11 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2172/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмову у звільненні з військової служби, викладену у листі від 03 лютого 2025 року №1458/1387; зобов'язання повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) та звільнити з військової служби.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . 27 січня 2025 року позивач звернувся до командира першої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами (у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю дружини, яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду). За результатом розгляду поданих разом із рапортом документів відповідач листом від 03 лютого 2025 року №1458/1387 повідомив про відмову у звільненні з військової служби, покликаючись на відсутність законних підстав (наданими документами наявність зазначених обставин у рапорті про звільнення не підтверджено).
ОСОБА_1 таку відмову відповідача вважає необґрунтованою та протиправною. Так поданими разом із рапортом від 27 січня 2025 року документами підтверджено, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , матір якої - ОСОБА_3 - є вдовою, пенсіонеркою, особою з інвалідністю І групи та за медичними висновком потребує постійного стороннього догляду. Натомість дочка ОСОБА_2 не може здійснювати такий догляд за своєю матір'ю ОСОБА_3 , оскільки перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відповідно до медичного висновку №93В7-9633-А4РХ-Р38Е від 09 грудня 2024 року є непрацездатною. Інших членів сім'ї, окрім ОСОБА_1 , які б могли здійснювати постійний догляд, немає.
Позивач, вважаючи, що йому безпідставно відмовлено у звільненні з військової служби, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.51-56). В обґрунтування цієї позиції вказав, що підставою звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відсутність будь-якої із зазначених умов не дає підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби. Натомість позивач до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами не долучив жодного документа, який би спростовував наявність у ОСОБА_3 чоловіка, братів та сестер, інших дітей, онуків (усвідомлюючи, що ОСОБА_3 є особою похилого віку, Військова частина НОМЕР_1 не вимагає у позивача надавати документи, які б підтверджували відсутність її батьків, баби та діда, або ж їхню неспроможність здійснювати постійний догляд за донькою).
Відповідач вказав, що ним надано оцінку свідоцтву про смерть, яким засвідчено смерть ОСОБА_4 - чоловіка ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 років тому), однак таке свідоцтво не дає інформацію про актуальний сімейний стан ОСОБА_3 (тобто, чи перебуває вона у шлюбі на даний час чи ні). До рапорту не долучено витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (про відсутність актового запису цивільного стану), які б посвідчували факт відсутності у ОСОБА_3 членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення. Крім того, відсутні підстави брати до уваги надані копії медичного висновку та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо ОСОБА_2 як підтвердження факту неможливості здійснювати нею постійний догляд за матір'ю, оскільки підтвердження такої неспроможності здійснюється лише за висновком медико-соціальної експертної комісії або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Таким документом не може бути й акт обстеження умов проживання від 11 грудня 2024 року №107, бо взагалі незрозуміло, яким нормативно-правовим актом врегульовано порядок його складання, обставини, які підлягають дослідженню тощо. Так не копії такого акта наявний відтиск печатки відділу соціального захисту населення, однак акт був виданий за формою, установленою додатком 9 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, відповідно до якого працівники служби у справах дітей не мали права робити висновки щодо неможливості здійснення ОСОБА_2 догляду за своєю матір'ю. Також витяги з реєстру територіальної громади та інформація про осіб, зареєстрованих за адресою, підтверджують лише зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , проте ці документи не мають жодного значення для підтвердження підстави звільнення з військової служби згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Для підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.
Відповідач зауважив, що серед поданих позивачем документів - в паспорті ОСОБА_3 є інформація про наявність у неї сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а така обставина взагалі виключає можливість звільнення позивача з військової служби на заявлених підставах.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Сторони не зверталися із письмовими клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді заступника командира 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 , що не є спірним.
28 січня 2025 року до командування Військової частини НОМЕР_1 звернувся молодший лейтенант ОСОБА_7 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю своєї дружини - ОСОБА_3 , особою з інвалідністю І групи, яка потребує постійної сторонньої допомоги та догляду (а.с.58 зворот-59). До рапорту було долучено копії документів: паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 , витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ; паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 , витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації ОСОБА_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ; інформаційного листа про осіб від 12 грудня 2024 року №2899, паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_3 , довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0109065, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 , заключення ЛКК від 12 грудня 2024 року, висновку ЛКК про наявність порушень функцій організму від 12 грудня 2024 року, витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_3 , акта обстеження умов проживання від 11 грудня 2024 року №107, свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації ОСОБА_5 , медичного висновку від 09 грудня 2024 року №93В7-9633-А4РХ-Р38Е, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 листопада 2024 року, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 (а.с.59 зворот-75).
Листом від 03 лютого 2025 року №1458/1387 (а.с.58) відповідач повідомив ОСОБА_7 про розгляд рапорту та про відсутність підстав для його задоволення; наданими документами наявність обставин для звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, не підтверджено.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.
Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Як установлено пунктами 2, 5, 6 Положення №1153/2008, за призовом громадяни проходять, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 установлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
За обставин цієї справи ОСОБА_1 у рапорті від 27 січня 2025 року порушував питання про звільнення його з військової служби на підставі абзацу дванадцятого (а фактично - тринадцятого) пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю дружини - ОСОБА_3 , якає особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с.58 зворот).
Як слідує з листа від 03 лютого 2025 року №1458/1387 (а.с.58), відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини, покликаючись на непідтвердження наданими документами обставин (передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ).
Так відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній у ній підставі є одночасна наявність таких обставин: встановлена інвалідність І чи ІІ групи у одного із батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка); необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). Відсутність будь-якої із зазначених обставин не дає підстав звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно з пунктом 12.1 розділу XIІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, далі - Інструкція №170), перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Станом на день подання рапорту від 27 січня 2025 року пункт 5 додатку 19 до Інструкції №170 визначав, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, подаються:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Із наданих до рапорту від 27 січня 2025 року документів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_11 (а.с.71). Матір'ю ОСОБА_2 (дружини позивача) є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с.67 зворот).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0109065 (а.с.60 зворот), заключення ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Боратинської сільської ради" №118 (а.с.61), ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І "Б" групи довічно та потребує постійного стороннього догляду.
В цьому випадку спірним є виключно факт наявності/відсутності у матері дружини позивача - ОСОБА_3 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за нею.
Як стверджує позивач, його дружина ОСОБА_2 не може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_3 , оскільки перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також є непрацездатною (у зв'язку з вагітністю), а чоловік ОСОБА_3 помер; інші члени сім'ї, які змогли б здійснювати догляд за ОСОБА_3 , відсутні.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 до рапорту від 27 січня 2025 року долучив свідоцтво серії НОМЕР_10 про смерть ОСОБА_4 (чоловіка ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 (а.с.63, 65 зворот), а також медичний висновок від 09 вересня 2024 року №93В7-9633-А4РХ-Р38Е та виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 листопада 2024 року, яким встановлено тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 у зв'язку з вагітністю (а.с.63 зворот, 64).
Також позивач надав акт відділу соціального захисту населення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 11 грудня 2024 року №107 (а.с.62 зворот) про обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_2 . Із змісту цього акта слідує, що ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5 , а також мати дружини - ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду; ОСОБА_2 (дружина позивача) здійснює догляд за дитиною, якій ще не виповнилося трьох років, та є вагітною, тому не може здійснювати догляд за своєю матір'ю.
В контексті зазначеного суд повторює, що відповідно до пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 документами, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) або за наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення - їх неспроможність здійснювати догляд є один із документів, що підтверджує інвалідність самої особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді, а також акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною другою статті 74 КАС України установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).
Виходячи із зазначених критеріїв оцінки доказів, суд вважає, що позивачем не доведено, що окрім нього, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , в останньої немає (чоловіка, братів та сестер, інших дітей, онуків). Такими документами могли б бути витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану.
Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 13 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюється у порядку, передбаченому Інструкцією з ведення Реєстру. У разі відсутності актового запису цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану заявникові видається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану.
Необхідно зауважити, що суд надає оцінку мотивам, якими керувався відповідач при розгляді поданих разом із рапортом військовослужбовця документів. Військова частина не має обов'язку збору інформації про членів сім'ї військовослужбовця та повноважень витребовувати таку інформацію в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Суд погоджується із відповідачем, що свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 від 09 червня 1996 року, яким засвідчено смерть ОСОБА_4 - чоловіка ОСОБА_3 , не надає інформацію про актуальний сімейний стан останньої.
Витяги з реєстру територіальної громади та інформація про осіб, зареєстрованих за адресою, стверджують лише те, що місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ці документи не підтверджують підставу звільнення з військової служби, передбачену абзацом тринадцятим 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Натомість в паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 01 серпня 1996 року, є інформація про наявність у ОСОБА_3 , крім доньки ОСОБА_8 (тепер ОСОБА_9 ), сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.72-73), про що позивач у своєму рапорті не повідомив.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що надані ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 документи не свідчать про наявність умов, з якими абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII пов'язує звільнення з військової служби в період дії воєнного стану через сімейні обставини, тому у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_13 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк