Номер провадження: 11-кп/813/1375/25
Справа № 509/4266/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу судді Іллічівського міського суду Одеської області від 27.01.2025 року у кримінальному провадженні №12019160000000751, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2019 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанціїна стадії підготовчого судового розгляду повернуто прокурору обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до обвинувального акту дії обвинуваченої кваліфіковані за ознаками ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191 КК України - пособництво у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Формулювання обвинувачення містить відомості про осіб, за попередньою змовою спільно з якими вчинено злочин, зазначені прізвище, ім'я та по батькові осіб та займані посади, однак обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення цих осіб.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Доводи обґрунтовує тим, що обвинувальний акт містить відомості передбачені ст. 291 КПК України.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд даної справи в суді першої інстанції для розгляду обвинувального акту.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі та просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді залишити без змін.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченої та її захисника, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності обвинуваченої та її захисника.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Статтею 377 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Статтею 291 КПК України, передбачені вимоги яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
При цьому, пунктами 1, 2 частини 1 статті 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Отже у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», №29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України,так як містить в формулюванні обвинувачення, окрім обвинуваченої, інші прізвища осіб, які причетні до вчинення кримінального провадження, тоді як у цих особі взагалі відсутній статус у кримінальному провадженні та відсутні відомості, що особи, прізвище, ім'я та по батькові яких зазначені в обвинувальному акті, засуджені за вчинення цього діяння та вирок відносно них набрав законної сили.
Вказане свідчить про вчинення злочину у співучасті з іншими особами, однак процесуальний статус у даному кримінальному провадженні цих осіб взагалі не визначений.
Статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Порушення принципу презумпції невинуватості, закріпленого у наведених нормах закону та у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тягне за собою порушення прав обвинуваченого.
Наведені порушення закону вказують на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому не може бути призначений до судового розгляду.
З урахуванням того, що в обвинувальному акті зазначені інші особи, які не мають процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку про наявність обставини, яка перешкоджала судовому розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , у зв'язку з чим суд першої інстанції не мав можливості розглянути такий обвинувальний акт і обґрунтовано повернув його прокурору для усунення недоліків.
На підставі вищевказаного апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків і тому, з урахуванням наведеного апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених ст. 409 КПК України для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 291, 314, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27.01.2025 року у кримінальному провадженні №12019160000000751, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2019 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4