Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3966/2025
27 травня 2025року місто Київ
справа № 759/18442/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ул'яновської О.В., повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2024 року позивачі звернулися до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просили стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000 грн. та на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.
В мотивування вимог посилалися на те, що вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, а саме у вбивстві ОСОБА_2 .
Вказували, що після смерті у ОСОБА_2 залишилось два повнолітніх сина, які є позивачами у справі.
Зазначали, що уних з батьком були гарні сімейні стосунки, хоча б раз надень вони спілкувалися по телефону та разом святкувати сімейні свята, також вони разом працювали.
Посилалися на те, що через тяжкий злочин їм, як синам заподіяно невимовних душевних страждань та болю, які полягають у втраті батька, внаслідок чого вони зазнали моральної шкоди.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що смерть це завжди моральні страждання близьких, не врахував душевні страждання та біль позивачів, які полягають у втраті батька, втраті життєвих зав'язків.
Вказував, що відповідачі жодним чином не заперечували наявність моральної шкоди та саме на останніх лежить тягар доведення відсутності моральної шкоди.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року
Представник позивачів в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження завдання їм моральної шкоди відповідачами у розмірі, вказаному у позовній заявіта не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправністю діяння та спричиненою шкодою.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року у справі №760/8339/16-к, який залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Суди у справі №760/8339/16-квизнали доведеним, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 23.15 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили умисне вбивство ОСОБА_2 .
Також у вироку зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння основи черепу та кісток обличчя, крововиливом під оболонки, в речовину та шлуночки головного мозку, крововтратою, шоком та його набряком-набуханням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя переломів кісток обличчя з травматичним розтином пазух обох верхніх щелепних кісток, супроводження крововтрати та шоку).
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
ОСОБА_1 був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні.
Позивачі, звертаючись до суду з даним позовом, посилалися на те, що у них з батьком були гарні сімейні стосунки, хоча б раз на день вони спілкувалися по телефону та разом святкувати сімейні свята, також вони разом працювали. Вказували, що через тяжкий злочин, їм, як синам заподіяно невимовних душевних страждань та болю, які полягають у втраті батька, внаслідок чого вони зазнали моральної шкоди.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», №68490/01, від 12 липня 2007 року).
Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлюють фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
В п.78 рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №944/4790/19 (провадження №61-15852св21).
З матеріалів справи вбачається, що саме спільними діями відповідачів, які вчинили вбивство батька позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдана моральна шкода.
Безумовно, моральну шкода не можна виміряти повністю, зрозумівши емоційний стан особи, яка просить про таку сатисфакцію.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, колегія суддів враховує глибину душевних страждань, психологічного та емоційного стану позивачів, які втратили близьку людину - батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання і відновити становище, яке існувало у житті позивачів до смерті батька неможливо та виходячи із засад розумності та справедливості, приходить до переконання, що солідарно з відповідачів слід стягнути на користь кожного з позивачів по 500 000 грн. моральної шкоди, і саме такий розмір моральної шкоди не буде вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідачів.
Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, а відтак рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачі були звільнені від сплати судового збору в суді першої інстанції.
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, враховуючи пропорційність задоволених вимог, стягненню з відповідачів в дохід держави підлягають судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі по 8333,33 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі по 8333 грн. 33 коп. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: