13.06.25
33/812/240/25
Справа № 483/483/25
Провадження № 33/812/240/25
Іменем України
09 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Тищук Н.О.,
із секретарем - Коростієнко Н.С.,
за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Андрешкова Олександра Дмитровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Андрешкова О.Д. на постанову судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді 40 800 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років, без вилучення транспортного засобу,
08 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол ЕПР1 № 294544, з якого вбачається, що будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, о 17 год
40 хв цього дня, ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Лиманній у м. Очакові Миколаївської області керував автомобілем марки «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , без права керування таким транспортним засобом.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за порушення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за яке адміністративна відповідальність передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.
Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2025 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді 40 800 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого захисника, адвоката Андрешкова О.Д., подав апеляційну на постанову.
В апеляційній скарзі посилався на недоведеність керування ним транспортним засобом оскільки в матеріалах справи відсутній відеозапис події; відсутністю доказів повторності вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки працівниками поліції не доведено набрання чинності постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП від 12 липня 2024 року; наявна у матеріалах справи копія постанови від 12 липня 2024 року належним чином не завірена та не містить вказівки про її відповідність оригіналу; докази отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами взагалі, у матеріалах справи відсутні, отже суд не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли особа вже позбавлена такого права або не мала його взагалі.
Посилаючись на викладене апелянт просив постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2025 року змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновок про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами на строк сім років.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Відповідно статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно частин 9, 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 статті 126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 294544 від 08 квітня 2025 року вбачається, що він складений відносно ОСОБА_1 , який будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, о 17 год 40 хв цього дня, рухаючись по вул. Лиманній у м. Очакові Миколаївської області, керував автомобілем марки «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , без права керування таким транспортним засобом.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень, що вказує на те, що під час їх складання у нього не було жодних заперечень ні до працівників поліції, ні до обставин події, ні до факту складання протоколу.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначено «Посвідчення не маю, їхав до лікарні». Посилань на те, що цей запис вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою, матеріали справи не містять.
Зазначена обставина дає підстави для висновку про те, що зазначені у протоколі обставини та факт порушення пункту 2.1 Правил дорожнього руху мали місце.
Також в матеріалах справи наявна копія постанови серії ЕНА № 2588749 від 12 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно частини 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Частиною 1 статті 15 Закону №3353-XII передбачено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 126 КУпАП.
Так, відповідно до частини 4 цієї статті КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а частиною 5 передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності, у відповідності до вимог статей 252, 280 КпАП України.
Фактичні обставини вчинення правопорушення, а саме - керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовується.
При цьому не мають правового значення доводи апеляційної скарги про недоведеність факту отримання ОСОБА_1 такого посвідчення, оскільки за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'явити посвідчення водія для перевірки.
Невиконання цих приписів утворюють склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 126 КУпАП.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не пред'явив працівникам поліції посвідчення подія на право керування транспортним засобом «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , його дії були правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 126 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність доказів повторності вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки працівниками поліції не доведено набрання чинності постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, та неналежне оформлення наявної у справі копії постанови від 12 липня 2024 року, оцінюються апеляційним судом критично, оскільки захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при поданні апеляційної скарги не вчинено дій, спрямованих на спростування цих обставин та доказів відсутності повторності вчиненого адміністративного правопорушення суду не надано.
Отже, за вказане адміністративне правопорушення частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Будь-якого альтернативного покарання санкцією цієї статті не передбачено.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про наявність підстав для виключення з мотивувальної та резолютивної частини постанови суду першої інстанції висновку про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк сім років, оскільки доказів доцільності зміни постанови суду першої інстанції в цій частині апеляційному суду не надано, а доводи апеляційної скарги жодним належним та допустимим доказом адвокат не підтвердив.
Крім того суд враховує, що статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладене відповідно до положень статті 15 ЗУ "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особами, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно із Порядком видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій статтею 23 КУпАП. У контексті питання, яке розглядається, особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особами, які вчинили адміністративні правопорушення, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від
04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944 кмо 23), винесеній за правилами КПК України, який підлягає застосуванню до правовідносин, що виникають за правилами КУпАП, як найбільш близький до адміністративно-деліктних правовідносин.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
За таких обставин підстави для закриття провадження у справі підстав на підставі пункту 4 частини 1 статті 247 КуПАП відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Андрешкова Олександра Дмитровича, залишити без задоволення.
Постанову судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Тищук