13.06.25
22-ц/812/689/25
Провадження № 22-ц/812/689/25
іменем України
09 червня 2025 року м. Миколаїв
справа № 476/661/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Коростієнко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником -
адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною
на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області, ухвалене 29 січня 2025 року суддею Черняковою Н.В. в приміщенні цього ж суду, (повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
Акціонерного товариства «Універсал Банк»,
третя особа - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»
про стягнення коштів, незаконно списаних з банківського рахунку,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У серпні 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Цимбал А.А., звернувся з позовом до АТ "Універсал Банк" про стягнення коштів, незаконно списаних з банківського рахунку.
Позивач зазначав, що приблизно о 10 год 29 хв 07 травня 2021 року на його номер телефону надійшов дзвінок з номеру НОМЕР_1 , за яким відбулося автоматизоване та інтерактивне передання йому інформації заздалегідь записаною розмовною програмою із можливістю прийняття відповідного рішення за допомогою набору відповідної цифрової команди. Автоматизований запис зазначав, що телефонний дзвінок здійснюється співробітниками АТ «Універсал Банк» (бренд МоноБанк) та повідомляв про блокування його карткових рахунків з подальшим запитанням. Одночасно поставало запитання чи має він намір здійснити реальну розмову з менеджером банку, на що позивач погодився, здійснивши набір цифри 1, як було запропоновано автоматизованим записом розмови. Після чого телефонна розмова автоматично була переведена на реальну особу, який представився працівником служби безпеки АТ «Універсал Банк». Зазначена особа підтвердила, що відновлювальна кредитна лінія за його картковим рахунком № пластикової картки НОМЕР_2 , дійсно заблокована і стан блокування не передбачає для позивача можливості використання банківського рахунку. Надалі ця особа повідомила про необхідність за допомогою мобільного застосунку МоноБанк створити віртуальну карту з метою недопущення блокування операцій за основним картрахунком на тривалий період, в саме тривалістю 31 робочий день. В наступних повідомленнях позивача поінформували, що на його ім'я відкритий віртуальний картрахунок, зазначено його номер в якості НОМЕР_3 .
У подальшому, як вбачається з розрахункових квитанцій № Н609-Т917-АТЗМ-6Х2С та ХА96-K207-6XM5-6Н48 з картрахунку позивача, на якому був доступний кредитний ліміт, були здійснені 2 операції об 11 год 03 хв та об 11 год 08 хв 07.05.2021 року про переказ кредитних коштів, ніби-то на його резервний картрахунок, номер картки НОМЕР_4 . Загальна сума переказу склала 96 000 грн +3 839,98 грн. (двічі по 48 000 грн та по 1 919, 99 грн комісії). Не отримавши коштів на свій рахунок позивач зателефонував до підтримки МоноБанк, де його повідомили про вчинення відносно нього шахрайських дій.
Посилаючись на те, що відповідачем здійснено неналежний переказ грошових коштів і проведено несанкціоноване списання коштів з його рахунку, що є інцидентом з кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний банком належним чином, а він, як користувач карти, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, позивач ОСОБА_1 просив про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 особисто, використовуючи свій фінансовий номер телефону та коректно набравши ПІН-код, за вказівкою невстановлених осіб вчинив необачні дії, авторизувався в мобільному застосунку Монобанк, при цьому виконав запропонований ними алгоритм дій, внаслідок чого перевів кошти зі свого рахунку на рахунок НОМЕР_4 в АТ "ТАСКОМБАНК", таким чином вчинив платіжну операцію, що призвела до втрати ним коштів з його карткового рахунку.
Наявність винних дій відповідача стороною позивача не доведена.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Цимбал А.А., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , просила рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, безпідставним посиланням суду першої інстанції на пункт 10 анкети-заяви, за яким нібито позивач доручив АТ «Універсал Банк» здійснити договірне списання коштів з його рахунків відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед банком та на положення статті 1071 ЦК України, оскільки обставини справи не стосуються договірного списання коштів.
Також апелянт посилався на усталену практику Верховного Суду щодо обов'язку саме банку доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Однак таких доказів суду відповідач не надав.
При цьому, як вбачається з обставин, банк не провів службового розслідування та жодним чином не довів вину ОСОБА_1 у несанкціонованому списанні грошових коштів.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилався при цьому на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 у позові детально описав, як він особисто здійснив два перекази грошових коштів в мобільному застосунку Монобанк на свій резервний картковий рахунок, отже особисто здійснив оспорювані платіжні операції після проведення авторизації (ідентифікації) при входженні до застосунку.
Також зазначав, що відповідно до пункту 8.10. Умов і правил (договору про надання банківських послуг) Клієнт в повному обсязі несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту заяви Клієнта, поданої до контактного центру Банку за допомогою каналів дистанційного обслуговування, про блокування картки /рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.
Зазначав, що встановлені судом обставини виключають винні дії банку, які могли б сприяти несанкціонованому списанню коштів.
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 07 травня 2021 року приблизно о 10 год 29 хв позивачу ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок з номеру НОМЕР_1 , автоматизований запис зазначив, що телефонний дзвінок здійснюється співробітниками АТ «Універсал Банк» та зазначив про блокування картрахунків позивача з подальшим запитанням, чи має він намір здійснити реальну розмову з менеджером банку, на що позивач погодився, здійснивши набір цифри 1, як було запропоновано автоматизованим записом розмови. Після чого телефонна розмова автоматично була переведена на реальну особу, який представився працівником служби безпеки АТ «Універсал Банк». Зазначена невстановлена особа підтвердила, що відновлювальна кредитна лінія за картрахунком позивача, відкритим в АТ «Універсал Банк» (№ пластикової картки НОМЕР_2 ) дійсно заблокована і стан блокування не передбачає для позивача можливості використання банківського рахунку. Через деякий час відбулась розмова з іншою особою, як працівником служби безпеки вказаного банку, який повідомив, що позивачу необхідно виконати відповідний алгоритм і супроводжувала його на виконання дій для створення віртуальної картки.
Надалі невстановлена особа озвучила, що необхідно за допомогою мобільного застосунку МоноБанк створити віртуальну карту з метою недопущення блокування операцій за основним картрахунком на тривалий період, в саме тривалістю 31 робочий день. На ім'я позивача відкрито віртуальний картрахунок, зазначено його номер НОМЕР_3 .
З копій розрахункових квитанцій № Н609-Т917-АТЗМ-6Х2С та ХА96-K207-6XM5-6Н48 вбачається, що позивач з карткового рахунку відкритого йому в АТ "Універсал Банк" здійснив 2 операції об 11 год 03 хв та об 11 год 08 хв 07.05.2021 року по переказу кредитних коштів на картковий рахунок НОМЕР_4 . Загальна сума переказу склала 96 000,00 грн. + 3 839,98 грн. (по 48 000,00 грн. кожний переказ + комісія 1919,99 грн. за кожний переказ).
З наданих позивачем скріншотів листування з представником банку вбачається, що позивач, не отримавши коштів на свій рахунок, звернувся до банку з приводу шахрайських дій щодо списання коштів з його карткового рахунку, які повідомили його, що відносно нього невстановлені особи здійснили шахрайські дії.
В результаті вказаних дій позивач звернувся із відповідною заявою до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про що внесені відомості до ЄРДР (кримінальне провадження 12021105100000565) за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. До теперішнього часу досудове розслідування триває.
Із довідки б/н від 28.08.2023 року вбачається, що 07.05.2021 року ОСОБА_1 входив до мобільного додатку МоноБанк 15 разів, в тому числі об 11:00 годині.
Крім того, 07.05.2021 року позивач звернувся до АТ "Універсал Банк" про отримання споживчого кредиту "Транзакція в розстрочку" в сумі 49 919,99 грн.
З виписки про рух коштів по картці позивача НОМЕР_5 МоноБанк АТ "Універсал Банк" від 07.05.2021 року вбачається, що двічі було проведено списання коштів по 49919,99 грн. та комісії по 1919,99 грн.
Позиція апеляційного суду
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Закон України "Про платіжні послуги" визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач зобов'язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов'язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 5 частини двадцятої статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
39. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Аналогічні положення викладені й у частині п'ятій статті 87 Закону України "Про платіжні послуги".
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Проте, у разі наявності обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22, від 04 жовтня 2024 року у справі № 337/6010/23.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 17 січня 2025 року у справі № 462/4550/22 (провадження № 61-7393св24) та від 31 березня 2025 року у справі № 591/8927/23 (провадження № 61-1216св25).
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 особисто, власними діями, виконав операції, які призвели до переказу коштів, на нібито резервний рахунок, що підтверджується розрахунковими квитанціями № H609-T917- АТ3М-6Х2С та XА96-К207-6ХМ5-6H48, якими підтверджується вчинення двох операцій - об 11 год 03 хв та об 11 год 08 хв 07.05.2021 року, по 48 000 грн кожний переказ + комісія 1 919,99 грн за кожний переказ, загальна сума переказу склала 96 000 грн + 3 839,98 грн.
При зверненні з позовом до суду та в суді першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що він власноруч здійснив всі дії під керуванням особи, яка ввела його в оману. В судовому засіданні суду першої інстанції 27.11.2024 року позивач надав пояснення суду та підтвердив, що ним особисто у мобільному додатку було проведено операції і при вході у мобільний застосунок Монобанк він успішно пройшов авторизацію.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
При цьому колегія суддів критично оцінює посилання представника позивача на практику Верховного Суду, оскільки у тих справах висновки прийняті за інших обставин, які не є тотожними з обставинами, що виникли у справі, яка переглядається, оскільки у цій справі є встановленими обставини, які підтверджують, зокрема поясненнями самого позивача, що він особисто, використовуючи свій фінансовий номер телефону та коректно набравши ПІН-код, за вказівкою невстановлених осіб вчинив необачні дії, авторизувався в мобільному застосунку Монобанк, при цьому виконав запропонований ними алгоритм дій, внаслідок чого перевів кошти зі свого рахунку на рахунок НОМЕР_4 в АТ "ТАСКОМБАНК", таким чином вчинив платіжну операцію, що призвела до втрати ним коштів з його карткового рахунку.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Цимбал А.А.
Одночасно апеляційний суд вважає за доцільне зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлений права в межах кримінального провадження №12021105100000565, ініціатором якого він є, подати цивільний позов до осіб, винних у заволодінні його грошовими коштами.
Крім того слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
В межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегією суддів не встановлено підстав для висновку, що суди першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною залишити без задоволення.
Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2025 року