3 червня 2025 року місто Київ.
Справа № 753/13206/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9554/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача (головуючого) Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року (постановлено у складі судді Цимбал І.К.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання заповітів недійсними
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання заповітів недійсними.
12.03.2025 від представника відповідача Кукарека К.С. надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просить забезпечити позов, шляхом заборони всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до набрання законної сили рішення у даній справі, здійснення будь яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке складає спадкову масу покійного ОСОБА_6 НОМЕР_1 , а саме: 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_1 , площею 31.6 кв. м., № ДРРП 10449597; машиномісце № НОМЕР_2 в паркінгу по АДРЕСА_2 ДРРП № 31425400; машиномісце № НОМЕР_3 в паркінгу по АДРЕСА_2 ДРРП №31425471; нежитлове приміщення АДРЕСА_8, ДРРП № 30904745; нежитлове приміщення № НОМЕР_6, площею 173,80 м.кв., АДРЕСА_3 , ДРРП № 33423948.
В обґрунтування заяви представник посилається на те, що позивач намагається звернути до виконання рішення суду у справі №753/1522/20, про поділ майна, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру в частині реєстрації за позивачем половини спадкової маси ОСОБА_6 , рішення позивачем подане на виконання державному реєстратору. Рішення не набрало законної сили і стосується майна, що наразі є предметом даного спору, апеляційне провадження відкрито за заявою ОСОБА_4 , як особи не залученої до розгляду справи. В свою чергу у касаційному провадженні розглядається скарга ОСОБА_3 . Таким чином, існує реальна загроза відчуження спадкової маси після смерті ОСОБА_6 і невжиття заходів забезпечення даного позову, може призвести до неможливості реалізації спадкових прав неповнолітнім відповідачем.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року заяву про забезпечення позову адвоката Кукарека К.С. в інтересах ОСОБА_4 задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до набрання законної сили рішенням у даній справі, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке складає спадкову масу майна покійного ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме:
- 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_1 , площею 31.6 кв.м., реєстраційний номер майна 10449597;
- машиномісце № НОМЕР_2 в паркінгу по АДРЕСА_2 реєстраційний номер майна № 31425400;
- машиномісце № НОМЕР_3 в паркінгу по АДРЕСА_2 реєстраційний номер майна № 31425471;
- нежитлове приміщення № НОМЕР_7, площею 99,00 м.кв., в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна № 30904745; ·
- нежитлове приміщення № НОМЕР_6, площею 173,80 м.кв., АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна № 33423948.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача - ОСОБА_1 22 березня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою через неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права.
Вказує, що за змістом чинного процесуального законодавства, правом звернутися з заявою про забезпечення позову наділений позивач, а не відповідач.
Доводи заяви про забезпечення позову щодо не набрання законної сили судовим рішенням у справі № 753/11522/20 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційну скаргу адвоката Кукареки Н.С. в інтересах ОСОБА_4 ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2025 повернуто скаржнику, а клопотання адвоката Кукареки К.С. в інтересах ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення суду першої інстанції ухвалами Верховного Суду від 03.12.2025 та від 14.03.2025 у справі № 753/11522/20 залишено без задоволення.
Вважає, що заява про забезпечення позову фактично має на меті перешкодити виконанню судового рішення в іншій справі № 753/11522/20, яке набрало законної сили, що є неприпустимим і суперечить меті даного заходу.
Вказує, що машиномісце № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 є предметом спору у справі № 753/22057/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 як правонаступника покійного ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, розгляд якої наразі перебуває в суді першої інстанції.
Зазначає, що оскаржуваною ухвалою позивача обмежено в розпорядженні належним їй особистим майном, яке не належить до спадкового майна ОСОБА_6 та, відтак, жодним чином не пов'язане з предметом спору, що є очевидно непропорційним і свавільним втручанням в право власності позивача
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
4 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, яким просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Вказує, що факт набуття ОСОБА_2 права власності на частку майна, обтяженого засобами забезпечення позову не підтверджено.
