Справа № 2-7958/11
Провадження № 4-с/161/47/25
04 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю представника стягувача - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
ОСОБА_3 звернулася в суд із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В обґрунтування скарги посилається на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2012 року задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до неї та ОСОБА_4 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно і в подальшому Першим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження №33340763 з примусового виконання виконавчого листа та накладене арешт на все нерухоме майно, що належить їй.
Вказує, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.04.2025 року скасоване заочне рішення у вказаній справі і вона звернулась до виконавчої служби із заявою про зняття арешту з усього нерухомого майна, однак їй було відмовлено у задоволенні заяви.
Вважає, що оскільки вона, як власник майна, не є боржником у будь-якому виконавчому провадженні, то належне їй майно безпідставно перебуває під обтяженням, чим порушуються її майнові права щодо розпорядження власністю.
У зв'язку з чим, просить скасувати арешт з належного їй майна, накладений в рамках виконавчого провадження №33340763 згідно постанови від 30.07.2012 року старшого державного виконавця Першого відділу ВДВС Луцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження 12808040, який зареєстровано 31.07.2012 року.
В ході розгляду справи, представник скаржника подала заяву про уточнення заявлених вимог, згідно яких просила також визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 16.04.2025 р. про зняття арешту з нерухомого майна неправомірною.
До початку розгляду справи по суті від представника скаржника надійшла заява про слухання справи у її відсутності, скаргу підтримує з урахуванням уточнених вимог та просить її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представники скаржника та заінтересованої особи в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом з'ясовано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна слідує, що на нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 12808040, зареєстрований 30.07.2012 року на підставі постанови старшого державного виконавця Першого відділу ВДВС Луцького МУЮ у ВП 33340763 (а.с. 5-9).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.04.2025 року скасоване заочне рішення у справі №2-7958/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно (а.с. 12-13).
З листа відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.04.2025 року вбачається, що у відділі перебувало виконавче провадження №33340763 з примусового виконання рішення суду у справі №2-7958/2011, яке завершене згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 11).
Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Із постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року слідує, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із наступного.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, зважаючи, що рішення суду, за наслідками ухвалення якого було накладено арешт на майно ОСОБА_3 скасовано, тобто відсутні правові підстави для обтяження і його арешту, то суд вважає незаконною бездіяльність відділу ДВС стосовно невжиття заходів щодо скасування арешту на майно скаржника та враховуючи відсутність іншого способу зняття арешту з майна не інакше як за рішенням суду, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд-
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 16.04.2025 р. про зняття арешту з нерухомого майна - неправомірною.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт з належного ОСОБА_3 майна, накладений в рамках виконавчого провадження №33340763 згідно постанови від 30.07.2012 року старшого державного виконавця Першого відділу ВДВС Луцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження 12808040, який зареєстровано 31.07.2012 року.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 09 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Кихтюк Р.М.