13 червня 2025 року Справа № 160/10912/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/10912/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
15.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) викладені рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладеного у листі Відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.02.2025 року № 6874-1030/Л-0/8-0400/25 щодо відмови мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нарахуванні та виплаті пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04,.1992 р. № 2262-ХІІ у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) зробити нарахування, перерахунок, сплатити заборгованість та виплачувати в подальшому, з урахуванням виплачених сум мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по втраті годувальника відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 76 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, яка зазначена у Розрахунку пенсій по інвалідності по пенсійній справі ФД105517 для ОСОБА_2 , 1 гр. А4, підполковник від 06.09.2024 р. наданому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 15.04.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 17.04.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 17.04.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- пенсійної справи позивача;
- пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заяви позивача про переведення на інший вид пенсії з 09.01.2025 року;
- відомості/інформацію (розрахунок) щодо визначення розміру пенсії позивача (із зазначенням всіх складових та відсоткового визначення);
- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача від 09.01.2025 року;
- всі наявні докази щодо суті спору.
02.05.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 13.06.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 пенсіонера ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та має право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХП у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Вказує, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звертався із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом 27 листопада 2023 року по справі №160/27821/23 було прийнято рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про розмір грошового забезпечення від 28.03.2022 року № ФД105517 без обмеження максимальним розміром пенсії, викладену у листі від 16.10.2023 року №0400- 010202-8/162155.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про розмір грошового забезпечення від 28.03.2022 року №ФД105517 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до Розрахунку пенсій по інвалідності по пенсійній справі ФД 105517 для ОСОБА_2 , 1 гр. А4, підполковник від 06.09.2024 р., її чоловікові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була призначена пенсія у розмірі 25516,69 гривень.
Вказує, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковник у відставці проходив військову службу в Збройних Силах з 12.11.1967 р. по 10.04.1993р. Приймав участь у бойових діях на території ДРА з 07.11.1985 р. по 28.09.1987 року.
Її чоловік був визнаний особою з інвалідністю І групи.
Після смерті чоловіка позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника на підставі п. «а» ч. 1 ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області мені було призначено пенсію на підставі довідки, наданій на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №108 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», хоча мало би враховувати із Розрахунку пенсій по інвалідності по пенсійній справі ФД105537 для ОСОБА_2 , 1 гр. А4, підполковник від 06.09.2024 року.
Її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено довідку від 28.03.2022 року № ФД 105517.
Розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначений у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року № ФД1055.17 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року по справі №160/27821/23).
Позивач вказує, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 09.01.2025 року про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 70% пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак, їй було призначено пенсію в разі втрати годувальника постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 108 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У призначені пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року № ФД105517 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.20217 року № 704, як зазначено у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «викладеного у листі Відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.02.2025 року № 6874-1030/Л-01/8-0400/25.
Позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови їй у призначені пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року № ФД105517 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду із позовного заявою.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що на підставі особисто наданої заяви від 09.01.2025 року та доданих до неї документів позивача з 09.01.2025 року переведено на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262.
Розмір пенсії в разі втрати годувальника було обчислено з грошового забезпечення померлого годувальника, яке зазначено у довідці, наданій на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме:
посадового окладу - 5360,00 грн.;
окладу за військовим званням - 1410,00 грн.;
50 % надбавки за вислугу років - 3385,00 грн.;
Всього грошове забезпечення: - 10155,00 грн.
Основний розмір пенсії 70 % від грошового забезпечення складає 7108,50 гривень.
До основного розміру пенсії встановлені наступні надбавки та підвищення:
компенсаційна виплата 70-ти річним - 300,00 грн;
щомісячна доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» 2000,00 грн.
Загальний розмір пенсійної виплати складає 9408,50 гривень.
Вказано, що позивачем отримано пенсію за віком у розмірі 2725,00грн., відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої припинена з 01.02.2025 року.
У зв'язку із цим, була нарахована доплата різниці пенсії за січень поточного року в сумі 4958,73 грн., яка виплачена у лютому поточного року разом із пенсією за місяць.
На підставі особисто наданої заяви до основного розміру пенсії встановлено підвищення членам сімей загиблих/померлих військовослужбовців, інвалідів війни у розмірі 590,25 грн. (25 % від 2361,00 грн.) відповідно до статті 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 -XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З 01.03.2025 року виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі 9998,75 гривень.
Доплату по перерахунку пенсії за період з 09.01.2025 року по 28.02.2025 року у сумі 1028,18 грн. нараховано найближчій виплатний період.
Вказують, що органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 пенсіонера ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Чоловік позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя, звертався із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом 27 листопада 2023 року по справі №160/27821/23 було прийнято рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про розмір грошового забезпечення від 28.03.2022 року № ФД105517 без обмеження максимальним розміром пенсії, викладену у листі від 16.10.2023 року №0400-010202-8/162155.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про розмір грошового забезпечення від 28.03.2022 року №ФД105517 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Встановлено, що чоловік позивача був визнаний особою з інвалідністю І групи.
Відповідно до Розрахунку пенсій по інвалідності по пенсійній справі ФД 105517 для ОСОБА_2 , 1 гр. А4, підполковник від 06.09.2024 р. чоловікові позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була призначена пенсія у розмірі 25516,69 гривень.
Після смерті чоловіка, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника на підставі п. «а» ч. 1 ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призначено пенсію на підставі довідки, наданій на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 108 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Чоловік позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено довідку від 28.03.2022 року № ФД 105517.
Розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначений у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року № ФД105517 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року по справі №160/27821/23).
Позивач вказує, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 09.01.2025 року про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 70% пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак, листом від 07.02.2025 року за №6874-1030/Л-01/8-0400/25 відповідач повідомив про те, що на підставі особисто наданої заяви від 09.01.2025 року та доданих до неї документів Позивачку з 09.01.2025 переведено на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262.
Розмір пенсії в разі втрати годувальника було обчислено з грошового забезпечення померлого годувальника, яке зазначено у довідці, наданій на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме: посадового окладу 5360,00 грн; окладу за військовим званням 1410,00 грн; 50 %надбавки за вислугу років 3385,00 грн. Всього грошове забезпечення: 10155,00 гривень.
Основний розмір пенсії 70 % від грошового забезпечення складає 7108,50 гривень.
До основного розміру пенсії встановлені наступні надбавки та підвищення:- компенсаційна виплата 70-ти річним 300,00 грн;- щомісячна доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» 2000,00 гривень.
Загальний розмір пенсійної виплати складає 9408,50 гривень.
Відповідач також вказує, що позивач отримувала пенсію за віком у розмірі 2725,00 грн, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої припинена з 01.02.2025 року.
У зв'язку із цим, позивачу була нарахована доплата різниці пенсії за січень поточного року в сумі 4958,73 грн., яка виплачена у лютому поточного року разом із пенсією за місяць.
На підставі особисто наданої заяви до основного розміру пенсії встановлено підвищення членам сімей загиблих/померлих військовослужбовців, інвалідів війни у розмірі 590,25 грн. (25 %від 2361,00 грн) відповідно до статті 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З 01.03.2025 року виплата пенсії здійснюється у розмірі 9998,75 гривень.
Позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови їй у призначені пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року № ФД105517 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернулась до суду із позовного заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно із ч.3 ст.1 Закону №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до ст.6 Закону №2262-ХІІ, сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 7 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
За змістом ст.29 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно із частинами 1, 2 статті 30 Закону №2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону №2262-ХІІ непрацездатними членами сім'ї вважаються: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Статтею 31 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до п. б ст.36 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
У силу ст.37 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ст.40 Закону №2262-ХІІ, пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.
Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім'ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім'ї або сім'я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.
Відповідно до приписів ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст.43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норма ст.43 Закону №2262-ХІІ міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №826/3858/18.
Суд зазначає, що питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 45 Закону №2262-XII передбачено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.
Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
З огляду на положення наведених норм суд зазначає, що розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення (заробітку), з якого розраховується пенсія годувальникові.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Так, пенсію померлому годувальнику було обчислено з грошового забезпечення у розмірі, у т.ч., яке зазначене у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року №ФД 105517.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2022 року №ФД 105517 відповідачем не оспорюється.
Таким чином, розмір пенсії позивача в разі втрати годувальника має обраховуватись з грошового забезпечення годувальника, з якого обчислена його пенсія (довідка 28.03.2022 року №ФД 105517).
Натомість, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило розрахунок пенсії у разі втрати годувальника належно здійснено не було.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги, зокрема шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії по втраті годувальника з 09.01.2025 року на підставі довідки № ФД105517 від 28.03.2022 року про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 та шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 09.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки № ФД105517 від 28.03.2022 року про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії по втраті годувальника з 09.01.2025 року на підставі довідки №ФД105517 від 28.03.2022 року про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 09.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки № ФД105517 від 28.03.2022 року про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 13.06.2025 року.
Суддя В.В. Ільков