Номер провадження: 11-кп/813/1055/25
Справа № 518/1579/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ширяївського районного суду Одеської області від 29.10.2024 у кримінальному провадженні №12023162260000397 від 13.07.2023 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосвітівка, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта не повна середня, який зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України і призначено йому покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин, які полягають в виконанні безоплатно суспільно корисних робіт у вільний від роботи чи навчання час, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, але не більше як чотири години на день.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту початку виконання ОСОБА_8 громадських робіт.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 суму спричиненої матеріальної шкоди, у розмірі 17893 гривень 50 копійок та суму спричиненої моральної шкоди, у розмірі 10000 гривень 00 копійок.
В задоволенні решти частини стягнення компенсації майнової та моральної шкоди відмовлено.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 28.06.2023 року о 23:00 год., перебував на огородженій території магазину «Продукти», який розташований в с. Новосвітівка, Березівського району, Одеської області по вул. Центральній, 119, де під час сварки з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виникла на ґрунті неприязних відносин, діючи з необережності, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, схопив своїми руками ОСОБА_9 , за одяг та відразу штовхнув в груди. В результаті вказаного поштовху ОСОБА_9 , перечепившись за дерев'яну дошку, яка перебувала на земельній поверхні, впав на землю, а саме на праве плече, чим спричинив собі тілесні ушкодження.
В результаті даної події ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, у вигляді закритого перелому великого горбка правого плеча, яке тягне за собою розлад здоров'я тривалістю понад 21 день і за критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до середньої тяжкості.
Вказані дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вирок підлягає зміні в частині вирішення питання щодо цивільного позову
Доводи обґрунтовує тим, що судом не враховано його майновий стан та важкі сімейні обставини, викликані передчасною смертю 30.04.2024 року його батька і важкою, невиліковною хворобою матері.
Крім того, суд не врахував того, що злочин, за який його засуджено, за формою вини є необережним. Тому рішення суду про стягнення з нього, як з засудженого та цивільного відповідача, саме 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди не можна визнати таким, що повною мірою відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
Просить вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства
Обвинувачений ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 будучи належним чином сповіщеним про дату та час в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. При цьому клопотань про їх обов'язкову участь у судовому засіданні не заявляли.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та захисника, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та потерпілого, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності обвинуваченого та потерпілого.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого, правильність кваліфікації його дій, та призначене покарання, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для часткового задоволення цивільного позову потерпілого, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Положеннями ч. 1 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).
У п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із послідуючими змінами роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України.
Статтею 23 ЦК України, передбачено, що розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин, а саме залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Суд першої інстанції вважав доведеним наявність заподіяння моральної та матеріальної шкоди потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 .
Відповідно до змісту оскарженого вироку, суд першої інстанції врахував, що внаслідок противоправної поведінки обвинуваченого (цивільного відповідача), цивільному позивачу (потерпілому) завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження.
При вирішенні цивільного позову потерпілого до обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції враховано, що майнова шкода завдана потерпілому документально підтверджена квитанціями та чеками (а.п. 19-21), які підтверджують понесенні потерпілим витратами на лікування, на суму 17893,50 гривень.
Крім того, суд прийняв до уваги, що потерпілий ОСОБА_9 переніс моральні страждання та фізичний біль у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями. З урахуванням стану здоров'я потерпілого, його переживань, характеру та обсягу страждань, їх тривалості/часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, суд прийняв рішення про часткове задоволення цивільного позову у сумі 10000 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).
Апеляційний суд зазначає, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі №752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
Відтак, зазначений розмір задоволених судом першої інстанції позовних вимог, на думку апеляційного суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, з іншого.
Відтак, заявлений у справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 в частині моральної шкоди вирішено відповідно до вимог закону.
Зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої злочином, на підставі скрутного матеріального становища обвинуваченого ОСОБА_8 , про що він просить у апеляційній скарзі, не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК, якою передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 та стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8 у розмірі 10000 гривень та матеріальної шкоди у розмірі 17893,50 гривень узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених потерпілим моральних страждань та матеріальних витрат.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржений вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Ширяївського районного суду Одеської області від 29.10.2024 у кримінальному провадженні №12023162260000397 від 13.07.2023, яким ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4