Натомість, грошове забезпечення, яке отримувалося позивачем з період з 16.12.2020 до 02.09.2024, не підпадає під визначення сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, в розумінні ст. 116 КЗпП України, з огляду на таке.
Як вже зазначалося судом, кошти, які підлягали нарахуванню в порядку індексації грошового забезпечення, та недоплачена частина грошового забезпечення є щомісячними періодичними платежами.
Отже, з дня отримання щомісячного грошового забезпечення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Оскільки відносини між позивачем та відповідачем з приводу оплати праці у спірні періоди виникали щомісячно, що свідчить про обізнаність позивача про нараховані/ненараховані та виплачені/невиплачені йому суми індексації грошового забезпечення в період з 16.12.2020 до 02.09.2024.
Позивачем в позовній заяві вказує, що він не був обізнаний із виплаченими за час проходження військової служби сумами грошового забезпечення, а про виплачені суми дізнався з відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №9011.
З цього приводу суд зазначає таке.
Отримання позивачем листа від військової частини не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування індексації, своєчасність/несвоєчасність її нарахування та виплати.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 49 КЗпП України, роботодавцем видається працівникові на його вимогу довідку про розмір заробітної плати. Очевидно, що мова йде про довідку, яка стосується щомісячних виплат. Така довідка, на відміну від повідомлення про нараховані при звільненні суми, надається на вимогу працівника.
Відтак, обізнаність позивача про нараховані суми індексації грошового забезпечення залежить безпосередньо від дій позивача.
Відповідно до численних правових висновків Верховного Суду (як приклад, постанова ВС від 17.07.2018 №521/21851/16-а) поважними причинами пропуску процесуальних строків визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як вже зазначалося судом, кошти, які підлягали нарахуванню в порядку індексації грошового забезпечення, та недоплачена частина грошового забезпечення є щомісячними періодичними платежами.
Відтак, про порушення своїх прав особа повинна була дізнатися з дня отримання нею грошового забезпечення за відповідний місяць, але в будь-якому випадку не пізніше звільнення з військової служби у вересні 2024 року.
Натомість, до суду позивачка звернулася лише в січні 2025 року.
Суд нагадує, що до 19 липня 2022 року звернення до суду за захистом прав в спірних правовідносинах не обмежувалося будь-якими строками.
При оцінці дотримання позивачем строку звернення до суду після 19 липня 2022 року судом врахувано те, що визначені ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ) строки продовжуються на строк дії карантину.
Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Отже, тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину) та мав закінчитись 02.10.2023, з урахуванням того, що 30.09.2023 та 01.10.2023 - вихідні дні.
Відтак, 02.10.2023 - останній день тримісячного строку звернення до суду з дня скасування карантину для вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022 по 01.07.2023.
Строки звернення до суду з вимогами за період з 01.07.2023 до 02.09.2024 також пропущено, з огляду на зазначене вище правове регулювання.
Суд зазначає, що позивач із даним позовом звернувся 22.01.2025, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними.
Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлючали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не встановлено.
Наведені ж у позовній заяві доводи визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані, так як жодна з наведених обставин об'єктивно не перешкоджала (не утворювала обставин непереборної сили) позивачу звернутися до суду у відповідний строк.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відтак, позовні вимоги за період з 19.07.2022 до 02.09.2024 підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги за період з 16.12.2020 до 18.07.2022 включно.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішення питання щодо стягнення судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ).
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 16.12.2020 до 18.07.2022 включно із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.12.2020 до 18.07.2022 включно із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року до 02 вересня 2024 року - залишити без розгляду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон