10 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , наразі перебуває за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150010002521.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2025 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено. Відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на строк до 27.07.2025 р. обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , іншими свідками, спеціалістами, експертами у даному кримінальному провадженні з приводу обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого суді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування. Визначити заставу у розмірі 2 552 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7 727 456 грн., у випадку внесення якої покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Узагальнені доводи апелянта.
Прокурор вважає, що слідчим суддею необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.
У скарзі наголошено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень - корупційного та військового характеру, вчиненого в умовах воєнного стану, що підсилює суспільну небезпечність діяння. Указані діяння кваліфіковано за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, слідство має підстави вважати, що правопорушення скоєно не одноособово, а у співучасті.
Як стверджує прокурор, наявність сукупності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Зокрема, ризик ухилення від правосуддя підтверджується характером правопорушень, наявністю чинного закордонного паспорта, а також даними про втечу одного зі співучасників за кордон. Крім того, у справі наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може знищити або приховати докази, оскільки частина речових доказів досі не вилучена. Щодо ризику впливу на свідків - прокурор вказує на встановлення фактів вказівок іншим службовим особам не розголошувати інформацію про завищені розміри одержаної винагороди в сумі 100 000 грн. з метою уникнення розголошення важливих доказових обставин. Прокурор також вказує на можливість впливу підозрюваного на хід розслідування шляхом зловживання правом доступу до матеріалів, а також продовження участі у незаконній схемі, оскільки її припинення не ініційовано добровільно.
Апелянт підкреслює, що слідчий суддя не врахував обставин, викладених стороною обвинувачення, зокрема факти ухилення учасників злочинної схеми та недоведеність того, що ризики відсутні. Слідчий суддя, на думку прокурора, дійшов суперечливого висновку погодившись з обґрунтованістю підозри, він одночасно не визнав існування ризиків.
У зв'язку з наведеним прокурор вважає, що обрання будь-якого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, не забезпечить досягнення мети кримінального провадження. Домашній арешт не позбавить підозрюваного доступу до засобів зв'язку, можливості впливу на учасників провадження чи знищення доказів. Застосування електронного контролю в умовах воєнного стану не може вважатися ефективним через матеріально-технічні обмеження поліції. Відсутність осіб, які могли б взяти на себе поручительство, додатково унеможливлює ефективне запобігання ризикам.
З огляду на характер інкримінованих ОСОБА_6 дій, суспільну вагу справи та суму ймовірної шкоди (7?729?429,70 грн), прокурор вважає, що необхідним розміром застави, є застава, яка перевищуватиме межі, встановлені ч. 3 ст. 183 КПК України, а саме у розмірі 7?727?456 грн. (що становить 2552 прожиткових мінімуми). Застосування ч. 5 ст. 182 КПК у цьому випадку є обґрунтованим, оскільки така застава необхідна для забезпечення належної поведінки підозрюваного та ефективного ходу провадження.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150010002521 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 425 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період березень-червень 2024 року військові службові особи військової частини НОМЕР_1 , а саме начальник штабу-заступник командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_32 та старший помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_33 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших відряджених військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 з числа 47 осіб до військової частини НОМЕР_2 , на підставі отриманих довідок від військової частини НОМЕР_2 щодо виконаних військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань з фортифікаційного обладнання другої лінії оборони, склали та видали завідомо неправдиві накази командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди» № 106 від 13.04.2024 р., № 129 від 06.05.2024 р. та № 162 від 07.06.2024 р., з внесеними до них завідомо неправдивими відомостями про нібито прийняту безпосередню участь військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у бойових діях за період з 01.03.2024 р. по 31.05.2024 р., які фактично участь у бойових діях не приймали та яким підлягала до виплати додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн., з яких виготовили неправдиві витяги, що надали до бухгалтерської служби військової частини НОМЕР_3 для здійснення нарахування і виплати відрядженим військовослужбовцям додаткової винагороди замість 30 000 грн. в розмірі 100 000 грн. кожному у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях в квітні 2024 року - на суму 2 167 741,60 грн., у травні 2024 року - на суму 2 802 333,34 грн. та у червні 2024 року - на суму 2 759 354,76 грн., що була сплачена на карткові рахунки військовослужбовців, чим заподіяли майнової шкоди державі на загальну суму 7 299 429,70 грн.
27.05.2025 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесені до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, доведення прокурором наявності ризику незаконного впливу на свідків, але не доведення існування інших ризиків, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, є діючим військовослужбовцем та виконує обов'язки із захисту держави в умовах воєнного стану, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, добровільно з'являється за викликами слідчого та суду, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не доведено неможливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, і, відносно ОСОБА_6 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, які забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
За змістом вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За змістом ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжних заходів і повинен застосовуватись лише тоді, коли прокурор доведе, що інший запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вказані вимоги закону слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого у кримінальному провадженні, зокрема, дані повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинення кримінального правопорушення від 14.10.2024 р. № 802/11777, протоколами допиту свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_36 та інших військовослужбовців, огляду робочого ноутбуку ОСОБА_13 від 19.12.2024 р., наказів, проектів наказів та витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 , висновків технічних експертиз документів та судової економічної експертизи, інші долучені матеріали, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру.
Обґрунтовуючи правові підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що такий запобіжний захід необхідний з метою запобігання переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, знищення речових доказів, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на обставини інкримінованих підозрюваному дій.
Стосовно ризику незаконного впливу на свідків - цей ризик є наявним, оскільки підозрюваний особисто знайомий з рядом свідків, з якими спільно проходив службу та щодо яких можуть виникнути спроби впливу. З метою уникнення та зменшення вказаного ризику, слідчий суддя обґрунтовано поклав на підозрюваного обов'язок - утримуватись від спілкування з конкретними особами, для забезпечення належного процесуального контролю.
Разом з тим прокурором не доведено існування інших ризиків.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, спростовується тим, що ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем, постійно перебуває під контролем командування військової частини, має зареєстроване місце проживання і місце служби, добровільно з'являється за викликами слідчого та суду, а після повідомлення про підозру самостійно прибув на судове засідання, хоча мав реальну можливість не з'явитися.
Прокурором не доведено, яким саме чином підозрюваний може вчинити такі дії, як знищення, приховування або спотворення доказів. Орган досудового розслідування мав достатньо часу (з 18.10.2024 р.) для збирання доказів, які наразі вже наявні у матеріалах провадження. У клопотанні не наведено жодного конкретного факту чи прикладу, які б свідчили про подібну поведінку з боку підозрюваного протягом тривалого досудового розслідування.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджений жодними конкретними фактами. Упродовж всього періоду досудового розслідування підозрюваний не вчиняв жодних дій, спрямованих на перешкоджання, хоча мав до цього можливість. Крім того, він не контактує з іншим підозрюваним, який перебуває за межами України.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення є необґрунтованим, оскільки підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується, має стабільне місце роботи та проживання, перебуває на іншій посаді в іншій військовій частині, що виключає можливість продовження аналогічного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що прокурор не довів, що запобігання встановленому ризику можливе виключно шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, є діючим військовослужбовцем, має постійне місце проживання, стабільну роботу, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується та належним чином виконує процесуальні обов'язки. З огляду на характер інкримінованого йому кримінального правопорушення та відсутність виняткових обставин, які б свідчили про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, немає підстав для обмеження його права на свободу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тримання під вартою до вирішення справи по суті не повинно бути загальним правилом, а презумпція має діяти на користь обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією особи від суспільства.
За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що запобігти ризику незаконного впливу на свідків, може запобігти запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на підозрюваного певних обов'язків, які мінімізують встановлений ризик.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчим суддею не враховані надані стороною обвинувачення докази, а також про наявність внутрішніх суперечностей у рішенні, є безпідставними. Із тексту ухвали слідчого судді вбачається, що надані прокурором матеріали досліджено в повному обсязі, їх зміст відображено та враховано під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, слід розмежовувати встановлення обґрунтованості підозри та доведення наявності процесуальних ризиків. Обґрунтованість підозри є передумовою для застосування запобіжного заходу, однак саме по собі не свідчить про автоматичну наявність усіх або будь-яких із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Наявність таких ризиків потребує самостійної оцінки з урахуванням конкретних обставин справи.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею встановлено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконного впливу на свідків. Ці висновки зроблено на підставі наданих матеріалів і ґрунтуються на конкретних обставинах, зокрема особистого знайомства підозрюваного зі свідками кримінального правопорушення.
Щодо вказаного прокурором факту ухилення від слідства інших співучасників або вчинення ними нових злочинів, то така інформація не може братися до уваги при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки поведінка інших осіб у кримінальному провадженні не може автоматично проектуватися на поведінку підозрюваного за відсутності конкретних доказів, що підтверджують відповідні ризики саме з його боку.
Будь-яких інших обставин, які б підтвердили доводи клопотання, або виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, прокурором не наведено.
Отже, апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею всебічно, повно та об'єктивно розглянуто клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, враховані всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження, тому апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, і, підстав для скасування ухвали слідчого судді не має.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3