Справа № 752/3299/25
Провадження № 2-а/761/615/2025
12 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., вивчаючи матеріали позову ОСОБА_1 до Управління (інспекція) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправною та скасувати постави про накладання адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із зазначаю позовною заявою.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.02.2025 передано справу №752/3299/25 за вказаним адміністративним позовом до Шевченківського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, позивачу було надано строк (10 днів з моменту отримання вказаної ухвали) на усунення недоліків, а заяву була залишена без руху.
Вказана вище ухвала суду була направлена позивачу, що підтверджується рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та відстеженням поштового відправлення з інтернет-ресурсу Укрпошти за штрих-кодом конверту - 0610250724848 де міститься помітка, що 28.05.2022 року відправлення поверну тол заявнику: закінчення встановленого терміну зберігання.
Станом на 12.06.2025 року позивач недоліки викладені в ухвалі суду від 21.03.2025 року недоліки не усунув і будь-яких клопотань щодо поновлення пропущеного строку з поважних причин до суду не надходило.
Ч. 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про наслідки розгляду відповідних заяв.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною 11 статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначив, що як положення статті 126 КАС України, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 мав цікавитися результатами її розгляду та враховувати процесуальні строки на її розгляд. З урахуванням термінів зберігання поштового відправлення, позивач мав можливість вжити заходів для його отримання та ознайомлення з ухвалою про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021 в адміністративному провадженні № К/9901/35851/20 сформовано позицію про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain; заява № 11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов'язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України"» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо строку для усунення недоліків не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи ту обставину, що станом на 12 червня 2025 року позивач викладені в ухвалі суду від 21 березня 2025 року недоліки не усунув, до суду не з'являється, провадженням його справи не цікавиться, а тому відповідно до ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачу.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 9, 45, 131, 160, 161, 169, 293 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління (інспекція) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправною та скасувати постави про накладання адміністративного стягнення, - вважати неподаною і повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя: