про відмову у забезпеченні позову
12 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6280/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маневицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , заявник) звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Маневицької селищної ради (далі - селищна рада) про визнання протиправним та скасувати у рішення селищної ради від 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 ».
На адресу суду 10.06.2025, тобто одночасно з пред'явленням позову, представник ФОП ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просить до набрання рішення у справі законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення селищної ради від 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » та до набрання рішення у справі законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Маневицькій селищній раді, виконавчому комітету Маневицької селищної ради, іншим виконавчим органам Маневицької селищної ради вчиняти дії по демонтажу тимчасової споруди, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, площа 0,0014 га), встановленої на підставі рішення селищної ради № 288 від 26.10.2023, та паспорту прив'язки тимчасових споруд, виданого 06.11.2023 та зареєстрованого за № 030-23 відділом містобудування та архітектури селищної ради.
В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову представник заявника зазначає, що у відповідності до рішення селищної ради прийнято рішення від 28.11.2024 № 265 «Про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » та листа від 05.06.2025, заявника зобов'язано демонтувати належну йому на праві власності тимчасову споруди, а разі його невиконання може бути притягнутий до відповідальності, а уповноважена контролююча особа контролюючого органу може скласти та видати офіційний документ - припис, з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу у триденний термін.
Враховуючи вказані обставини, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та заборони примусового демонтажу тимчасової споруди, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, площа 0,0014 га), встановленої на підставі рішення виконавчого комітету № 288 від 26.10.2023, унеможливить виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, що відповідно негативно вплине на можливість ефективного захисту або навіть унеможливить поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
На даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасових споруд призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Уважає, що забезпечення позову у цій справі було направлено на захист права власності та є єдиним дієвим засобом для збереження майна до вирішення в судовому порядку питання щодо законності демонтажу такого майна.
З урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, на переконання сторони заявника, що наявними є достатні правові та фактичні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником тимчасової споруди, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, площа 0,0014 га).
Вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову суд враховує, що відповідно до пункту 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господ від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно із пунктом 1.4 Порядку № 244 стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.
Отже, вказаним Порядком передбачено, що тимчасова споруда має бути встановлена з полегшених конструкцій без улаштування фундаменту, враховуючи її тимчасовий характер та відповідну площу.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 244 підставою дня розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Відповідно до пункту 2.29 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди, така споруда підлягає демонтажу.
Суд не може погодитись із позицією представника заявника, що зазначені в заяві обставини суттєво ускладнять відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів, а також про можливість завдання шкоди та невідворотних наслідків, оскільки розміщення тимчасових споруд не передбачає влаштування фундаменту, а характер тимчасовості передбачає, що примусовий демонтаж може відбуватись шляхом переміщення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна.
Саме лише твердження заявника про можливе ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб'єктивним судженням, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди останній.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 380/12961/24.
Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:
«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
До того ж суд зазначає, що жодних приписів про необхідність демонтажу тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0723655100:01:002:3056, площа 0,0014 га), а також рішень селищної ради про демонтаж такої тимчасової споруди прийнято не було. Наведене свідчить про безпідставність посилання представника заявника на можливість притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за невиконання припису про демонтаж тимчасової споруди, оскільки він гуртується лише на його припущеннях та здогадках.
Поряд із цим суд відхиляє посилання представника заявника на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 23.01.2020 у справі №1840/2909/18, від 19.10.2021 у справі № ЗД/380/67/20 з огляду на те, що при забезпеченні позову існує єдиний підхід до вирішення заяв, проте результат розгляду певної заяви залежить у кожному конкретному випадку від обґрунтувань заяви та наданих доказів.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.07.2022 у справі №380/12789/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 в справі №640/31944/21.
З доводів представника ФОП ОСОБА_1 не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.
Таким чином, суд висновує, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маневицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Роз'яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І. Смокович