13.06.25
22-ц/812/857/25
Провадження № 22-ц/812/857/25
іменем України
09 червня 2025 року м. Миколаїв
справа № 490/77/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Коростієнко Н.С.,
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 27 березня 2025 року суддею Черенковою Н.П. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено того ж дня), у цивільній справі за заявою
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про усиновлення малолітньої дитини,
зацікавлені особи - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У січні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаною вище заявою.
Зазначали, що з 16 квітня 2021 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мають всі необхідні умови для усиновлення та повноцінного виховання дитини. Проживають у орендованій трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма матеріально-побутовими вигодами, помешкання облаштоване необхідними меблями, технікою, кімнати світлі, просторі, в помешканні чисто, охайно, затишно. Ними створені усі необхідні умови для проживання та виховання усиновленої дитини. Прибуток сім'ї за останні 6 місяців становить 152 155 грн. Заявник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, заявниця ОСОБА_2 не працює та є домогосподаркою.
Заявники бажають усиновити неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини - ОСОБА_5 , яка була матір'ю-одиначкою, рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2024 року позбавлена батьківських прав. Дитина проживає в їхній родині більше півтора року та перебуває під їхньою опікою, вважає їх своїми батьками. Згідно висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_4 соматично (фізично) здорова, але має епілептичний синдром (шифр G40). 06 грудня 2024 року Служба у справах дітей надала висновок про можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бути усиновлювачами дитини. Відповідно до повідомлення про надання згоди на роз'єднання братів та сестер від 12.12.2024 року №935/02.02-23/15 Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, було надано згоду на роз'єднання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при усиновленні, оскільки усі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані через наявність обставин, що унеможливлюють влаштування дітей в одну сім'ю.
У судовому засіданні суду першої інстанції заявники пояснили, що здоров'я дитини довідалися коли вона вже перебувала у їхній сім'ї, однак люблять дитину та піклуються про неї. Усиновити і брата дівчинки їм не пропонували.
Представник Служби у справах дітей у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримала та вважала усиновлення дитини таким, що відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нестабільним матеріальним становищем усиновлювачів, а саме - на даний час заявники не мають свого постійного житла, виховують ще одну усиновлену дитину, дохід в сім'ї отримує лише ОСОБА_1 , та ним сплачуються аліменти на утримання ще однієї дитини від першого шлюбу. При цьому родина несе витрати щодо сплати комунальних платежів та оренду квартири.
Також суд зазначав, що заява позивачів про усиновлення є передчасною, оскільки Висновок є не повним, не відповідає приписам Закону, і не може бути покладений в основу судового рішення як такий, що відповідає найкращим інтересам дитини, яка хворіє на епілептичний синдром.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та задовольнити їхні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована безпідставністю висновку суду про те, що висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим в частині доцільності усиновлення, оскільки у ньому не вказано про наявність виключного випадку щодо роз'єднання ОСОБА_7 з братом.
За приписами Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ від 08 жовтня 2008 року № 905, в окремих випадках, за умови що вичерпані всі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю, орган опіки та піклування може надати згоду на роз'єднання братів і сестер при усиновленні, у разі коли один з них страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду.
Про наявність у ОСОБА_8 тяжкого захворювання, що вимагає стороннього догляду за дитиною і є виключним випадком щодо роз'єднання брата з сестрою, про що зазначено у висновку Органу опіки та піклування. Також у висновку зазначено, що пошук сім'ї для родинної групи ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не мав результату та усі можливості влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані. Тому Орган опіки та піклування Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області дав згоду на роз'єднання цих дітей.
Крім цього суд не врахував, що діти були поміщені до різних закладів відразу після відібрання у матері, саме через те, що ОСОБА_9 страждає на тяжке захворювання, що вимагає стороннього догляду. Тобто діти втратили зв'язок один з одним відразу після відібрання від матері.
У родині заявників ОСОБА_7 знаходиться з 19 травня 2023 року, а ОСОБА_9 був влаштований до іншої сім'ї 11 серпня 2023 року.
За таких обставин об'єднання дітей на даний час є неможливим.
Оскільки ОСОБА_7 була відібрана від матері у віці 4 років, на даний час вона не пам'ятає ні її, ні брата, сім'ю заявників вважає своєю родиною, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми батьками, а ОСОБА_3 2019 року народження своєю сестрою близнючкою.
У вересні 2025 року обом дітям - ОСОБА_10 та ОСОБА_7 час іти до школи, куди батьки бажають віддати дітей під одним прізвищем.
Узагальнені доводи інших учасників
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
2.Мотивувальна частина
У судовому засіданні апеляційного суду приймали участь заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представник органу опіки та піклування - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради.
Також в якості свідків судом допитані представник Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області - ОСОБА_17, та представник Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області - начальник Служби у справах дітей ОСОБА_19
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що заявники ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 16 квітня 2021 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Подружжя виховує усиновлену дитину ОСОБА_3 , 2019 року народження.
Згідно Довідки від 28.12.2023 №4801-5003079519 Департаменту праці та соціального захисту населення ММР, ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем перебування
АДРЕСА_2 договором найму житла від 03 грудня 2023 року, ОСОБА_2 винаймає у ОСОБА_11 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 та проживає у ній з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Строк дії договору закінчується 03 грудня 2024 року. У судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що договір найму продовжено до 2025 року, однак на підтвердження цієї обставини доказів не надано.
ОСОБА_2 не працює, а ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 та займає посаду інструктора з фізичної підготовки і спорту.
Згідно довідки про доходи №259 від 25.10.2024 року, виданої в/ч НОМЕР_1 , за період з 01 травня 2024 року по 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення у розмірі 25 315,75 грн, та йому періодично нараховується додаткова винагорода у розмірі 13 000 грн, 30 000 грн, 29 000 грн, 31 000 грн, 8 709 грн, 30 000 грн.
З цих доходів ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання дитини, які за вказаний вище період склали 48 078,60 грн.
Заявники мають задовільний стан здоров'я, будь-які медичні протипоказання бути усиновлювачами відсутні, що підтверджується відповідними медичними довідками, доданими до заяви.
До кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не притягувалися, не знятої чи не погашеної судимості не мають, у розшуку не перебувають.
Згідно рішення виконавчого комітету Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №1 від 19.05.2023 року ОСОБА_2 є опікуном малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є дитиною позбавленою батьківського піклування, відповідно рішення виконавчого комітету Мостівської сільської ради від 13 квітня 2023 року.
04 грудня 2024 року, на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою постановки на облік кандидатів в усиновлювачі, спеціалістами Служби у справах дітей Миколаївської міської ради складено Акт обстеження умов їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
06 грудня 2024 року подана заява про усиновлення.
06 грудня 2024 року Службою у справах дітей Миколаївської міської ради надано висновок про можливість бути усиновлювачами та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 поставлені на облік як кандидатів в усиновлювачі.
Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 13.03.2023 року від матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відібрано без позбавлення батьківських прав малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 та передано їх органу опіки та піклування Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для вирішення питання про їх подальше влаштування.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вбачається, що ОСОБА_12 записаний батьком ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 135 СК України - за вказівкою матері.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 10.10.2024 року ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно повідомлення від 12.12.2024 року № 935/02.02-23/15 Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про надання згоди на роз'єднання братів та сестер, встановлено, що ОСОБА_7 має братів: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який виховується в біологічній сім'ї та не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
який перебуває на обліку дітей, які можуть бути усиновлені.
Висновку про надання згоди про роз'єднання дітей Вознесенська районна державна адміністрація дійшла з урахуванням вимог пункту 74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, а саме - у зв'язку з вичерпанням усіх можливостей щодо влаштування брата та сестри в одну родину та через наявність обставин, що унеможливлюють влаштування дітей в одну сім'ю.
Після позбавлення матері батьківських прав діти були влаштовані до різних родин, а саме: 19 травня 2023 року ОСОБА_14 було влаштовано в сім'ю опікуна ОСОБА_2 , а 11 серпня 2023 року ОСОБА_6 було влаштовано до прийомної сім'ї.
Органом опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надано до суду висновок від 18.12.2024 року про доцільність усиновлення малолітньої ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У висновку зазначено наступне: ОСОБА_4 має рідних братів: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_13 виховується в біологічній сім'ї та не має статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. ОСОБА_6 перебуває на обліку Служби як дитина, що може бути усиновлена. Працівниками Служби надано інформацію до інших служб області про пошук сім'ї для цієї родинної групи, але бажаючих громадян не виявилося. Тому, у зв'язку з віком дітей та враховуючи особливості стану здоров'я, ОСОБА_15 влаштовано до КЗ «Первомайська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради, а ОСОБА_16 - до Миколаївського обласного будинку дитини. У подальшому, оскільки усі можливості щодо влаштування брата та сестри в одну родину були вичерпані, дітей було влаштовано до різних родин.
Відповідно до висновку «Сімейної клініки Осипенко» від 28.10.2024 року про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дитина соматично здорова, проте має епілептичний синдром, шифр G40.
Позиція апеляційного суду
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що органом опіки та піклування не вжито заходів передбачених статтею 210 СК України, з урахуванням пункту 74 "Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей", у зв'язку з чим надано необґрунтований висновок щодо доцільності усиновлення. При цьому суд вважав, що позбавлений можливості прийняти рішення, оскільки без виконання вище вказаних норм права неможливо з'ясувати чи буде усиновлення ОСОБА_14 відповідати її інтересам, так як роз'єднання братів та сестер можливе лише у виключних випадках, про які у висновку органу опіки та піклування не вказано.
Однак у чому саме полягає неповнота рішення органу опіки і піклування судом не зазначено.
Крім цього суд вказував, що враховує матеріальний стан усиновлювачів, зокрема те, що на даний час заявники не мають свого постійного житла, виховують ще одну усиновлену дитину, дохід в родині отримує тільки ОСОБА_1 , який сплачує аліменти на утримання дитини від першого шлюбу. При цьому родина несе додаткові витрати на сплату комунальних платежів та оренду квартири.
З цих підстав суд дійшов висновку, що Службою прийнято вкрай термінове рішення щодо усиновлення дитини, яке є передчасним та потребує з'ясування всіх обставин, аби усиновлення відповідало найкращим інтересам дитини, яка усиновлюється і при цьому хворіє на епілептичний синдром.
Апеляційний суд вважає таке рішення суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Обов'язок держави забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (пункт 3 статті 10), Конвенції про права дитини 1989 року (стаття 3).
Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі "Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії" від 22 червня 2004 року).
Відповідно до статті 21 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР 27 лютого 1991 року, при усиновленні найкращі інтереси дитини мають враховуватися в першочерговому порядку.
15 лютого 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)".
Вказана Конвенція підписана 27.11.2008 року та запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахуванням найвищих інтересів дитини.
Відповідно до статті 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.
Відповідно положень статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з пунктом 3 статті 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім'ї.
У статті 1 ЗУ "Про охорону дитинства" вказано, що забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною п'ятою статті 24 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.
Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що основною і визначальною засадою усиновлення дитини є забезпечення її найвищих інтересів.
Під інтересами дитини суд розуміє необхідність створення для неї сприятливих умов (як матеріального, так і морального характеру) для виховання і всебічного розвитку (у фізичному, психічному, духовному та іншому відношенні), максимально наближених, якщо це можливо, до обстановки, звичної для дитини.
Згідно з частиною 1 статті 208 Сімейного кодексу України, усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років (частини перша-друга статті 211 СК України).
Відповідно до статті 219 СК України, усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: невідомі; визнані безвісно відсутніми; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 210 СК України, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.
Зважаючи на основний принцип інституту усиновлення щодо забезпечення стабільних та гармонійних умов життя дитини (стаття 207 СК України), встановлена заборона на роз'єднане усиновлення рідних братів та сестер.
Не рекомендується роз'єднувати братів (сестер), які виховувались в одній установі або проживали спільно до їх влаштування у виховні заклади, а також знають про родинні відносини між ними.
Постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008 року затверджено «Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»
Пунктом 74 Порядку роз'єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається.
В окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз'єднання братів і сестер при усиновленні в разі:
коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною;
усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім'ях громадян України;
наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім'ю, підтверджених відповідними документами.
Повідомлення про надання (ненадання) згоди на роз'єднання братів і сестер при усиновленні оформляється на бланку районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради, підписується головою (заступником голови), скріплюється печаткою та надсилається в службу у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яку бажають усиновити, для врахування під час підготовки проекту висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
У повідомленні про надання (ненадання) згоди на роз'єднання братів і сестер при усиновленні зазначаються причини її надання та заходи, які були вжиті відповідною районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради для забезпечення спільного проживання і виховання братів і сестер.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції були опитані представник Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області - начальник служби у справах дітей ОСОБА_17, та представник Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області - начальник Служби у справах дітей ОСОБА_19, які висловились про доцільність усиновлення ОСОБА_7 родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зокрема свідок ОСОБА_17 пояснила, що після негайного відібрання дітей від матері, оскільки вони перебували у вкрай занедбаному стані, та подальше їх перебування разом з матір'ю загрожувало їхньому життю і здоров'ю, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були поміщені до районної лікарні. У подальшому ОСОБА_7 була поміщена до Миколаївського будинку дитини. ОСОБА_9 був поміщений до Первомайської спеціальної школи у зв'язку з тим, що він має розумову відсталість та поведінкові відхилення. Пізніше ОСОБА_9 був влаштований до прийомної сім'ї, де обоє батьки є педагогами та мають відповідні знання та навики у спілкуванні з такими дітьми.
Крім цього пояснила, що біологічна мати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має ще двох дітей та є вагітною, на даний час Службою вирішується питання про відібрання тих дітей, які проживають з матір'ю. Тому об'єднати усіх цих дітей в одну родину є практично неможливим жодним чином. При цьому ОСОБА_16 уже тривалий час знаходиться в родині ОСОБА_18 , вважає їх своїми батьками, дитину дуже люблять, дуже піклуються про неї. Також ОСОБА_24 мають ще одну дівчинку такого ж віку, діти товаришують, у родині дуже теплі стосунки.
Свідок ОСОБА_19 пояснила, що діти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були роз'єднані ще у 2021 році у зв'язку з тим, що вони мали різні вади здоров'я. З цього часу Служба постійно намагалася знайти для дітей одну сім'ю, враховуючи викликані війною ризики перебування дітей у державних закладах. Інформація про необхідність влаштування дітей в родину розміщувалась на відповідних офіційних сайтах, працівники служби вели постійні телефонні розмови з цього приводу з колегами по всій Україні, проте жодні такі дії не дали результатів. ОСОБА_9 знаходився у спеціалізованому закладі оскільки має розумову відсталість та поведінкові розлади. На час ухвалення рішення про доцільність роз'єднання дітей було враховано те, що і ОСОБА_14 і ОСОБА_20 своїх опікунів уже вважали своїми батьками, отже вилучення будь-кого з них з сім'ї уже не відповідало б їхнім інтересам. Крім того враховувалось право опікунів на переважне право на усиновлення дітей, які перебувають під їхньою опікою. Також було враховано стан здоров'я дітей, де ОСОБА_14 має діагноз - епілепсія, яке потребує від батьків певних знань у медицині, а ОСОБА_9 має поведінкові відхилення та розумову відсталість, отже для його батьків пріоритетним є педагогічні знання. Особи, які взяли у свою сім'ю ОСОБА_8 , мають спеціальну педагогічна освіта.
Таким чином обоє представники органів опіки та піклування висловили думку про те, що з огляду на їхній багаторічний досвід роботи, вважають за доцільне усиновлення ОСОБА_14 родиною ОСОБА_18 з метою забезпечення її найкращих інтересів і можливості розвитку у повноцінній сім'ї.
Заявниця ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що має медичну освіту, отже знання у цій сфері дають їй змогу на постійній основі опікуватися здоров'ям ОСОБА_21 . Крім іншого, просила зокрема змінити ім'я дитини та дату народження, посилаючись на те, що в родині є інша донька, діти однакового віку, мають іти до школи, сприймають себе як сестер, тому для них логічно мати одне прізвище. Ім'я « ОСОБА_22 » сподобалось дитині, тому з часу поміщення в родину її називають цим іменем та саме його вона вважає своїм справжнім ім'ям. При цьому коли вона випадково почула ім'я « ОСОБА_16 », вона жодним чином не відреагувала на нього.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про доцільність задоволення позовних вимог.
Суд враховує приписи частини першої статті 210 СК України про неможливість роз'єднання при усиновленні дітей, які є рідними братами та сестрами, та частини другої цієї статті, відповідно до якої суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами, за наявності обставин, що мають істотне значення.
Суд може вирішити питання про роз'єднання дітей, якщо виявиться, що одностороннє усиновлення є кращім для конкретної дитини або якщо є суттєві відмінності у потребах та можливостях потенційних усиновлювачів.
З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів вважає, що стан здоров'я дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , освіта осіб, в родинах яких ці діти перебувають, тривалість їх перебування у цих родинах, фактичне роз'єднання дітей ще у 2021 році, коди ОСОБА_16 було 2 роки, є тими істотними обставинами, які дають можливість роз'єднати дітей та усиновити їх різними родинами.
Зважаючи на основний принцип інституту усиновлення щодо забезпечення стабільних та гармонійних умов життя дитини, колегія суддів доходить висновку, що усиновлення ОСОБА_7 родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде відповідати якнайкращім інтересам дитини та вимогам Європейської конвенції про усиновлення дітей.
Згідно із статтями 229-231 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини, змінити відомості про місце народження та дату народження дитини. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що згідно частини четвертої статті 314 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усиновлення дитини - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , усиновлювачами дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1 від 09 січня 2020 року, місце державної реєстрації - Доманівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши у графі батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, у графі мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України. Змінити прізвище дитини « ОСОБА_23 » на « ОСОБА_18 », ім'я « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_22 », дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_11 » на «ІНФОРМАЦІЯ_12», місяць з «ІНФОРМАЦІЯ_13» на «ІНФОРМАЦІЯ_14», місце народження «Миколаївська область, Доманівський район селище міського типу Доманівка» на «м. Херсон».
Інші дані залишити без змін.
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності судовим рішенням про усиновлення.
Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 13 червня 2025 року