Номер провадження: 11-кп/813/1511/25
Справа № 510/1219/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ренійського районного суду Одеської області від 20 січня 2025 року, у кримінальному провадженні № 12023162150000815, внесеному до ЄРДР 25 червня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рені Одеської області, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, офіційно непрацюючої, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , фактично проживаючої у АДРЕСА_1 , раніше не судимої
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п'ять) років.
Застосувати до обвинуваченої ст.75 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі із іспитовим строком - на 3 (три) роки, поклавши на неї, в силу п.2 та 4 ч.3 ст. 76 КК України, обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок» модуль IV «Цілепокладання та побудова життєвих планів».
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів у справі.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ХІ, було введено воєнний стан на території України, дію якого у подальшому було продовжено у встановленому законом порядку, та який продовжує діяти по нинішній час.
ОСОБА_9 18.06.2023 р., о 07.00 год., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає потерпіла ОСОБА_10 , під час розмови з останньою, знаходячись поруч та скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_11 відволіклася, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, з метою свого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, в умовах воєнного стану, з кишені халату потерпілої викрала грошові кошти у сумі 9 000 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вищевказану суму. З викраденим майном залишила місце вчинення злочину, у подальшому розпорядившись ним на свій розсуд. У подальшому частину вищевказаних грошових коштів було повернена потерпілій.
Вимоги апеляційної скарги.
Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинуваченої та кваліфікації її дій, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд першої інстанції при призначені покарання залишив поза увагою, що ч.1 ст. 76 КК України має імперативну силу у випадку звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, тобто суд першої інстанції, звільняючи обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, безпідставно не застосував до неї обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі викладеного прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, якимОСОБА_7 вважати засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком - на 3 (три) роки.
Відповідно до п. 1,2 ч.1 та п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок» модуль IV «Цілепокладання та побудова життєвих планів».
В іншій частині вирок залишити без змін.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , просила її задовольнити, а вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок у цій частині.
В судовому засіданні обвинуваченапідтримала апеляційну скаргу прокурора та просили вирок суду залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Що стосується доводів прокурора відносно того, що суд першої інстанції у порушення вимог кримінального законодавства безпідставно не застосував до обвинуваченої обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України, апеляційний суд вважає слушними з огляду на таке.
Положеннями ст. 75 КК передбачено, що у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, відповідно до ч.1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Таким чином, із аналізу змісту вказаної норми закону можна дійти висновку, що вона має імперативний характер та зобов'язує суд покласти на особу вищевикладені обов'язки.
Оскільки, вказана норма носить імперативний характер, то застосування обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, при звільненні обвинувачених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є обов'язковою.
Повертаючись до обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства за умови здійснення за нею нагляду та на обвинуваченого були покладені обов'язки, передбачені п.2 та 4 ч.3 ст. 76 КК України, які є додатковими.
Тобто, суд першої інстанції, застосовувавши вимоги ст. 75 КК України, не поклав на обвинувачену обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, які є обов'язковими, тобто, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Положеннями закріпленими в ч. 1 ст. 409 КПК України регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
За таких обставин, оскільки доводи прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 підлягає задоволенню, а оскаржений вирок скасуванню в частині покарання.
Керуючись 376,404,405,407,409,419,424,532, 615 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргузаступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Ренійського районного суду Одеської області від 20 січня 2025 року, у кримінальному провадженні № 12023162150000815, внесеному до ЄРДР 25 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, - скасувати в частині призначеного покарання, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким:
ОСОБА_7 вважати засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком - на 3 (три) роки.
Відповідно до п. 1,2 ч.1 та п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Формування життєвих навичок» модуль IV «Цілепокладання та побудова життєвих планів».
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4