Номер провадження: 11-сс/813/1094/25
Справа № 523/9829/25 1-кс/523/3071/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в рамках кримінального провадження№ 22025160000000309, внесеного до ЄРДР 22 травня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотанняслідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваногоОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 20.07.2025 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених п. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу. Слідчий суддя обґрунтував наявність ризиків обставинами, які зводяться до того, що ОСОБА_9 підозрюється у тяжкому злочині проти основ національної безпеки і цей факт сам по собі свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, що йому інкримінується;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки - постійне місце проживання, а також, перебуває на обліку у лікаря-психіатра;
- слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та просив задовольнити її у повному обсязі.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до клопотання у провадженні СВ Управління СБ України в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000309 від 22 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 23 травня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливій період.
За версією органу досудового розслідування, 22.05.2025, приблизно об 09 год. 00 хв., громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом марки «TOYOTA» моделі «Prius», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дальницьке шосе в м. Одесі неподалік перехрестя з вул. Просілковою, який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, умисно заблокував рух службового автомобіля марки RENAULT EXPRESS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому рухались співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та співробітник Національної поліції України ОСОБА_14 , в ході виконання своїх службових обов'язків з проведення мобілізаційних заходів, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, в умовах воєнного стану, пошкодив вказаний службовий автомобіль, погрожував співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_3 і Національної поліції України побиттям, висловлював на їхню адресу образи, вчинив спробу перешкоджання прибуттю військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого в службовому автомобілі марки RENAULT EXPRESS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , супроводжували співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 і Національної поліції України, до РТЦК для СП для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, уточнення свої персональних даних і даних військово-облікових документів.
На виконання свого злочинного умислу, у цей же період часу, 22.05.2025, приблизно об 09 год. 00 хв., ОСОБА_9 , діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, перебуваючи за кермом транспортного засобу марки «TOYOTA» моделі «Prius», державний номерний знак НОМЕР_1 , переслідуючи протиправну мету перешкоджання прибуттю військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Одеського збірного пункту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою уникнення останнього від виконання визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, знаходячись на відкритій місцевості у м. Одесі поблизу вул. Дальницьке шосе в м. Одесі неподалік перехрестя з вул. Просілковою, в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної групи для проведення оповіщення військовозобов'язаних, перешкоджав законним діям співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_3 та Національної поліції України щодо прибуття військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Одеського збірного пункту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, уточнення свої персональних даних і даних військово-облікових документів, перешкоджав руху та пошкодив службовий автомобіль марки RENAULT EXPRESS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , погрожував співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_3 і Національної поліції України побиттям, висловлював на їхню адресу образи надання та погрожував життю та здоров'ю предметом, що за зовнішніми ознаками схожий на бейсбольну биту.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:
- ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення вказаного злочинупроти основ національної безпеки України, останній, перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.Колегія суддів, звертає увагу, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Тому, апеляційним судом було ретельно вивчено особу підозрюваного, який раніше до кримінальної не притягувався, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, офіційно непрацевлаштований, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, які можуть утримати останнього за місцем свого проживання;
- враховуючи, що обґрунтованість підозри у значній мірі підтверджується показаннями свідків співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , старшого дільничного офіцера поліції ВП № 1 ОРУП № 1 ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_14 , які здійснювали мобілізаційні заходи і були очевидцями подій, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини зумовлюють можливість поза процесуального впливу підозрюваним на свідка з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_9 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
Колегія суддів також враховує, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде недієвим. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені слідчим суддею ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваної, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення нею позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Крім того, відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025160000000309, внесеного до ЄРДР 22 травня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4