12 червня 2025 рокуСправа №160/9723/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просить:
визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти з інформацією про порушення послідовності здобуття рівня освіти у відокремленому підрозділі «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету» відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту»;
зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про дотримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , послідовності здобуття рівня освіти у навчальному закладі відокремленому підрозділі «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету» відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту» із зазначенням у полі довідки «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», «Так, не порушує».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 вступив до Відокремленого підрозділу «Гірничо-Збагачувальний фаховий коледж Криворізького національного університету» на спеціальність 133 «Галузеве машинобудування», денної форми здобуття освіти, бакалавр з терміном навчання з 01.09.2023 року по 27.06.2026 року, але не продовжив навчання за сімейними обставинами, оскільки його мати стала інвалідом І групи та потребувала у 2023 році постійного догляду. позивач не мав часу в цей навчальний рік навчатися.
На підставі заяви позивача ОСОБА_1 було відраховано за власним бажанням з 15.07.2024 року.
Наказом №105-ст від 12.08.2024 року ОСОБА_1 був зарахований до навчання у Відокремленому підрозділі «Гірничо-Збагачувальний фаховий коледж Криворізького національного університету» на спеціальність 133 «Галузеве машинобудування» заочної форми здобуття освіти фахового молодшого бакалавра з терміном навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2027 року.
12 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом «Про надання інформації» №850 до Міністерства освіти і науки України, в якому просив усунути помилки та видати нову довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка буде відповідати вимогам Закону та містити інформацію в графі про послідовність освіти вказати «Так, не порушує».
Листом Міністерства освіти і науки України №3/1506-25 від 14 лютого 2025 року представнику позивача повідомлено, що здобуття освіти на тому ж рівні, що й рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у довідці сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти міститься інформація, що позивач порушує послідовність здобуття рівня освіти у відокремленому підрозділі «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету» в полі визначено поточне здобуття освіти зазначено «Ні, порушує».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до його відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо не порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/9723/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
02 червня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву вх.№28968/25, в якому представник відповідача, ознайомившись з позовною заявою, заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
18 травня 2024 року набули чинності зміни до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до яких, крім іншого, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою КМУ 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, крім іншого, визначає перелік документів, які мають бути подані для підтвердження права на відстрочку.
Відповідно до норм Постанови здобувачі освіти мають надати до ТЦК та СП довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Відрахуванням із закладу вищої освіти до присудження ступеня вищої освіти неуспішно завершується етап навчання.
Для здобуття освіти на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу освіти особа, має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої (фахової-передвищої) освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій.
Повторне зарахування на тому самому рівні національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в відповідному поле буде зазначено «Ні, порушує».
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 18 серпня 2023 року зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до ВСП «Криворізький металургійний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій», відрахований 15.07.2024.
12 серпня 2024 року повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до ВСП «Гірничо-механічний фаховий коледж Криворізького національного університету».
Здобуття освіти на тому ж рівні, що й рівень попереднього навчання, не вважається послідовним.
Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, саме тому в довідці сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 18 серпня 2023 року зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до ВСП «Криворізький металургійний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій», відрахований 15.07.2024.
12 серпня 2024 року позивач повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до ВСП «Гірничо-механічний фаховий коледж Криворізького національного університету» (Наказом №105-ст від 12.08.2024 року на спеціальність 133 «Галузеве машинобудування» заочної форми здобуття освіти фахового молодшого бакалавра з терміном навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2027 року.)
ОСОБА_1 відповідно до довідки №184161 від 13 серпня 2024 року на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" "Ні, порушує".
12 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом «Про надання інформації» №850 до Міністерства освіти і науки України, в якому просив усунути помилки та видати нову довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка буде відповідати вимогам Закону та містити інформацію в графі про послідовність освіти вказати «Так, не порушує».
Листом Міністерства освіти і науки України №3/1506-25 від 14 лютого 2025 року представнику позивача повідомлено, що здобуття освіти на тому ж рівні, що й рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у довідці сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти міститься інформація, що позивач порушує послідовність здобуття рівня освіти у відокремленому підрозділі «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету» в полі визначено поточне здобуття освіти зазначено «Ні, порушує».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до його відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо не порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно з введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIIІ рівнями освіти є:
- дошкільна освіта;
- початкова освіта;
- базова середня освіта;
- профільна середня освіта;
- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
- фахова передвища освіта;
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
- другий (магістерський) рівень вищої освіти;
- третій (освітньо-науковий / освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VІІІ встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VІІІ після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Необхідно зазначити, що у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Суд враховує, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 18 серпня 2023 року зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до ВСП «Криворізький металургійний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій», відрахований 15.07.2024.
12 серпня 2024 року позивач повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до ВСП «Гірничо-механічний фаховий коледж Криворізького національного університету».
Здобуття освіти на тому ж рівні, що й рівень попереднього навчання, не вважається послідовним.
Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку.
Саме на підставі цих даних в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує».
Не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем порушено послідовність здобуття рівнів освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки ОСОБА_1 у 2024 році був повторно зарахований до ВСП «Гірничо-механічний фаховий коледж Криворізького національного університету», саме тому довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №184161 від 13 серпня 2024 року сформована правомірно.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в справі №520/32967/24 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в справі №160/30947/24.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник