Номер провадження: 11-сс/813/1012/25
Справа № 522/3299/25 1-кс/522/3285/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.3 ст.357 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162510000122, внесеного до ЄРДР 17 січня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 21.06.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 30 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжує існувати, а тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим. Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано виключно тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень;
- сторона захисту вважає за можливе засотувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , та покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України;
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувавши відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні проси залишити без розгляду апеляційну скаргу захисника, оскільки досудове розслідування вказаного кримінального провадження завершено, шляхом скерування обвинувального акту до суду.
Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , надала заяву про розгляд скарги за її відсутності та просила задовольнити її апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до клопотання у провадженні СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162510000122 від 17 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 186, ч.3 ст.357 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 21 березня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.3 ст.357 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2025 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 20.05.2025 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 21.06.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 30 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
На цій стадії суд не може надавати іншу оцінку тому чи наявна обґрунтована підозра, якщо на момент апеляційного перегляду не надано нових доказів, які не подавалися раніше, чи не змінилися обставини, котрі мали місце на момент прийняття первісного рішення про застосування запобіжного заходу, оскільки в протилежному випадку вказане по суті буде повторним переглядом первісного рішення про застосування запобіжного заходу, що суперечить принципу поваги до остаточного судового рішення.
В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку, що наявні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, установлені при застосуванні запобіжного заходу ризики продовжують існувати й надалі.
Надаючи саме таку оцінку, апеляційний суд зауважує, що під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК вбачається, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними, тобто такими, що продовжують існувати, якщо встановлено обґрунтовану ймовірність можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, але вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики (1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на свідків, які обумовлені: тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчинення, зокрема, тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права; характер та ступень суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, а також фактичні обставини справи - що порушують право власності, яке є непорушним та зафіксоване у ст. 41 Конституції України, корисливий мотив; дані про особу підозрюваного, який неповнолітніх дітей на утриманні немає, постійного прибутку та стабільного джерела доходу немає, у власності нерухомого або рухомого майна немає, ймовірно вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, перебуваючи під судовим контролем, так як відносно останнього на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси перебувають кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, що свідчить про схильність ОСОБА_8 до протиправної поведінки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на які вказувала сторона обвинувачення, при цьому зі спливом часу проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вірогідність існування зазначених ризиків не зменшилась. Тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на переконання колегії суддів є безпідставними, адже спростовуються достатньою сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Однак, слідчий суддя при продовженні строку тримання під вартою та визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, безпідставно збільшив розмір застави та фактично обрав підозрюваному більш суворий запобіжний захід, ніж той, що був застосований попередньої ухвалою про тримання під вартою.
Так, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК України).
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частини 1, 3, 5 статті 22 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України (частини 1, 3 статті 26 КПК України).
Застосовуючи щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2025 року було визначено заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
У клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчий та прокурор не зазначили розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
У мотивувальній частині рішення від 23.11.2017 у справі №1-28/2017 Конституційний Суд України прийшов до таких висновків: у практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об'єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України»).
На підставі аналізу наведеної правової позиції КСУ колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності у клопотанні про продовження строку тримання під вартою позиції прокурора щодо розміру альтернативного запобіжного захожу, слідчий суддя при виконанні обов'язку, передбаченого частиною 4 статті 199 КПК України, не може встановити розмір застави більш обтяжливий, ніж той, який було визначено під час застосування запобіжного заходу. Інше може бути розцінене як порушення слідчим суддею принципів незалежності і безсторонності суду, рівності учасників судового процесу перед судом, диспозитивності та означитиме перебирання судом на себе функції обвинувачення та суперечитиме призначенню функції слідчого судді - здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Здійснення судового контролю не передбачає активність слідчого судді у заміщенні недостатньої активності прокурора з певного питання. При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя здійснює судовий контроль саме сторони обвинувачення, адже саме ця сторона має переконати слідчого суддю у необхідності відступити від принципу свободи особи.
З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір застави, як альтернативного триманню під вартою, не може перевищувати той, що був застосований попередньої ухвалою про тримання під вартою.
Викладені обставини є підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.
З огляду на зазначені обставини провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому з урахуванням положень ч.3 ст.407 КПК України, підлягає безумовному скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою слід продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 21.06.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197, 199 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.3 ст.357 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162510000122, внесеного до ЄРДР 17 січня 2025 року,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 21.06.2025 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 11.06.2025 року, заставна сума за ОСОБА_8 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком до 21.06.2025, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати до прокурора, слідчого або суду за вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_8 зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.182 ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4