Справа №754/7433/24 Провадження №11-кп/824/1831/2025Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
09 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судув складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100030001086, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- вироком Деснянського районного суду міста Києва від 03червня2024року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року,-
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначено, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року, більш суворим, призначеним за новим вироком, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 03.05.2024 р. о 13 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 1-В, у приміщені магазину «Cropp», реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, викрав зі стелажів товар, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ДП ЛПП «Україна» АТ «ЛПП» матеріального збитку на загальну суму 7032 грн.
В поданій апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури просить вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ч.4 ст.70, ст.75 КК України та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_7 раніше був засуджений вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, від відбування якого він був звільнений на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Вважає, що суд неправильно призначив покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч.4 ст.70 КК України та звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Посилається на правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду, сформований у постанові від 15.02.2021 року у справі №760/26543/17, згідно якого якщо попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року виконувати самостійно.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури та просила її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти поданої апеляційної скарги та вважали вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, в зв'язку з чим розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Колегія суддів погоджується як з призначеним ОСОБА_7 покаранням, так і з рішенням суду про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з огляду на наступне
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого та його позитивні характеристики.
Обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Судом також враховано, що завдана злочинними діями ОСОБА_7 шкода відшкодована ДП ЛПП «Україна» АТ «ЛПП» шляхом вилучення та повернення викраденого майна.
З урахуванням встановлених обставин та тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції також дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі положень ст.75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Оскільки ОСОБА_7 03.06.2024 року був засуджений Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, а новий злочин він винив до постановлення цього вироку, суд призначив йому остаточне покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року, більш суворим, призначеним за новим вироком, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України, так і покарання, призначене за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним про особу винного, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Доводи прокурора про те, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив остаточне покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, не знаходять свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної Палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 23 вересня 2019 року у справі №199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч.4 ст.70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.
Оскільки в даному провадженні суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, призначеного йому за ч.4 ст.185 КК України, яке він вчинив до ухвалення вироку Деснянського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року, за яким його також було звільнено від відбування покарання з випробуванням, суд призначив йому остаточне покарання згідно з вимогами ч.4 ст.70 КК та звільнив від його відбування з іспитовим строком.
Посилання апелянта на правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду, сформований у постанові від 15.02.2021 року у справі №760/26543/17, в даному випадку є не релевантним, оскільки згідно правового висновку, якщо попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури про незаконність вироку суду в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4