13.06.25
22-ц/812/748/25
Провадження № 22-ц/812/748/25
іменем України
09 червня 2025 року м. Миколаїв
справа № 483/903/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Коростієнко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником -
адвокатом Бердниченко Іриною Анатоліївною
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 19 лютого 2025 року суддею Шевиріною Т.Д. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 25 лютого 2025 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ТКАРС»,
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
та за зустрічним позовом
ОСОБА_2 до
ОСОБА_1
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з указаним вище позовом.
Позивач зазначав, що у 2023 році на рахунок ТОВ «Ткарс» здійснив оплату за придбання та модернізацію автомобіля Tesla, Model S, 2013 року випуску, в сумі 725 925 грн. Автомобіль був зареєстрований за відповідачкою, хоча сервісне обслуговування здійснювалося та оплачувалося позивачем. У 2024 році відносини між сторонами погіршилися, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідачки з проханням перереєструвати на нього транспортний засіб або відшкодувати його вартість, на що отримав відмову. Посилаючись на те, що відповідачка набула майно без достатньої правової підстави, ОСОБА_1 просив суд стягнути з неї безпідставно набуті кошти.
ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, у якому просила витребувати у нього автомобіль Tesla, Model S, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , посилаючись на те, що вона є власницею автомобіля на підставі договору від 29 березня 2023 року та придбала його за власні кошти.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що саме ним було укладено попередній договір №19.05.2023-1 від 19 травня 2023 року купівлі-продажу спірного автомобіля, саме він перерахував ТОВ «ТКАРС» грошові кошти у розмірі 725 925 грн, з яких 590 600 грн - вартість автомобіля, а 135 325 грн - його модернізація. У подальшому, основний договір купівлі-продажу авто було укладено з ОСОБА_2 , а 03 жовтня 2023 року саме ОСОБА_1 було здійснено державну реєстрацію транспортного засобу в ТСЦ 8048 та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 . Доказів про сплату вартості автомобіля ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 тарнспортний засіб - автомобіль марки Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішення суду мотивоване недоведеністю позовних вимог ОСОБА_1 та наявністю достатніх доказів придбання спірного автомобіля ОСОБА_2 за належним чином оформленим договором купівлі-продажу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Бердниченко І.А., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема зазначала, що суд не дав належної оцінки поясненням третьої особи у справі - ТОВ «ТКАРС», у яких спростовується отримання будь-яких коштів за транспортний засіб від ОСОБА_2 .
Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит в якості свідка директора ТОВ «ТКАРС».
Також суд не з'ясував ким фактично використовувався спірний транспортний засіб.
Крім цього апелянт вважає необґрунтованими висновки суду про наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки для застосування норм статей 387, 388 ЦК України необхідною є наявність таких умов, як відсутність правової підстави для заволодіння майном та вибуття цього майна з володіння власника поза його волею. Однак, як встановлено судом, на момент заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 був належним його користувачем.
Твердження ОСОБА_2 про передачу коштів ТОВ «ТКАРС» наручно у готівковому вигляді під час підписання договору, не відповідає дійсності та спростовується поясненнями ТОВ «ТКАРС».
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, неправильно здійснивши тлумачення статті 1212 ЦК України та не врахував фактичних обставин справи, що ОСОБА_2 безпідставно набула та збагатилася за рахунок ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 725 925 грн, за рахунок яких було придбано транспортний засіб.
Також суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо тлумачення положень частини першої статті 388 ЦК України при визначенні добросовісності набуття автомобіля ОСОБА_1 .
05 листопада 2023 року ОСОБА_1 було надано статус належного користувача, що підтверджується скан-копіями із застосунку Дія та Листом РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві про надання інформації №31/26-579аз від 16 травня 2024 року. Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 самостійно надала ОСОБА_1 статус належного користувача, можна стверджувати, що відбулася добровільна передача спірного автомобіля у користування ОСОБА_1 на достатній правовій підставі, передбаченій законом.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Мельниченко С.О. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник посилався на недоведеність безпідставного набуття ОСОБА_2 грошових коштів, безпідставність твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не мала коштів на придбання транспортного засобу; доведеністю набуття ОСОБА_2 права власності на авто у встановлений законодавством спосіб, тому є очевидним протиправне заволодіння ОСОБА_1 спірним транспортним засобом.
Крім того, представник зазначав, що ОСОБА_2 не має зобов'язань спростовувати доводи ОСОБА_1 оскільки він не є стороною договору купівлі-продажу, а також є особою, яка викрала належний їй транспортний засіб.
Грошових коштів у розмірі 725 925 грн від ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не отримувала, тому позов про їх стягнення є неналежним способом захисту.
Також безпідставними є посилання сторони первинного позивача на укладення ОСОБА_1 попереднього договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки такого документу в матеріалах справи немає.
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 06 червня 2023 року та 28 червня 2023 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Ткарс» в якості оплати за транспортний засіб, згідно з попереднім договором №19.05.2023-1, - 445 800 грн та 280 125 грн, відповідно.
29 вересня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 8448/23/1/000047, укладеним з ТОВ «ТКАРС» набула у власність транспортний засіб - автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Спірний автомобіль був оглянутий ОСОБА_2 , що підтверджується актом огляду реалізованого транспортного засобу 8448/23/1/000047 від 29 вересня 2023 року.
29 вересня 2023 року автомобіль був переданий ОСОБА_2 , на підтвердження чого ТОВ «Ткарс» та відповідачкою був підписаний акт огляду технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 8448/23/1/000047 від 29 вересня 2023 року.
03 жовтня 2023 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , тобто зареєструвала за собою право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
26 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 289 КК України, а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва уповноважену особу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві зобов'язано внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
За змістом інформації, що міститься у повідомленні Головного сервісного центру МВС, ОСОБА_1 значився належним користувачем автомобіля марки «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 у період з 05 листопада 2023 року по 06 травня 2024 року.
Сторони також не заперечували, що спірний автомобіль перебуває у володінні ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 не має доступу до нього.
Вказане свідчить про те, що транспортний засіб вибув з володіння відповідачки.
Позиція апеляційного суду
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, зокрема статті 1212 ЦК України.
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно із статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21)).
Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договору необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Вирішуючи питання про застосування/незастосування статей 1212 ЦК України, суд має встановити, зокрема, наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за результатами дослідження на підставі належних та допустимих доказів у справі, та встановити безпосередньо сам факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 658/2337/20 (провадження № 61-14339св21).
Згідно з частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої-другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 (далі - Порядок №1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі-Порядок №1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджено факт укладення ОСОБА_2 з ТОВ «ТКАРС» договору купівлі-продажу № 8448/23/1/000047 від 29 вересня 2023 року.
На підставі цього договору ОСОБА_2 набула у власність транспортний засіб - автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Цього ж дня автомобіль був переданий ОСОБА_2 , про що нею та ТОВ «ТКАРС» був підписаний акт огляду технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 8448/23/1/000047 від 29 вересня 2023 року.
03 жовтня 2023 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , тобто зареєструвала за собою право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Жодних доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять. Факти перерахування ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТКАРС» грошових коштів: 06 червня 2023 року - 445 800 грн та 28 червня 2023 року - 280 125 грн не доводять того, що ці кошти були перераховані саме за автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Жодної інформації про призначення цих коштів надані суду квитанції не містять.
Отже, оскільки для стягнення коштів у порядку статті 1212 ЦК України необхідно довести факт безпідставного набуття або збереження майна (включаючи кошти) однією особою за рахунок іншої, що не було доведено позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що грошові кошти у розмірі 445 800 грн та 280 125 грн були отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для їх стягнення на його користь як безпідставно набутих.
Крім цього колегія суддів враховує, що за загальним правилом правовідносини в разі вибуття майна з володіння особи - власника поза його волею, якщо між сторонами немає будь-яких договірних відносин, регулюються приписами статей 387, 388 ЦК України.
За правилами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на транспортний засіб у законодавчо визначений спосіб та є його власницею на даний час. Між учасниками справи існували певні стосунки та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 користувався транспортним засобом зі згоди власниці ОСОБА_2 . Пізніше ОСОБА_2 ініціювала повернення належного їй транспортного засобі від ОСОБА_1 , та у зв'язку з його неповерненням звернулась до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність витребування від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 транспортного засобу - автомобіля марки «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Проте, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, витрати ОСОБА_1 , понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Бердниченко Іриною Анатоліївною, залишити без задоволення.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 13 червня 2025 року