про залишення позовної заяви без руху
13 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6271/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., отримавши позовну заяву Приватного підприємства «Мідас-Трейд» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне підприємство «Мідас-Трейд» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №UA205140/2023/000621/2 від 10.10.2023, №UA205140/2023/000623/2 від 11.10.2023, №UA205140/2023/000642/2 від 19.10.2023, №UA205140/2023/000649/2 від 25.10.2023.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3 028 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено чотири самостійних майнових вимог, які повинні бути сплачені за мінімальною ставкою передбаченою підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за кожну позовну вимогу.
Таким чином, оскільки позовна заява містить чотири самостійних майнових вимог, тому, має бути сплачена судовим збором у розмірі 12 112,00 грн (4 х 3028).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви позивачем не долучено документ про сплату судового збору.
Відтак, позивачу належить сплатити судовий збір в розмірі 12 112,00 та надати до суду підтверджуючі документи.
Крім того, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Системний аналіз норм митного та податкового законодавства України дає суду підстави для висновку про те, що спеціального строку для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень про коригування митної вартості, відмінного від загальних строків, визначених статтею 122 КАС України, законодавцем не передбачено.
Отже, для оскарження рішень про коригування митної вартості застосовується загальний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений положеннями статті 122 КАС України, у шість місяців.
Однак, звертаючись з вимогою про визнання протиправними та скасування рішень митного органу, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Позивач не заперечує що пропустив строк звернення до суду із даним позовом, при цьому подав заяву про визнання поважними причини його пропуску та просив поновити даний строк. В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що в період, коли були прийняті оскаржувані рішення Волинської митниці про коригування митної вартості, компанія перебувала у складній ситуації через:
Воєнний стан і форс-мажорні обставини: місто Київ, в тому числі на момент прийняття рішень знаходився під постійною загрозою ракетних обстрілів, блокпостів та обмежень пересування. Через форс-мажорні обставини, підтверджені відповідними офіційними повідомленнями державних органів, штат компанії працював в умовах обмеженого доступу до офісу, документів та поштових відправлень.
Труднощі в логістиці та комунікації: затримки в доставці поштової кореспонденції, у тому числі офіційної (рекомендованих листів із рішень митниці), стали звичайною практикою. Багато співробітників були змушені працювати дистанційно без повного доступу до первинної документації. Крім того, систематичні вимкнення енергії також сприяли відсутності належної можливості щодо оформлення та збору документів.
Проблеми кадрового характеру: частина співробітників компанії була мобілізована або вимушено евакуйована у безпечніші регіони, що зумовило нестачу кваліфікованого персоналу для оперативного реагування на правові питання, зокрема на рішення митних органів.
Крім того, для правильного захисту своїх прав треба було добре вивчити ситуацію, розібратися в документах, провести консультації з юристами. У воєнний час це було особливо складно: зв'язок часто був поганий, юристи працювали в обмеженому режимі, багато хто також змушений був евакуюватися.
Як тільки ситуація у Києві стала трохи спокійнішою і позивач зміг організувати роботу, компанія одразу вжила всіх заходів для підготовки і подання позову. Товариство не мало наміру затягувати справу - просто обставини були сильніші за нас.
Внаслідок прийняття Волинською митницею спірних рішень діяльність товариства зазнала значних збитків у цей і без того непростий час. Коригування митної вартості призвело до додаткових витрат, фінансового навантаження, а також негативно вплинуло на виконання контрактів із контрагентами.
У воєнний період це поставило підприємство під загрозу втрати ділової репутації та фінансової стійкості. Як тільки ситуація в місті дещо стабілізувалася, позивач оперативно відновили роботу, провели консультації та звернулися до суду, не маючи наміру зловживати своїми правами чи затягувати процес.
Причини пропуску строку, наведені у клопотанні, є загальними та не пов'язані з конкретними обставинами, які стосуються саме позивача та не свідчать про непереборний характер обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.
Також суддя зауважує, що у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
Так, покликаючись в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду на запровадження воєнного стану, позивач не вказав конкретних обставин та не надав доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на своєчасність звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки заява про поновлення строку звернення до суду не містить обставин, які вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим, то відповідно до частини першої статті 123 КАС України позовну заяву належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску, а також подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 12 112,00 грн.
Керуючись статтями 160, 169, 171 КАС України, суд
В задоволенні заяви Приватного підприємства «Мідас-Трейд» про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк - відмовити.
Позовну заяву Приватного підприємства «Мідас-Трейд» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою, засобами інформаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя В.В. Мачульський