Номер провадження: 22-ц/813/1470/25
Справа № 947/11328/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Назарова М. В.
10.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач-Державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюк Валентин Вікторович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Бескровного Я.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюка Валентина Вікторовича про стягнення коштів,
04 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, який мотивував тим, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року у справі № 947/30750/19 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Гуменюка В.В. задоволено; визнано дії ОСОБА_2 державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області незаконними; скасовано арешт та обтяження з усього майна, у тому числі грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також арешт квартири скаржника ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123781400:02:001:0126, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № 48185088 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року; скасовано стягнення (вилучення) 20% з пенсії скаржника ОСОБА_1 , накладеного на підставі виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10 від 06 жовтня 2010 року; зобов'язано ОСОБА_2 державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області повернути усе вилучене майно, в т.ч. грошові кошти (пенсія та соціальні державні виплати) за період з 14 липня 2015 року до прийняття рішення по справі.
Посилався, що суд в ухвалі визначив суму стягнення з ОСОБА_2 у розмірі 323754,28 грн, а також те, що відповідач ухвалу не оскаржував.
Позивач просив суд стягнути з Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюка Валентина Вікторовича грошові кошти у розмірі 323754,28 грн.
Від Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність і що ухвала, на яку посилається позивач, оскаржена в апеляційному порядку.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2024 року скасувати повністю, ухвалити нове рішення та повернути позов до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, у іншому складі суду, посилаючись на порушенням норм матеріального, процесуального та міжнародного права, неповнотою судового розгляду.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 03 березня 2024 року позивачем направлено на електрону адресу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вимогу про добровільне виконання вказаної ухвали суду, проте його законну вимогу відповідач проігнорував, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року останній не оскаржував в апеляційному суді.
Вказує, що суд розглянув справу у спрощеному позовному провадженні, проте розгляд позову, у якому є наявні вимоги немайнового характеру, суперечить законодавству. Оскільки у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. А тому вважає, що суд повинен був розглянути справу з повідомлення (викликом) учасників справи. Розгляд справи апеляційним судом без повідомлення учасників справи та за відсутності позивача, згідно п. 5 ч. 1 ст. 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. Вказане позбавило позивача користуватися правами, передбаченими ст. 43 ЦПК України.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував заперечення позивача на відзив відповідача від 16 квітня 2024 року, який вважає неналежним доказом, поданим неналежною особою та необґрунтованим.
Вважає, що відповідач в особі Державного виконавця Гуменюка В.В. є належним відповідачем, а висновок суду в цій частині є надуманим, безпідставним та таким що виходить за межі позовних вимог, оскільки, на думку позивача, відповідач не надавав клопотання про долучення та приєднання АТ "Райфайзен Банк Аваль» до справи, також сам Банк не виказував бажання приєднатися до розгляду. Якщо суд вважав за можливе долучити до процесу АТ «Райффайзен Банк Аваль», то суд міг поставити це питання на розгляд.
Від представника відповідача Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) - Саламахи В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Ухвала суду від 01 березня 2024 року не передбачає її негайного виконання. Порядок виконання ухвали передбачений ст. 453 ЦПК України, яка встановлює десятиденний строк з дня її одержання, а у випадку оскарження ухвали суду виконання такої ухвали зупиняється. Зазначає, що інші доводи апелянта зводяться до його особистої оцінки мотивувальної частини оскаржуваного рішення та його незгоди з правилами розгляду справи, хоча клопотань або заперечень щодо іншого порядку розгляду відповідно до ч. 4 ст. 187 , ч. 5 ст. 279 ЦПК України та роз'яснень в ухвалі суду від 09 квітня 2024 року позивачем не заявлялось.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судове засідання, яке призначене на 10 червня 2025 року, учасники справи не з'явилися, зокрема, позивач ОСОБА_1 та Державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюк В.В. повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 03.05.2025 4:44:34, в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджуються довідками (а.с. 91, 91 зв).
Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним задоволено.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 85 82377 від 18.09.2007 року: заборгованість за кредитом - 195895 грн; заборгованість за відсотками - 3763,60 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 48886,13 грн; заборгованість за пеню 75209,54 грн, а всього на загальну суму 323754,28 грн. Вирішено судові витрати (а.с. 20-21).
ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 48186012, відкритому виконавчому провадженні Біляївським ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса), про стягнення з нього на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 323754,28 грн, яке на час розгляду цієї справи є відкритим (а.с. 26).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року у справі № 947/30750/19 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, Гуменюка Валентина Вікторовича задоволено, суд визнав дії ОСОБА_2 - державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області незаконними; скасував арешт та обтяження з усього майна, у тому числі грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також арешт квартири скаржника ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123781400:02:001:0126, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № 48185088 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року; скасував стягнення (вилучення) 20% з пенсії скаржника ОСОБА_1 , накладеного на підставі виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10 від 06.10.2010 року; зобов'язав ОСОБА_2 - державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, повернути усе вилучене майно, в т.ч. грошові кошти (пенсія та соціальні державні виплати) за період з 14.07.2015 року до прийняття рішення по справі (а.с. 7-8).
Резолютивна та мотивувальна частини ухвали не містить посилань на стягнення з державного виконавця Гуменюка 323754,28 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суд від 04 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року, а отже вказана ухвала суду першої інстанції на час розгляду справи не набрала законної сили.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задоволено частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2024 року скасовано.
Провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про зобов'язання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ГТУЮ в Одеській області Гуменюка Валентина Вікторовича повернути усе вилучено майно, в тому числі грошові кошти (пенсія та соціальні виплати) за період 14.07.2015 року до прийняття рішення у справі закрито.
Скаргу ОСОБА_1 в частині вимог про визнання дій державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ГТУЮ в Одеській області Гуменюка Валентина Вікторовича незаконними, скасування арешту та обтяження з усього майна, у тому числі грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також арешту квартири ОСОБА_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123781400:02:001:0126, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № 48185088 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06.10.2010 року; скасування стягнення (вилучення) 20% з пенсії скаржника, накладеного на підставі виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10 від 06.10.2010 року - залишено без розгляду.
Рішення мотивовано тим, що позовну заяву подано до неналежного відповідача.
Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Щодо доводів, що суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи одноособово без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Київський районний суд м. Одеси, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, не визнавав дану справу малозначною, а визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки предмет даної справи не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема малозначні справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. (ч. 9 ст. 19 ЦПК України).
Позовна заява подана у квітні 2024 року.
Предметом позову у даній справі є стягнення коштів з ціною позову 323754,28 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2024 року установлено в розмірі 3028 грн.
Таким чином, малозначними справами (станом на час звернення до суду із цим позовом) були справи із ціною позову, яка не перевищує 302800,00 грн (3028,00 грн х 100 = 3028,00 грн).
Оскільки ціна позову становить 323754,28 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то дана справа не є малозначною в силу вимог закону та малозначною судом першої інстанції не визнавалась, тому підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження.
Проте, судом першої інстанції не враховано положення ст. 274 ЦПК України та в порушення вимог процесуального законодавства призначено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюк Валентина Вікторовича про стягнення коштів в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Оскільки суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, то це є порушенням норм процесуального права і є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом та ухвалення нового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Щодо суті ухваленого рішення, то згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Помилковим є та таким, що не ґрунтується на наведених нормах права, є посилання в апеляційній скарзі на те, що хоча відповідач не надавав клопотання про долучення та приєднання стягувача АТ "Райфайзен Банк Аваль» до справи, також сам Банк не виказував бажання приєднатися до розгляду, але якщо суд вважав за можливе долучити до процесу АТ «Райффайзен Банк Аваль», то міг поставити це питання на розгляд, оскільки таке не грунтується на змагальності та диспозитивності цивільного процесу та функціях та призначенні суду, і його визначення, а також підстав і предмета позову є виключним правом позивача.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що спірні правовідносини виникли з приводу стягнення позивачем з державного виконавця як безпідставно отриманих грошових коштів на виконання судового рішення, яким такі стягнуто на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 323754,28 грн, натомість, останній не залучений до участі у справі, а доказів того, що спірні грошові кошти отримані саме державним виконавцем, виходячи із завдань державної виконавчої служби, передбачених ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», матеріли справи не містять.
Вказана сума є саме сумою, стягненою судом солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а не сумою витрат виконавчого провадження.
Крім того, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 01.03.2024 (справа № 947/30750,19), якою було визнано незаконність дій виконавця під час здійснення виконавчих дій у ВП № 48186012, скасована постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2025 року, що спростовує таку підставу позову ОСОБА_1 , як вказані незаконні дії ОСОБА_2 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції зробивши правильні висновки про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, надані 10.06.2025 додаткові пояснення позивача підлягають поверненню, оскільки згідно вимог ст. 174 ЦПК України не є заявами по суті справи, виключність подання яких внормовано законодавцем.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюка Валентина Вікторовича про стягнення коштів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 10 червня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко