Справа № 161/10437/25
Провадження № 3/161/3465/25
12 червня 2025 року м.Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Шестернін В.Д., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
- за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
І.Опис обставин, установлених під час розгляду справи
ОСОБА_1 , будучи керівником ТзОВ «Грінвестбуд», допустив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2024 рік, (граничний термін подання - 03.03.2025, фактично не подано), чим порушено п. 49.2, п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
ІІ.Пояснення учасників справи
Про судове засідання, призначене на 12.06.2025, ОСОБА_1 був повідомлений судовим оголошенням.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не є обов'язковою.
Отже, справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ІІІ.Застосоване судом законодавство
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності
Відповідно до пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ІV.Висновок суду
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення №755/03-20-04-07 від 09.05.2025;
- актом про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасне подання податкової звітності №10177/03-20-04-07/42005179 від 07.04.2025.
Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, є, в тому числі, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Таке правопорушення є формою активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку.
Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та в порядку, встановлених цим кодексом, а фактичні - цим кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Одним із невід'ємних прав платника податків згідно із пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України є право подавати контролюючому органу письмові заперечення до акта перевірки в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оскаржено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19.
Проте, доказів того, що суб'єкт господарювання, використовуючи надане законом право, оскаржив до ДПС висновки, викладені в акті за результатами податкової перевірки, суду не надано.
Підпунктом 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Зі змісту частини третьої статті 65 Господарського кодексу України вбачається, що посадовими особами підприємства є керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 49.2, п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України та, тим самим, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
V.Накладення адміністративного стягнення
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.12.2019 у справі №158/286/17 та у постанові від 19.05.2020 у справі №404/1794/16-а.
Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент вчинення (не вчинення) конкретної дії, внаслідок чого порушено порядок ведення податкового обліку. У даному випадку такі дії полягали у невиконанні ОСОБА_1 обов'язку з подання до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік у строк до 03.03.2025, що передбачено пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 ПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як керівника ТзОВ «Грінвестбуд», за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку (ч. 1 ст. 163-1 КУпАП) сплив через три місяця після останнього дня строку для подання до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік (03.03.2025), тобто 03.06.2025.
Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 163-1, ст. ст. 33-35, 38, 247, 283-285, 294 КУпАП, -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Повадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін