12 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2897/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , законний представник) в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), в межах строку звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, має право на щомісячне отримання встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 01 січня календарного року.
Законний представник 15.11.2024 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії її неповнолітньому синові, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, проте, відповідачем було відмовлено у здійсненні такої виплати.
Уважаючи таку відмову відповідача протиправною, просить адміністративний позов задовольнити повністю (арк. спр. 1-4).
У відзиві на позовну заяву від 08.04.2025 представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні.
Вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України, як одержувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.06.2024, не перебуває у трудових відносинах.
Вказує, що Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII (далі - Закон №76-VIII) статтю 39 було виключено. Натомість, з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04 лютого 2016 року № 987-VIII (далі - Закон №987-VIII), яким до Закону №796-ХІІ включено статтю 39 наступного змісту: “Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Оскільки Закон України від 04 лютого 2016 року №987-VIII є чинним та таким, що не відповідає Конституції України не визнавався, з 01 січня 2016 року доплата проводиться виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження.
Зважаючи на те, що позивач не відноситься до громадян, які працюють у зоні відчуження, а тому права на доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII не має.
З урахуванням викладеного, представник ГУ ПФУ у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 22-24).
Інших заяв по суті справи чи клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 19).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є мамою (законним представником) ОСОБА_2 , який має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.07.2011 та посвідченням дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (арк. спр. 11-12).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника з 01.06.2024 на неповнолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області від 13.12.2024 № 16477-15587/М-02/8-0300/24 (арк. спр. 16).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 03.03.2025 № 2025/002947964 ОСОБА_2 06.06.2014 зареєстрований в с-щі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (арк. спр. 10).
На звернення законного представника позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ (арк. спр. 15), відповідач листом від 13.12.2024 № 16477-15587/М-02/8-0300/24 відмовив у здійсненні такої виплати у зв'язку із відсутністю правових підстав (арк. спр. 16).
ОСОБА_1 , уважаючи відмову пенсійного органу щодо невиплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, її неповнолітньому сину протиправною, звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Цей же Закон створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04.02.2016 прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №987-VIII), який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01.01.2016 і яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону №796-XII у редакції, яка була чинною до 01.01.2015.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою щодо зразкової справи №240/4937/18, а відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ, а бездіяльність відповідача, яка потягла ненарахування та невиплату позивачу вказаного підвищення, є протиправною.
Щодо періоду, за який необхідно здійснити нарахування та виплату вказаного підвищення, суд зважає на таке.
З 01.01.2025 змінились обставини, з якими пов'язана виплата вищевказаного підвищення (доплати) до пенсії та її розмір відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", в якій зазначено:
"Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 грн.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею."
Таким чином, враховуючи вказані норми законодавства і те що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу вказаного підвищення (доплати) до пенсії з 01.01.2025 не є предметом спору в даній справі, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав і інтересів позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаного підвищення (доплати) до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії, за період з 17.09.2024 (враховуючи строк звернення до суду) по 31.12.2024.
З урахуванням наведеного вище, позов підлягає задоволенню частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу з 17.09.2024 по 31.12.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Суд зауважує, що згідно із пунктом 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відтак, питання про повернення судового збору, сплаченого за подання даного адміністративного позову відповідно до квитанції від 17.03.2025 № 1467915691 (арк. спр. 5), може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки судовий збір за подання даного позову не справляється, тому їх розподіл чи повернення судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 244-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати з 17 вересня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17 вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І.Смокович