Вважає, що в діях позивача наявні ознаки зловживання процесуальним правом, оскільки в дійсності ОСОБА_2 одночасно веде три справи про поділ спільного майна вже померлого ОСОБА_6 . На це також вказує та обставина, що ОСОБА_7 , син позивача, вже звертався до суду з позовом про визнання недійсним заповіту від 25.11.2020 р (справа № 753/17588/21), в чому йому було відмовлено судом першої інстанції, а постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2023 р., залишено рішення без змін.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Клопотання ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на те, що наявні у суду матеріали та відомості про подання зустрічного позову, які суд має змогу перевірити через систему «Електронний суд» свідчать про можливість з'ясування всіх обставин та перегляд ухвали про забезпечення позову без участі відповідачів, які повідомлені про апеляційний розгляд.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву відповідача, суд першої інстанції враховував наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить відповідач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів спадкоємців. При цьому суд першої інстанції вважав таке забезпечення позову співмірним із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19).
У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду визначила, що «як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.»
У даній справі предметом основного позову є визнання недійсними заповітів від 08 лютого 2012 року та від 25 листопада 2020 року, що складені від імені ОСОБА_6 , якими ОСОБА_6 заповів усе належне йому майно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначає, що вказані заповіти або підписані не ОСОБА_6 або підписані ним у стані, коли той не здатен був усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також вказує, що під час написання даних заповітів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали у фактичних шлюбних відносинах в одній квартирі і позивачу було невідомо про наявність інших відносин та дитини.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 на праві приватної власності зареєстровано наступне нерухоме майно:
квартира АДРЕСА_4 з 31 липня 2014 року;
машиномісце № НОМЕР_5 в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_5 з 23 жовтня 2013 року.
нежиле приміщення № НОМЕР_6 загальною площею 173,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 , з 14 квітня 2011 року;
нежиле приміщення АДРЕСА_6 з 08 липня 2010 року;
машиномісце в автопаркінгу НОМЕР_8 в будинку АДРЕСА_2 з 07 вересня 2010 року;
частина квартири АДРЕСА_7 з 07 червня 2011 року, іншим співвласником є ОСОБА_2 .
Апеляційним судом з системи «Електронний суд» також встановлено, що18 квітня 2025 року в інтересах відповідача ОСОБА_4 який є неповнолітнім, подано зустрічну позовну заяву яка отримана судом 21 квітня 2025 року про визнання права власності на обов'язкову частку у спадковому майні, на перереєстрацію прав на яке в даній справі накладено заборону. Питання, щодо прийняття такого зустрічного позову вирішується судом, встановлюється ціна спадкового майна та з урахуванням цього, судом буде визначено підсудність справи в частині вимог про поділ спадкового майна, визнання на нього права власності за позивачем за зустрічним позовом.
З огляду на предмет та підстави основного та зустрічного позову між сторонами дійсно існує спір з приводу спадкування вищенаведеного майна. Задоволення позову про визнання недійсним заповіту призведе до зміни складу спадкоємців та відповідно зміни частки кожного з них , яку вони матимуть право спадкувати.
З огляду на те, що ч. 2 ст. 149 ЦПК Українипередбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, та враховуючи що за зустрічним позовом позивач просить визнати право на обов'язкову частку у цьому майні, Київський апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вжитих районним судом заходів забезпечення позову.
Суд вірно констатував, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення спадкових прав, які ще не зареєстровані у встановленому порядку. Колегія суддів також враховує, що ці ризики стосуються, як прав заявника так і прав позивача, адже наразі майно померлого ОСОБА_6 ніким не успадковано, між тим спадкова справа відкрита, а спірні заповіти не визнані недійсними.
Доводи апеляційної скарги про те, що правом звернутися із заявою про забезпечення позову наділений саме позивач суперечить положенням статті 149 ЦПК України, згідно якого суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
А тому таке забезпечення позову відповідає положенням ст. 150 ЦПК України, є співмірним з позовними вимогами, з огляду на наявність можливості відчужити нерухоме майно, що може призвести в майбутньому до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення чи відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що звернення відповідача із даною заявою про забезпечення позову є зловживанням своїми правами, використанням звернення до суду як інструменту обтяження чужого майна, так як заходи забезпечення позову є обмеженнями, які мають тимчасовий характер, які вживаються на час розгляду справи судом.
Посилання на те, що судом арештовано майно, в якому спадкодавцю належить лише частка, колегія не приймає , так як в спірному спадковому нерухомому майні не виділені частки в натурі. Накладення заборони на відчуження майна в цілому, в тому числі і на частку на яку визнано право власності позивачки в іншій справі, не можна вважати виходом за межі та неспівмірним з заявленими вимогами.
Наявні у матеріалах справи докази не свідчать про зловживання ОСОБА_3 своїми правами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 12 червня 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова