13 червня 2025 рокуСправа №160/6779/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» №8 від 03.01.2025, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладеного на нього дисциплінарне стягнення «Сувора догана»;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішення на користь ОСОБА_1 у розмірі невиплаченої премії за січень 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач проявив себе з негативної сторони, що виражалось у не виконанні наказів командира, своєю поведінкою подає негативний приклад іншим військовослужбовцям даної військової частини. Відповідач вказує, що 02.12.2024 позивачу було зачитане бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1397дск, згідно якого позивачу, та групі військовослужбовців було наказано висунутись на ПВ «КОМЕТА» населеного пункту Куріловка (рф) та під керівництвом командира військової частини НОМЕР_1 поновити втрачену позицію ПВ «ГЛОБУС» населеного пункту Куріловка (рф). Але позивач відмовився виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 посилаючись на поганий стан здоров?я після попереднього бойового завдання. Позивач 01.12.2024, на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1388дск був виведений на СП «ГЛОБУС» в районі населеного пункту Куріловка (рф), з метою виконання бойових (спеціальних) завдань разом з групою військовослужбовців. За інформацією, отриманою від оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 позивач був повернутий в розташування військової частини 02.12.2024. Згідно інформації, яка відображена в журналах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 відсутні записи, як за 01.12.2024 так і за 02.12.2024 відносно отримання позивачем будь яких поранень/травм при виконані ним бойових завдань. Крім цього, позивач після повернення з позиції не звертався за медичною допомогою в медичний пункт військової частини НОМЕР_1 із скаргами на стан свого здоров?я, тому інформація щодо отримання ним поранення/травми відома лише зі слів останнього. Позивач звернувся до медичної служби військової частини НОМЕР_1 лише 03.12.2024 та отримав направлення на консультацію до невропатолога Комунального некомерційного підприємства «Клінічної лікарні Святого Пантелеймона» Сумської міської ради, про що свідчить запис у книзі обліку амбулаторних хворих медичного пункту. Після відвідування лікарні позивач 05.12.2024 отримав консультаційний висновок спеціаліста (невропатолога) №028/ в якому зазначений діагноз: ВТ (02.12.2024, 13.11.2024), ЗЧМТ, струс головного мозку, акуботравма, виражений цефалгічний лікворо-гіпертизивний, вестибуло-тактичний синдром, помірне порушення функції ЦНР. Тільки після отримання даного висновку позивач звернувся до медичної служби військової частини НОМЕР_1 з метою отримання первинної медичної картки (форма 100) та отримання направлення на стаціонарне лікування за рекомендацією невропатолога. 05.12.2024 тимчасово виконуючим обов?язки начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 була виписана первинна медична картка (форма 100) та направлення на стаціонарне лікування позивача до Комунального некомерційного підприємства «Клінічної лікарні Святого Пантелеймона» Сумської міської ради. Відповідач зазначає, що в ході затвердження направлення на стаціонарне лікування було з?ясовано, що позивач ввів в оману тимчасово виконуючого обов?язки начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , який не перевірив через оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 наявність факту поранення позивача від 02.12.2024 та виписав відповідну довідку. В подальшому, в зв?язку з виявленими порушеннями при оформлені первинної медичної картки (форма 100), було призначено службове розслідування та згідно наказу від 22.12.2024 №241 первинна медична картка (форма 100) від 05.12.2024 була визнана недійсною та такою, що видана з порушенням додатку 4 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України». Із пояснень лікаря медичного пункту військової частини НОМЕР_1 встановлено, що він переписав діагноз з консультативного висновку невропатолога, яку позивач отримав в лікарні 05.12.2024 повіривши «на слово». Зазначив, що отримані діагнози розходилися з неврологічним станом позивача, але піддавшись мольбам позивача та на побратимських емоціях зробив форму 100, вину у скоєні цього правопорушення визнав у повному обсязі. Враховуючи вимоги щодо оформлення первинної медичної картки форми 100 вона оформлюється на етапі медичної евакуації, де пораненому вперше надано першу лікарську допомогу, заповнюється лицьовий бік первинної медичної картки форми 100 та її корінець. Після цього первинної медичної картки форми 100 відривається від корінця, який використовується для складання чергового донесення з медичної служби. Заповнена первинна медична картка форми 100 підписується лікарем, завіряється печаткою військової частини(закладу) та разом із пораненим, що евакуюється, відправляється на наступний етап медичної евакуації. На представленій первинній медичній картці форми 100 зазначена дата її оформлення 05.12.2024 20 год 00 хв., тобто через 3 доби після того як позивач повернувся з позиції, оформлена без урахувань вимог передбачених законодавством України, що в свою чергу не дає можливості ідентифікації достовірності встановленого діагнозу з місцем отримання поранення та місцем надання медичної допомоги після поранення. За результатами проведеного розслідування, в зв?язку з порушенням додатку 4 наказу Генерального штабу ЗСУ від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в ЗСУ», медична картка (форми 100), яка була видана позивачу визнана недійсною. За результатами проведення службового розслідування встановлено що дії позивача порушують ст.ст. 11-12, 16, 49, 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.ст. 1, 3-4 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» №8 від 03.01.2025, за порушення вимог ст. 11-12, 16, 49, 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.ст. 1, 3-4 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України», молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладеного на нього дисциплінарне стягнення відповідно до п. «в» ст. 48 та ст. 54 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» - «Сувора догана». На підставі пункту 4 розділу XVI наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» виплачено молодшому сержанту ОСОБА_1 щомісячну премію у розмірі 80 % за січень 2025 року.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовної заяви.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 24.11.2024, молодший сержант ОСОБА_1 навідник 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , з 24.11.2024 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 24.11.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків.
Відповідно до медичної характеристики, складеної начальником медичної служби-начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_1 знаходиться на медичному забезпеченні військової частини НОМЕР_1 з 24.11.2024.
З 28.08.2024 по 09.09.2024 знаходився на лікуванні в військовій частині НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 з діагнозом «Основний діагноз: Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія стадія загострення з вираженим больовим синдромом. Хронічна вертеброгенна цервікалгія, стадія нестійкої ремісії, радикулопатія CS-С6, С6-С7 зліва з чутливими розладами. Супутній діагноз: Кіста правої нирки. Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 2, ризик помірний. СН 0».
Інформація про непридатність чи обмеження до військової служби - відсутня.
Згідно з витягом з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1397дск від 02.12.2024, на виконання вимог бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України №17229 від 16.09.2024, бойового розпорядження командира угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БР-1/к/61т/БР від 30.11.2024, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №146/1895дск від 02.12.2024, для виконання бойових (спеціальних) завдань із захисту національних інтересів і територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділом першого ешелону оборони до ротного опорного пункту (батальйону) включно, з метою ведення оборонних дій на території противника у складі угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Курська область рф), виключання раптовості дій та недопущення прориву противника в глибину оборони СОУ, запобігання та протидії проведення диверсійно-розвідувальних заходів противником, а також підвищення живучості своїх підрозділів на полі бою, з метою утримання та охорони і оборони мостового переходу через р. Псел з 03.12.2024 групі військовослужбовців, з метою підсилення висунутись на ПВ «КОМЕТА» - півд. сх. н.п. Куріловка (рф), під керівництвом командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , поновити втрачену позицію на ПВ «ГЛОБУС» - 750м східніше півд. окол. АДРЕСА_2 , у кількості 3 (трьох) військовослужбовців: серед яких молодший сержант ОСОБА_1 навідник і протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Молодший сержант ОСОБА_1 посилаючись на поганий стан здоров?я після попереднього бойового завдання, відмовився від виконання наказу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2024 №71 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування з метою уточнення причини умов та обставин непокори сторони молодшого сержанта ОСОБА_1 навідника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роги вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування від 02.01.2025.
В межах службового розслідування допитано декількох військовослужбовців. У своєму поясненні, старший лейтенант ОСОБА_3 офіцер групи сил підтримки штабу військової частини НОМЕР_1 вказує, що 02.12.2024 на ОКП військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_3 у присутності його та начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 начальником штабу-заступником командира батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_5 був зачитаний наказ командира батальйону військової частини НОМЕР_1 №1397дск від 02.12.2024, в якому наказано групі військовослужбовців у складі, зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_1 навідника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , з метою підсилення висунутись на ІНФОРМАЦІЯ_2 (рф) та під керівництвом командира військової частини НОМЕР_1 поновити втрачену позицію ПВ «ГЛОБУС» АДРЕСА_2 (рф). Молодший сержант ОСОБА_1 посилаючись на поганий стан здоров?я після попереднього бойового завдання, відмовився від виконання наказу.
У своєму поясненні, старший лейтенант ОСОБА_4 начальник служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 вказує, що під час ознайомлення з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №1397дск від 02.12.2024, щодо поновлення втраченої позиції СП «ГЛОБУС», військовослужбовець молодший сержант ОСОБА_1 навідник 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 відмовився виконувати дане бойове розпорядження.
У своєму поясненні, молодший сержант ОСОБА_1 вказує, що 01.12.2024 при заході на позицію «Ґлобус» він потрапив під артилерійський обстріл, скиди 3 FPV дронів, один із снарядів розірвався поряд з ним, в результаті чого отримав вибухову травму і його стан здоров?я погіршився. 02.12.2024 перебуваючи на позиції «Глобус» знов потрапив під обстріл ворога та отримав ще одну вибухову травму. Його евакуація була проведена 02.12.2024 та саме 02.12.2024 він звернувся до медиків військової частини НОМЕР_1 та отримав направлення на обстеження. У консультаційному висновку невропатолога №028/ «Клінічної лікарні Святого Пантелеймона» Сумської Міської Ради, зазначається, що ОСОБА_1 потребує лікування у стаціонарі.
За результатами проведення службового розслідування встановлено що дії позивача порушують ст.ст. 11-12, 16, 49, 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.ст. 1, 3-4 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» №8 від 03.01.2025, за порушення вимог ст. 11-12, 16, 49, 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.ст. 1, 3-4 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України», молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладеного на нього дисциплінарне стягнення відповідно до п. «в» ст. 48 та ст. 54 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» - «Сувора догана». На підставі пункту 4 розділу XVI наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» виплачено молодшому сержанту ОСОБА_1 щомісячну премію у розмірі 80 % за січень 2025 року.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду зданим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) (п. 5 Положення №1153/2008).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено та триває на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям га органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2-4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців ЗСУ, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правил внутрішнього порядку у в/ч та їх підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби ЗСУ, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Відповідно до вимог ст.ст.5,6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, перебачено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Стаття 11 Статуту внутрішньої служби визначає, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема:
-свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бонову та іншу техніку, берегти державне майно;
-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової, частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військовою вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно до положень ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
За приписами ст.30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін абзац 2 статті 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Відповідно до вимог ст.127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань.
Згідно з приписами ст.128 згаданого Статуту внутрішньої служби ЗСУ, визначено, що солдат зобов'язаний, зокрема, бути готовим до виконання завдань за призначенням, а також точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк, що встановлено статтею 6 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Стаття 6 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлює право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Вимогами ст. 45 Дисциплінарного статуту №551-XIV передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Отже, з проведеного правового аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що військовослужбовці для забезпечення виконання свого військового обов'язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, зобов'язані неухильно та бездоганно додержуватися військової дисципліни.
Командир, в свою чергу, зобов'язаний налагодити роботу таким чином, щоб не допускати вчинення дій зі сторони військовослужбовців, які б порушували дисципліну та внутрішній порядок, а при виявленні неналежної поведінки (порушення дисципліни та внутрішнього порядку) підпорядкованих військовослужбовців, командир батальйону повинен вживати заходи реагування на такі факти з метою відновлення військової дисципліни та внутрішнього порядку у батальйоні.
Як встановлено судом, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало невиконання позивачем 02.12.2024 бойового наказу командира. Дані обставини сторонами не заперечуються.
Разом з тим, позивач зазначає, що причиною невиконання такого наказу став його фізичний стан після отриманих травм 01.12.2024 та 02.12.2024 під час виконання бойових завдань, що підтверджується консультаційним висновком КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» СМР та висновком ВЛК №3048 від 03.01.2025, відповідно до якого позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
При цьому, суд критично ставиться до аргументів позивача з приводу того, що він відмовився виконати бойове розпорядження через стан його здоров'я, оскільки за медичною допомогою у медичну службу в/ч НОМЕР_1 01.12.2021 та 02.12.2021 позивач не звертався.
Посилання позивача про неможливість прибути до медичної служби в/ч НОМЕР_1 01.12.2021 та 02.12.2021, за станом здоров'я, не підтверджується жодним доказом.
Також, судом не враховується довідка за формою №100, як доказ отримання травми 01.12.2021 та 02.12.2021, оскільки вона була складена лише 05.12.2021.
Відповідно до п. 6.9 глави 6 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерством оборони України 14.08.2008 №402, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Тобто, без проходження військовослужбовцем військово-лікарської комісії не можливо встановити ступінь придатності останнього до військової служби після отримання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Судом досліджено довідку військово-лікарської комісії від 03.01.2025 №3048, проте відповідно до її змісту вибухова травма отримана позивачем 13.11.2024.
Доводи позивача про не врахування у рішенні ВЛК травм отриманих позивачем 02.12.2024, суд не бере до уваги, оскільки чинним законодавством передбачено можливість оскарження рішень військово-лікарської комісії в судовому порядку, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд зазначає, що відкрита відмова позивача виконати накази командира військової частини, не може обумовлюватися консультаційним висновком від 05.12.2024, оскільки з його змісту не випливає неможливість виконання позивачем указаних вище конкретних наказів.
Також доказів оскарження вказаного бойового розпорядження у встановленому законодавством порядку та визнання його незаконним, (як відданого явно злочинного наказу за ст.4 Дисциплінарного статуту), суду позивачем не надано, а отже, за таких обставин вказане бойове розпорядження беззастережно підлягало виконанню позивачем згідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Таким чином, із аналізу наведених встановлених судом обставин у даній справі та аналізу наведених приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт відмови позивача виконати бойове розпорядження в умовах воєнного стану, що є обтяжуючою обставиною, підтверджений вище зазначеними дослідженими судом доказами, які не спростовані позивачем жодними іншими доказами, а відповідно, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» за оспорюваним наказом є правомірним, обґрунтованим та відповідає вищенаведеним приписам Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Положеннями статті 83 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту №551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення па підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Стаття 85 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Вимогами п. 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Пунктом 1 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися, в т.ч. у разі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з вимогами п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подасться на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог п. 2 розділу VI Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Згідно з вимогами п. З розділу VI Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до частини другої статті 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (зі змінами), командир військової частини є прямим начальником усього особового складу військової частини.
Під час проведення службового розслідування були встановлені всі обставини вчиненого правопорушення, а надані пояснення позивача ніяким чином не спростовують факту невиконання наказу командира та не свідчать, що наказ командира був виданий з перевищенням повноважень, або містить ознаки злочинності, або, що у особи, стосовно якої проведено службове розслідування, були законні підстави не виконувати наказ командира.
За результатом службового розслідування, встановлено наявність вини позивача, який усвідомлював протиправність своїх дій і передбачав настання несприятливих наслідків, однак мав намір уникнути виконання обов'язків військової служби, які він не бажав виконувати, так як вважав їх тяжкими та небезпечними.
Оскільки позивач в момент вчинення правопорушення знаходився при виконанні обов'язків військової служби, існує прямий причинний зв'язок між вчиненим правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Невиконання позивачем бойового наказу (розпорядження) під час дії правового режиму воєнного стану, у той час, коли військова частина НОМЕР_1 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, створило загрозу настання людських жертв (загибелі або поранення військовослужбовців, які виконували бойові завдання у смузі відповідальності та потребували прибуття підкріплення й евакуації.
Невиконання бойового наказу (розпорядження) негативно вплинуло на стан боєздатності й бойової готовності підрозділу на стан виконання покладеного на нього завдань.
Отже, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» №8 від 03.01.2025 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства із повним встановленням обставин скоєного правопорушення з боку Позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача премії за січень 2025 року, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018.
Розділом XVI пунктом 1,3 цього Порядку визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони № 260 від 07 червня 2018 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків щомісячна премія виплачується у зменшеному розмірі:
у разі накладення «догани», оголошеної письмовим наказом (розпорядженням) командира 90% встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення «суворої догани», оголошеної письмовим наказом (розпорядженням) командира 80% встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення двох «доган» («суворих доган»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира 60% встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення трьох «доган» («суворих доган»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира 50% встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Таким чином, виплата премії здійснюється на підставі наказу командира військової частини, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Даний факт свідчить про правомірність нарахування та виплати відповідачем премії за січень 2025 року у зменшеному розмірі, а тому позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного наказу, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська