Ухвала від 10.06.2025 по справі 479/423/22

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022152290000025, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2022 року відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачений - ОСОБА_6 ,

захисник - ОСОБА_10 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Ухвалено, запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання обвинуваченому рахувати з 06.07.2022 р.

Ухвалено, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції станом на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 06.07.2022 р. до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити вирок суду першої інстанції, та, із застосуванням ст. 69 КК України, пом'якшити призначене покарання до 5 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі від 16.11.2022 р. обвинувачений ОСОБА_6 просив скасувати оскаржуваний вирок та, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначити остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022 р., у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

В змінених апеляційних скаргах від 26.02.2023 р. та від 01.03.2023 р. обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вважав призначене покарання занадто суворим та таким, що не відповідає положенням ст. 65 КК України, оскільки він повністю сприяв досудовому розслідуванню у розкритті кримінального правопорушення, відшкодував завдану шкоду, шляхом повернення викраденого майна, вибачився перед потерпілим, у зв'язку з чим, останній не має жодних претензій.

В доповненнях до апеляційної скарги від 26.02.2023 р., 01.03.2023 р., та від 15.03.2023 р. обвинувачений стверджував, що не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення. Він є неосвіченою людиною, читати не вміє, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2021 року та, під час затримання, в присутності працівників поліції, випив пляшку самогону, внаслідок чого, перебував у стані алкогольного сп'яніння та не розумів що відбувається.

Зауважує, що із потерпілим ОСОБА_11 вони перебувають у дружніх відносинах, разом працюють та, на зароблені кошти, купують горілку, яку також разом вживають. 05.07.2022 р. вони разом прибули до домоволодіння потерпілого, на запрошення останнього, де разом вживали алкоголь. Коли він йшов додому ОСОБА_11 запропонував йому свій телефон, оскільки о 07.00 год. наступного дня їм потрібно було йти рубати дрова у сусіда, а в нього відсутній будильник. Будь-якого конфлікту між ними не було.

Наголошує на тому, що захисник ОСОБА_12 допомагав слідчому та вчиняв тиск на нього, з метою зізнання у вчиненні інкримінованого злочину, обіцяв допомогти у призначенні покарання із можливістю звільнення від його відбування з випробуванням. У зв'язку з вказаним, він скаржився на дії адвоката ОСОБА_12 до колегії адвокатів Миколаївської області.

Вважає, що судом безпідставно прийнято до уваги показання потерпілого ОСОБА_11 , оскільки він постійно змінював свої свідчення, очікуючи підказок від прокурора.

Окрім наведеного, зазначає, що матеріали провадження ґрунтуються виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_11 , у якого відсутні будь-які тілесні ушкодження, що спростовує версію слідства про побиття.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

24.02.2022 р. Указом президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан на всій території України, терміном 30 днів, дію якого продовжено до 23.08.2022 р.

06.07.2022 р., близько 01.10 год., ОСОБА_6 прибув до території домогосподарства, належного ОСОБА_11 , розташованого по АДРЕСА_2 . Під час перебування на території вказаного домогосподарства, в умовах дії воєнного стану, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме - майна з житлового будинку ОСОБА_11 , реалізуючи який, ОСОБА_6 , підійшов до вхідних дверей житлового будинку, за допомогою фізичної сили, пошкодив замикаючий пристрій вхідних дверей, відчинив їх, та, незаконно проник всередину будинку. Рухаючись по будинку, в кімнаті ОСОБА_6 зустрів власника ОСОБА_11 . Доводячи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна, ОСОБА_6 умисно штовхнув ОСОБА_11 в область грудної клітини, внаслідок чого останній упав на підлогу.

В подальшому, ОСОБА_6 , взявши на плиті пічного опалення металеву кочергу, умисно наніс ОСОБА_11 не менше 6 ударів в область тулубу та не менше трьох ударів ногою в область живота, внаслідок нанесених ударів, ОСОБА_6 подолав волю ОСОБА_11 чинити опір його протиправним діям. Обвинувачений підійшов до столу, який знаходився в кімнаті, виявив та, відкрито, у присутності потерпілого ОСОБА_11 , викрав мобільний телефон марки «Sigma X-style 32 Bombox», з встановленою в ньому сім карткою, та зарядний пристрій до нього. Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник, викрадене майно привласнив та розпорядився за власним розсудом, завдавши потерпілому ОСОБА_11 , майнової шкоди в розмірі 670,50 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, поєднано з проникненням у житло, вчинено в умовах воєнного стану.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Визнав обставинами, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, суд виключив рецидив злочинів з обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки його дії кваліфіковані з ознакою повторності.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у вироку, окрім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Доказами у кримінально провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

В свою чергу, оцінка доказів полягає у тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.

До того ж, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані.

За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Крім того, згідно положень ст. 7, 17 та 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.

При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалюючи вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об'єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст. ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов'язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Зокрема, як встановлено у п. 280 рішення Європейського суду з прав людини, справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №?42310/04), якщо національні суди ігнорують доречні й важливі аргументи сторін, вони не виконують своїх зобов'язань за статтею 6 Конвенції - зобов'язання забезпечити справедливий судовий розгляд через ефективну й обґрунтовану оцінку доказів.

Ґрунтуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, суд першої інстанції у повній мірі зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався і, провівши допит обвинуваченого та потерпілого, всупереч положенням ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначив що, обвинувачений ОСОБА_6 зізнаючись у вчиненому суду пояснив - 6 липня 2022 року, близько 01.10 год., він прибув до території домогосподарства, належного ОСОБА_11 , розташованого по АДРЕСА_2 , де, за допомогою фізичної сили, пошкодив замикаючий пристрій вхідних дверей, відчинив їх, та, проник в середину будинку. Після чого, в кімнаті будинку зустрів власника ОСОБА_11 штовхнув його, внаслідок чого останній упав на підлогу та, взявши на плиті пічного опалення металеві кочергу, умисно наніс останньому удари в область тулубу та удари ногою в область живота. Потім, підійшовши до столу, відкрито викрав мобільний телефон марки «Sigma X-style 32 Bombox» та зарядний пристрій до нього і з місця скоєння злочину зник. У вчиненому розкаявся.

Не навівши показань потерпілого ОСОБА_11 у вироку, суд лише зазначив, що потерпілий підтвердив вищевказані обставини.

Разом з цим, згідно з технічним записом судового засідання від 31.08.2022 р., ОСОБА_6 стверджував, що просив у потерпілого мобільний телефон послухати музику, не пам'ятає щоб бив потерпілого, не міг чітко пояснити, чому під час слідчого експерименту казав що бив потерпілого. В подальшому, в наступному судовому засіданні, сказав, що визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, розкаюється.

Що стосується показань потерпілого, то він в судовому засіданні називав обставини події, проте суд першої інстанції у вироку показання потерпілого не виклав, не зазначив, які саме фактичні дані підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у цьому провадженні та не дав оцінки цьому доказу з точки зору його допустимості, належності, достатності.

Під час апеляційного перегляду обвинувачений наполягав, що не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, допитати потерпілого не виявилось за можливе, оскільки на неодноразові виклики потерпілий до апеляційного суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України, позбавлений процесуальної можливості повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та дати їм оцінку.

Суд першої інстанції у вироку зазначив, що крім повного визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю письмових доказів, які були досліджені в судовому засіданні. Але аналіз мотивувальної частини вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, дослідивши зазначені докази, не надав їм належної оцінки у своєму рішенні, не провів аналіз таких доказів на предмет належності та допустимості, що призвело до однобічності в аналізі письмових доказів, та, як наслідок, можливого неправильного застосування кримінального закону.

Отже, суд першої інстанції порушив засади змагальності та безсторонності (п. 3, 5 ч. 1 ст. 7 КПК України), оскільки односторонньо виклав показання обвинуваченого, не надав оцінки показанням потерпілого, не мотивував відхилення ключових тверджень захисту, що порушило баланс прав сторін у процесі.

Встановлені порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема неналежна оцінка доказів, відсутність належної мотивації щодо прийняття одних та відхилення інших доказів, невикладення у вироку показань потерпілого, а також недотримання принципів змагальності сторін і права обвинуваченого на ефективний захист, істотно вплинули на об'єктивність судового розгляду.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції, як за змістом, так і за формою, не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Встановлені порушення істотно вплинули на результати судового розгляду та перешкодили ухваленню справедливого і законного рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування вироку.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Однак, положеннями КПК України не врегульовані питання кримінального провадження, які полягають у вищенаведених порушеннях судом норм кримінального процесуального Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Враховуючи наведені положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження законності (п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України), ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У зв'язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, колегія суддів не дає оцінки доводам обвинуваченого щодо пом'якшення призначеного покарання.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, створити сторонам необхідні умови для забезпечення рівних прав у наданні доказів на підтвердження своїх позицій і доведенні перед судом їх переконливості та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2022 року відносно ОСОБА_6 скасувати.

Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Попередній документ
128105864
Наступний документ
128105866
Інформація про рішення:
№ рішення: 128105865
№ справи: 479/423/22
Дата рішення: 10.06.2025
Дата публікації: 16.06.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Миколаївський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (12.09.2025)
Дата надходження: 30.06.2025
Розклад засідань:
25.08.2022 09:30 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
31.08.2022 11:00 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
14.09.2022 11:00 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
20.08.2025 13:00 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
12.09.2025 11:00 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
07.10.2025 13:00 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
14.11.2025 13:30 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області