Справа №760/15578/25 2-з/760/193/25
13 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся у суд з заявою про забезпечення позову. Просить накласти арешт на транспортний засіб марки Kia модель Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ); транспортний засіб марки TOYOTA модель CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ). Також, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) відчуження, вивезення за межі України та передачу іншим особам для експлуатації наступних транспортних засобів: транспортний засіб марки Kia модель Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ); транспортний засіб марки TOYOTA модель CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ). Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України (МВС) знімати з реєстраційного обліку наступні транспортні засоби: транспортний засіб марки Kia модель Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ); транспортний засіб марки TOYOTA модель CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , особу зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування заяви зазначає, що він звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна.
З грудня 2018 року позивач та відповідач почали зустрічатися, а навесні 2019 року відповідач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу, у якому вона знаходилася. Практично одразу між позивачем та відповідачем склалися гарні стосунки та вони вирішили проживати разом. Шлюб не реєстрували, адже відповідач знаходилася на стадії розірвання попереднього шлюбу та вирішили, що будуть проживати разом однією сім'єю, адже попередній шлюб був невдалим та відповідач не бажала одразу укладати наступний.
Зазначає, що з того часу і до вересня 2024 року сторони проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу - спочатку винаймали квартиру, з годом проживали за адресою реєстрації відповідача в будинку разом із матір'ю відповідача та сім'єю її брата ОСОБА_3 , пізніше - в новозбудованому будинку поруч.
Під час спільного проживання та ведення сумісного господарства, а саме: 13.08.2019 року, позивачем та відповідачем було придбано транспортний засіб: Volkswagen Polo, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . Транспортний засіб було зареєстровано на ім'я відповідача та з годом продано. Продажем транспортного засобу займався саме позивач на підставі довіреності від ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_1 знімав з реєстраційного обліку транспортний засіб та укладав договір купівлі-продажу.
Практично одразу після продажу вказаного транспортного засобу, на ім'я відповідача було придбано транспортний засіб Kia Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 , який й досі знаходиться в користуванні відповідача.
Наприкінці 2023 року, знайомий позивача - ОСОБА_4 запропонував Позивачу придбати транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску в розстрочку. Фактично, 15.10.2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було складено розписку про отримання останнім грошових коштів у розмірі 9 100 доларів США на придбання автомобіля TOYOTA CAMRY з вінкодом НОМЕР_11, із зобов'язанням виплачувати кошти за автомобіль щонеділі по сумі 5375 гривень 00 копійок на строк до 31.07.2025 року.
На момент складання розписки, транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, належав на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_6 , та мав державний номер НОМЕР_7 .
Транспортний засіб був отриманий позивачем в користування одразу та позивач почав сплачувати за нього кошти, що підтверджується записами ОСОБА_4 про відповідні оплати та виписками з банківського рахунку Позивача за період з 01.10.2023 року по 02.04.2025 року.
Після сплати половини суми вартості транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, позивач та ОСОБА_4 досягли домовленості про необхідність перереєстрації транспортного засобу, адже позивач зарекомендував себе як відповідальний покупець і у власника не було підстав вважати, що остаточна сума не буде сплачена.
27.02.2024 року позивач, відповідач та ОСОБА_4 домовилися про перереєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 . Транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску державний номер НОМЕР_7 , був переоформлений без зміни номерних знаків, а позивач продовжував сплачувати за його придбання грошові кошти, згідно взятих на себе зобов'язань. Вказане підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_8 .
Позивач постійно користувався транспортним засобом, проводив його ремонт, що підтверджується Нарядами-замовленнями на виконання робіт та придбання запасних частин та розхідних матеріалів.
Також, позивач страхував транспортний засіб, про що отримував Страхові поліси: №EP-217408920 на 2023-2024 роки та № НОМЕР_9 на 2024-2025 роки. Вказані страхові поліси оформлені на Страхувальника ОСОБА_1 та якими забезпечено транспортний засіб TOYOTA CAMRY з вінкодом НОМЕР_11, державний номер НОМЕР_7 .
Після того, як сторони припинили вести сумісне господарство у вересні 2024 року, позивач зазначає, що відповідач стала вимагати вказаний транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_7 у позивача. Коли позивач відмовився віддавати транспортний засіб, адже фактично він належить йому, відповідач спочатку призначала зустрічі та погоджувалася добровільно переоформити транспортний засіб, однак жодних дій після розмов не здійснила.
06.11.2024 року ОСОБА_2 звернулась до Національної поліції із заявою, що нібито ОСОБА_1 скоєно кримінальне правопорушення, угнано транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_7 . Після виклику в Солом'янське управління поліції у м. Києві та надання пояснень, Позивач звернувся із заявою про скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, що передбачені ст.ст. 384,385 КК України, тобто безпідставне повідомлення про скоєння кримінального правопорушення.
17.04.2025 року позивач отримав повідомлення про розгляд звернення, згідно якого вбачається, що у зв'язку з відсутністю обставин та фактичних даних, які б свідчили про наявність в даній події ознак кримінального правопорушення, адже вказана подія не внесена до ЄРДР.
22.01.2025 року відповідач отримала нове Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , нібито у зв'язку із його втратою, адже оригінал свідоцтва знаходиться у позивача. Сказане підтверджується інформацією з реєстру щодо транспортного засобу.
Однак, як зазначає позивач, відповідач, розуміючи, що не може відібрати транспортний засіб у Позивача, ОСОБА_2 разом із невідомою особою 10.04.2025 року викрала номерні знаки НОМЕР_7 з TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, про що ОСОБА_1 був змушений звернутися в поліцію за місцем знаходження транспортного засобу.
Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 було надано відповідь Відділенням поліції №5 Бучанського управління поліції ГУНП в Київській області, згідно якої: «Під час проведення перевірки було здійснено телефонну розмову з ОСОБА_2 яка повідомила, що автомобіль було придбано під час їх спільного проживання за спільні кошти та на даний час автомобіль належить їй , також надала копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ».
Позивач посилається на те, що відповідачем фактично визнається, що із позивачем ОСОБА_1 відповідач спільно проживала та під час спільного проживання було придбано транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску.
19.03.2025 року відповідач замінила номерні знаки з НОМЕР_7 на НОМЕР_3 . Тобто, на думку позивача, навмисно виконала дії задля позбавлення позивача можливості користуватися транспортним засобом. Дане підтверджується інформацією з реєстру про транспортний засіб.
Як зазначає позивач в заяві, 05.06.2025 року, повідомивши органи Національної поліції, що нібито транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску знаходиться в розшуку за несплаченим штрафом самою Відповідачкою, транспортний засіб було завантажено на евакуатор і вивезено, нібито на штраф майданчик, однак фактично передано відповідачці про що ОСОБА_1 було подано заяву до органів Національної поліції та підписано протокол про прийняття такої заяви.
Так, позивач вважає, що ним доведений факт сумісного ведення господарства та спільного проживання із відповідачем, що фактично нею визнається та що під час такого проживання ними фактично за спільні кошти придбано: транспортний засіб Kia Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .
Однак, відповідач фактично позбавила позивача права користування автомобілем TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, отримала нове Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, надавши недостовірні дані про нібито втрату останнього, викрала номерні знаки, фактично змінила їх на нові, та вивезла автомобіль у невідоме для Позивача місце, що свідчить про наміри Відповідача на відчуження транспортного засобу без згоди Позивача. Аналогічні дії Відповідач в будь-який час може здійснити й з транспортним засобом Kia Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 .
За вищенаведених обставин, позивач заяву про забезпечення позову просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та додані до заяви документи, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся у суд з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.
Тобто, між сторонами існує спір про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Таким чином, вид забезпечення позову, який просить застосовувати позивач, відповідає позовним вимогам.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказує, що враховуючи, що предметом спору є, у тому числі, поділ майна подружжя, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту транспортних засобів може привести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вказаний захід забезпечення позову у вигляді арешту транспортних засобів необхідний для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Отже, враховуючи, що між сторонами існує спір щодо поділу майна подружжя, вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам, а також приймаючи до уваги, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує можливість відповідача ОСОБА_2 , як власника спірного рухомого майна, на власний розсуд розпоряджатися ним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчуження, вивезення за межі України та передачу іншим особам для експлуатації транспортних засобів, а також, шляхом заборони сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України (МВС) знімати з реєстраційного обліку транспортні засоби, оскільки такі дії направлені на відчуження, тож накладення арешту на майно є достатнім заходом для забезпечення позову у даній цивільні справі, так як передбачає заборону відчужувати його, а тому не потребує додаткової заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна.
Також суд враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивача у разі коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання рішення суду.
Застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення його прав та законних інтересів. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно частин 1, 6 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Суд наразі не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю та поділ майна - задовольнити частково.
Накласти арешт та заборонити вчиняти дії щодо відчуження наступного майна:
транспортний засіб марки Kia модель Forte, 2016 року випуску державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );
транспортний засіб марки TOYOTA модель CAMRY, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Верещінська