Справа №646/9958/24
2/760/1376/25
13 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
за участю секретаря - Черчукана В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Харківській області, Головного Управління Державної Казначейської служби у Харківській області, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича, про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Головного Управління Національної поліції України в Харківській області, Головного Управління Державної Казначейської служби у Харківській області, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича, про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що 04 березня 2024 року Інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Кушнаренко Владиславом Олександровичем винесено щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА № 1584750, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 1584750 вбачається, що 04.02.2024 близько 16:14 за адресою: м. Харків, провул. Розторгуєвський, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України.
Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_1 подано адміністративний позов до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 по справі № 953/1774/24 - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕНА № 1584750 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі закрито.
Колегія суддів дійшла висновку, що факт вчинення Позивачем вказаного порушення не підтверджується належними доказами, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1584750 від 04.03.2024.
У цьому контексті, здійснення провадження у справі про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснили вказане провадження.
Через притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивач зазнав моральних страждань, які виразились у тривалому порушенні його звичного життєвого укладу, він вимушений був звертатися за правовою допомогою час, коли міг займатися своєю звичною роботою. Позивач стверджує, що він перебував у стресовому стані, оскільки знав, що притягнутий до відповідальності незаконно, оскільки будь-яких норм закону він не порушував та сумлінно дотримувався ПДР.
Позивач був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, відсував себе приниженим та морально подавленим.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути на його користь 100 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.
09.09.2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Барабановій В.В.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.09.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Харківській області, Головного Управління Державної Казначейської служби у Харківській області, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича, про відшкодування моральної шкоди - передано на розгляд Солом'янського районного суду м. Києва за підсудністю.
06.11.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.11.2024 відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.
Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 07.11.2024. Відповідачам судом було надіслано копію ухвали суду від 07.11.2024 та копію позовної заяви із додатками.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачами копію ухвали суду від 07.11.2024 та копію позовної заяви із додатками було отримано, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
27.11.2024 на адресу суду від представника Відповідача Головного Управління Національної поліції в Харківській області, у якому останній проти задоволення позовних вимог пред'явлених саме до останнього заперечував та вказав, що лейтенант поліції Кушнаренко В.О. є поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту Патрульної поліції.
Управління патрульної поліції в Харківській області є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а отже Головне управління Національної поліції в Харківській області не має жодного відношення до винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Таким чином, Позивач невірно визнав Головне Управління Національної поліції в Харківській області як Відповідача у справі.
29.11.2024 на адресу суду від представника Відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки постановою Другого апеляційного суду від 20.06.2024 не було встановлено, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП було здійснено шляхом вчинення неправомірних дій інспектора, під час здійснення ним службових обов'язків, тобто не встановлено будь-яких порушень інспекторів під час притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому жодних протиправних дій інспекторів вчинено не було, що спростовує і сам факт заподіяння Позивачу будь-якої шкоди внаслідок його дій.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 березня 2024 року Інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Кушнаренко Владиславом Олександровичем винесено щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА № 1584750, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 1584750 вбачається, що 04.02.2024 близько 16:14 за адресою: м. Харків, провул. Розторгуєвський, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України.
Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_1 подано адміністративний позов до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 по справі № 953/1774/24 - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕНА № 1584750 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі закрито.
Вказана постанова набрала законної сили 20.06.2024.
Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19) та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024 по справі № 953/1774/24 - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕНА № 1584750 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі закрито.
Вказана постанова набрала законної сили 20.06.2024.
Колегія суддів дійшла висновку, що факт вчинення Позивачем вказаного порушення не підтверджується належними доказами, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1584750 від 04.03.2024.
З огляду на наведене, у зв'язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у Позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, у зв'язку з незаконністю дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали зазначене провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Ненадання суду працівниками поліції допустимих доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, як і сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчать про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Суд враховує, що Позивачу були спричинені душевні страждання, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести свою невинуватість у порушення ПДР.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень (відповідача) покладається обов'язок спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
У справі, що розглядається, Відповідач - Департамент патрульної поліції, не довів, що його тривала протиправна поведінка не викликала у Позивача психічне напруження у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав, в тому числі в судовому порядку.
Разом з тим, суд вважає, що Позивачем необґрунтовано завищений розмір моральної шкоди. При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 1 000,00 гривень, оскільки такий розмір моральної шкоди є співмірним з допущеними порушеннями з боку Відповідача.
Крім заявлених вимог до Департаменту патрульної поліції, Позивач заявляє позовні вимоги ще й до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції та Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За змістом статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною першої статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним Відповідачем у таких справах, а тому враховуючи предмет спору належним Відповідачем є саме той орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КпАП України покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КпАП України - Департамент патрульної поліції та відповідно має нести відповідальність за спричинення моральної шкоди.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а.
Відповідно до пунктів 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.10.2016 № 1114), Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи.
Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, поліцейський Управління патрульної поліції у м. Києві уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
А тому, в частині задоволення вимог саме до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції та Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича слід відмовити, як такі, що заявлені до неналежного Відповідача.
Крім того, Позивач заявляє позовні вимоги ще й до Головного Управління Національної поліції України в Харківській області.
Із матеріалів справи встановлено, що лейтенант поліції Кушнаренко В.О. є поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту Патрульної поліції.
Управління патрульної поліції в Харківській області є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а отже Головне управління Національної поліції в Харківській області не має жодного відношення до винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, Позивачем невірно визначено Головне Управління Національної поліції в Харківській області як Відповідача у справі.
А тому, в частині задоволення вимог до Головного Управління Національної поліції України в Харківській області слід відмовити, як такі, що заявлені до неналежного Відповідача.
Ще Позивач зазначив Відповідачем у справі про відшкодування шкоди Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області.
Вимоги до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.2, ч.1 ст.170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ч.2 ст. 48 ЦПК України Позивачем і Відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення ч.2 ст.30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди, завжди необхідно було б щоразу залучати суб'єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц.
За таких обставин, вимоги до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки в силу закону позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеному позову у розмірі 121,12 грн.
Керуючись статтями 23, 1176,1173, 1174 ЦК України, статтями 19, 56 Конституції України, статтями 1, 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Харківській області, Головного Управління Державної Казначейської служби у Харківській області, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренко Владислава Олександровича, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1 000,00 гривень.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок коштів Державного бюджету України на користь держави судовий збір у розмірі 121,12 грн.
В іншій частині позову, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 13.06.2025 року.
Суддя: О.М. Букіна