Номер провадження: 11-сс/813/1065/25
Справа № 523/7690/25 1-кс/523/2284/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР),
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР .
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що заява ОСОБА_6 була направлена за належністю до ГУНП в Одеській області, яке розташоване у Приморському районні міста Одеси та відноситься до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, заявник, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, такою що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звернувся до слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси із дотримання приписів КПК України щодо територіальної підсудності, оскільки оскаржує бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, відноситься до територіальної юрисдикції вказаної суду.
Посилаючись на викладені обставини, заявник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу подану, у порядку ст. 303 КПК України, у повному обсязі.
Крім того, в поданій апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, яке обґрунтоване тим, що з мотивами прийнято рішення ознайомився лише після отримання повного тексту ухвали, а саме 20 травня 2025 року, після чого, було подано апеляційну скаргу, вказане, на думку апелянта, свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Позиції учасників судового розгляду.
Заявник ОСОБА_6 та слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, надали заяви про розгляд скарги за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Щодо клопотання про поновлення строку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.
Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ухвала про арешт майна, відповідно до п. 9 ч.1 статті 309 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Приписами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, який становить п'ять днів з дня проголошення.
В свою чергу, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Однак поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Зокрема, з системного аналізу ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400 КПК слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об'єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне її звернення до суду у встановлений КПК строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.
Тож можливість поновити строк на апеляційне оскарження кримінальний процесуальний закон пов'язує з тим, чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов'язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення в суд.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена слідчим суддею у судовому засіданні 12 травня 2025 року з повідомлення заявника, тобто для останнього строк для апеляційного оскарження почав обчислюватись відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України (з дня оголошення вказаної ухвали). Натомість, апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції 23 травня 2025 року, тобто поза межами п'ятиденного строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника, наведеними на обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, щодо наявності поважних причин, у зв'язку з якими апеляційну скаргу подано з пропуском строку. Так, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Такий висновок сформульовано у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470кмо18).
З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення заявнику ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року.
Щодо законності ухвали слідчого судді.
Частина 1 ст. 404 КПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваного судового рішення дає підстави стверджувати про те, що воно приписам вищевикладеної норми кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є серед іншого щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Приписами ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду 1-ої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Приписами ст. 303 КПК України передбачений перелік рішень, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні на досудовому провадженні.
Положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Так, як вбачається із матеріалів судової справи, які надані апеляційному суду, заявник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, за його заявою від 25.04.2025 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364, 365, 367, 190, 191, 194, 197-1, 356 КК України.
Водночас, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що оскільки заява ОСОБА_6 направлена до ГУНП в Одеській області, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси, то його скарга не підсудна Пересипському районному суду м. Одеси.
Чинним КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачено, які саме випадки вказують на неможливість розгляду саме в цьому суді.
Виходячи з того, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244), то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1 ст. 306 КПК України).
Отже, скарга на бездіяльність щодо невнесення відомостей про вчинений злочин розглядаються слідчим суддею місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 № 223-538/0/4-13, згідно з яким судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Отже, правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду інших клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом, у тому числі й скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
Аналіз вказаних положень закону дає підстави зробити висновок, що ОСОБА_6 оскаржує бездіяльність Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, який перебуває у межах територіальної юрисдикції Пересипського районного суду м. Одеси (лист Державного бюро розслідувань вх. № 16-14-8070-25від 14.02.2025 року), тобто скаргу подано з дотриманням правил територіальної підсудності.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчим суддею було допущене безпідставне обмеження особи у доступі до суду, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Приписами ч. 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відтак, з огляду на допущені слідчим суддею порушення, які не можуть бути усунуті апеляційним судом, оскільки доводи скарги ОСОБА_6 по суті не розглядалися, його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із призначенням її нового розгляду в суді першої інстанції, іншим слідчим суддею.
Керуючись ст.ст. 24, 214, 303, 304, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановила:
Поновити заявнику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12 травня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд скарги ОСОБА_6 , на бездіяльність уповноважених осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 25.04.2025 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364, 365, 367, 190, 191, 194, 197-1, 356 КК України, у суді першої інстанції іншим слідчим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4