справа № 372/1638/23 головуючий у суді І інстанції Капшук Л.О.
провадження № 22-ц/824/6111/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Капшук Л.О. в місті Миронівка, дата складення повного тексту рішення невідома, у справі за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2023 року АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів»звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 березня 2023 року становить 140 545,24 грн. та складається з суми залишку простроченого кредиту в розмірі 98 707,28 грн.; суми залишку прострочених відсотків в розмірі 41 837,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 січня 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 16017/112/2022, за умовами якого банк надав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. зі сплатою процентів 72,9% річних за користування кредитом та терміном повернення до 19 січня 2025 року. Відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування, в порядку і терміни, передбачені договором. Повернення суми кредиту та нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно з додатком 1 (Платіжного календаря).
Банк зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, своєчасно грошові кошти на повернення кредиту не надавала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 березня 2023 року становить 140 545,24 грн. та складається з суми залишку простроченого кредиту в розмірі 98 707,28 грн.; суми залишку прострочених відсотків в розмірі 41 837,96 грн.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 рокупозов АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 98 707,28 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено обставини справи. Факт перебування відповідача на військовій службі судом першої інстанції встановлено, проте, всупереч ст. 58 Конституції України, та з врахуванням зворотної дії Закону у часі, обставин, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, судом навіть не враховані пільги для військовослужбовців, щодо звільнення від штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля (п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Відповідно до п. 6.4 Договору, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України. Відповідно до пункту 3.5 Договору, сторони погодили, що Банк вправі припинити нарахування процентів за користування кредитом. Рішення про припинення нарахування процентів за користування кредитом приймається Банком самостійно. Додаткової згоди позичальника на таке припинення не вимагається. Так, з 01 березня 2022 року Банк прийняв рішення про припинення нарахування відсотків за кредитом і в подальшому стало незрозуміло, яким чином Банк почав нараховувати відсотки, яким є графік. Ця інформація була отримана і відображалась в особистому кабінеті мобільного додатку Bank Lviv Online, по якому перед цим здійснювалось сплата кредиту та телефонних розмовах з представником банку, а аккаунт був видалений. Додаткових угод з цього приводу не підписувалось, проте в особистому кабінеті Bank Lviv Online була відображена інформація, що відносини продовжуються на підставі якоїсь додаткової угоди. У зв'язку з цим, розрахунок заборгованості, у графах після лютого 2022 року суперечить Договору і паспорту кредиту є необґрунтованим та таким, що не може бути доданим як доказ до матеріалів справи, так як він не був погоджений сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Подана ОСОБА_1 довідка за № 8419 від 10 листопада 2023 року не підтверджує відомостей про те, що вона перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, про що вказуються у зазначених нею нормах ст. 251 ЦПК України . Перебування на службі у центрах комплектування та соціальної підтримки, не є підставою для зупинення провадження по справі. 3 розрахунку заборгованості та виписок по рахунках, які були додані Банком до позовної заяви вбачається, що Банк 01 жовтня 2022 року (а не 01 березня 2022 року) самостійно припинив нараховувати проценти у зв'язку з наявністю прострочення погашення кредитної заборгованості та з метою покращення фінансового становища позичальника. Тобто, задовго до того, як ОСОБА_1 почала працювати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 08 листопада 2023 року).
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явилася. Надала заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відрядженні.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи зазначене, та те, що сторона відповідача реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 20 січня 2022 року між АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 216017/112/2022. Невід'ємною частиною кредитного договору є Платіжний календар, графік погашення (Додаток 1) (а.с. 5-7, 8-9).
На підтвердження надання під час укладення договору банком відповідачу інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит позивач долучив Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 20 січня 2022 року (а.с. 10-11).
Відповідно до розділу 1 кредитного договору, банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а відповідач зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
Кредит надається у сумі 100 000,00 грн. на поточні потреби, не пов'язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Видача банком кредиту здійснюється одноразово у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника. Термін повернення кредиту - 19 січня 2025 року.
Відповідно до пунктів 3.2., 3.4., 3.11. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку у розмірі 72,9% річних. Проценти нараховуються щомісячно за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів) з дати видачі кредиту по дату його повернення, періодами з першого по останнє число місяця, з урахуванням дня видачі та дня повернення кредиту.
У випадку прострочення погашення кредиту, в тому числі після вимоги банку про повне дострокове погашення кредиту та/або після настання дати повернення кредиту в повному обсязі, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування коштами у розмірі, що дорівнює розміру процентної ставки, які нараховуються за кожний календарний день прострочення на суму заборгованості, строк погашення якої настав, з дати виникнення заборгованості до дати її повного погашення. Порядок нарахування та сплати відповідає порядку для процентів на строкову заборгованість.
Пунктом 5.2. кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно додатку 1 (Платіжного календаря).
У пунктах 3.5., 10.7. договору сторони погодили, що банк вправі припинити нарахування процентів за користування кредитом у певних випадках. Рішення про припинення банком нарахування процентів приймається банком самостійно, додаткової згоди позичальника на таке припинення не вимагається. Таке рішення не позбавляє банк права самостійно відновити нарахування процентів в будь - який момент та за будь-який період, включно за період протягом якого нарахування процентів було припинено.
Пунктами 2.4., 5.8. кредитного договору визначено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, у випадках обумовлених цим договором і чинним законодавством. У випадку прийняття банком рішення щодо вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів, комісій та інших платежів, з підстав обумовлених договором банк письмово повідомляє про це позичальника. В такому випадку позичальник зобов'язаний впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку повністю повернути суму кредиту та сплатити проценти на день повернення.
У пункті 6.4 кредитного договору визначено, що сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання за цим договором, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчується Торгово -промисловою палатою України. Сторона зобов'язана повідомити іншу сторону про настання та припинення дії обставин непереборної сили, за наданням підтвердження компетентного органу, протягом трьох робочих днів від дати настання або припинення. Недотримання строків такого повідомлення позбавляє сторону права посилатися на такі обставини, як на підставу звільнення від відповідальності. Виникнення обставин непереборної сили в період прострочення стороною виконання зобов'язань за цим договором позбавляє цю сторону права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу, яка звільняє від відповідальності за цим договором.
20 січня 2022 року банк перерахував відповідачу на відкритий у банку рахунок 100 000,00 грн. з призначенням платежу «надання кредиту ( ОСОБА_1 ), відповідно до кредитного договору № 16017/112/2022 від 20 січня 2022 року», що підтверджується даними меморіального ордеру № 664639 від 20 січня 2022 року (а.с.12).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 20 січня 2022 до 03 березня 2023 року вбачається, що 20 січня 2022 року проведено зарахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 100 000,00 грн. (а.с. 18- 22).
Банк нарахував проценти за період з 20 січня 2022 року до 30 вересня 2022 року в загальному розмірі 51 096,63 грн.
Відповідач сплачувала кошти на повернення кредиту 01 лютого 2022 року у розмірі 70,00 грн., 02 травня 2022 року у розмірі 280,00 грн., 01 червня 2022 року у розмірі 906,85 грн. та 35,87 грн. Також відповідач вносила кошти на повернення нарахованих відсотків за користування кредитом 04 липня 2022 року у розмірі 0,39 грн., 01 лютого 2022 року у розмірі 2 430,00 грн., 01 червня 2022 року у розмірі 2 104,00 грн. та 4 697,28 грн.
01 листопада 2022 року банк надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання в якому вимагав протягом 30 днів з дня отримання вимоги повністю погасити заборгованість по кредитному договору № 16017/112/2022 від 20 січня 2022 року, яка станом на 01 листопада 2022 року складає 140 545,24 грн. ( строкова заборгованість по основному боргу - 94 030,72 грн., прострочена заборгованість по основному боргу - 4 676,56 грн., строкова заборгованість за нарахованими процентами -15 281,14 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 26 556,82 грн.) (а.с. 13, 14, 15-16).
Відповідно до даних довідки № 8419 від 10 листопада 2024 року та повідомлення № 6753 від 06 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвана по мобілізації з 08 листопада 2023 року (а.с. 101, 108).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом, строк кредитування, інші істотні умови. А тому позивач довів обґрунтованість усіх заявлених позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У справі, що переглядається судом встановлено, що 20 січня 2022 року між АТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 216017/112/2022, який підписаний відповідачем власноручним підписом, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 грн. на поточні потреби, в термін до 19 січня 2025 року.
Відповідно до пунктів 3.2., 3.4., 3.11. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку у розмірі 72,9% річних. Проценти нараховуються щомісячно за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів) з дати видачі кредиту по дату його повернення, періодами з першого по останнє число місяця, з урахуванням дня видачі та дня повернення кредиту.
В матеріалах справи наявний графік платежів, який є Додатком № 1 та невід'ємною частиною кредитного договору № 216017/112/2022 від 20 січня 2022 року, підписаний відповідачем ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що сума кредиту 100 000,00 грн., термін користування кредитом - 36 місяців, процентна ставку - 72,9 % від 20 січня 2022 року.
Також у графіку розраховано періодичність та розміри платежів з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії при щомісячному погашені суми заборгованості рівними частинами.
Таким чином, відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору кредиту, а саме строку та суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній письмовій формі кредитний договір. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі, встановленому договором, що підтверджується меморіальним ордером № 664639 від 20 січня 2022 року та випискою по рахунку з 20 січня 2022 року по 03 березня 2023 року, та не заперечується сторонами.
Банк нарахував проценти за період з 20 січня 2022 року до 30 вересня 2022 року в загальному розмірі 51 096,63 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку та виписки по рахунку ОСОБА_1 , позичальником порушено умови виконання зобов'язань за кредитним договором № 216017/112/2022 від 20 січня 2022 року, у зв'язку з чим станом на 03 березня 2023 року заборгованість становить 140 545,24 грн. та складається з суми залишку простроченого кредиту в розмірі 98 707,28 грн.; суми залишку прострочених відсотків в розмірі 41 837,96 грн.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості в частині стягнення заборгованості за відсотками, відповідачем не надано. Отже, вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом наявності заборгованості позичальника, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.
Як вбачається зі змісту доводів апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 не заперечує обставин щодо неналежного виконання нею зобов'язань за кредитним договором № 216017/112/2022 від 20 січня 2022 року, при цьому, основним доводом відповідача є відкладення виконання зобов'язань за кредитним договором на строк дії форс-мажорних обставин.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України (далі - ТТП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не була позбавлена можливості звернутись до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов'язанням.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 зазначено, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору».
Відповідачем не надано доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинний зв'язок між такими обставинами та невиконанням зобов'язань за договором. Сам по собі факт збройної агресії РФ проти України не є підставою для звільнення від обов'язків з повернення кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги в частині не врахування судом пільг для військовослужбовців, щодо звільнення від штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, у відповідності п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу не були нараховані штрафні санкцій за порушення умов договору, а саме пені, штрафи, неустойки тощо. Проценти за користування кредитом були нараховані за час, коли відповідач не була військовослужбовцем.
Посилання відповідача на приписи ст. 58 Конституції України в даному випадку є недоречним, оскільки відсотки за користування кредитом не є мірою відповідальності, а відтак законодавчі норми, щодо звільнення військовослужбовців від сплати процентів за кредитами діють лише з моменту їх запровадження та виключно щодо осіб, які є військовослужбовцями.
В даному випадку, банком нараховані відсотки за користування кредитними коштами, за період, коли відповідач не була військовослужбовцем. Отже, вимоги п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на неї не поширювався і банк мав право у відповідності до положень укладеного кредитного договору нараховувати відсотки, а відповідач зобов'язана їх сплатити.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін, яким дана належна оцінка. Заперечення відповідача зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останньої підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та відповідачем не спростований.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 98 707,28 грн. та 41 837,96 грн. суми заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.