Справа № 133/1809/24
Провадження № 33/801/564/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Сало Т. Б.
13 червня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та залишено поза увагою наявні грубі порушення норм процесуального та матеріального права, що свідчить про спрощений підхід до розгляду справи. Закон встановлює чітку послідовність обставин, які підлягають встановленню в ході проведення огляду особи на стан сп'яніння, які знаходяться у причинному зв'язку між собою та є взаємозалежними. В апеляційній скарзі вказав, що будуть подані доповнення до апеляційної скарги.
Після надходження апеляційної скарги від захисника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова М.С. надійшов ряд клопотань:
1. 28 травня 2025 року - клопотання про безпосереднє дослідження в судових засіданнях всіх зібраних доказів, в тому числі і долученого відеозапису шляхом його перегляду саме під час проведення таких засідань.
2. 28 травня 2025 року - клопотання про виклик для надання роз'яснень поліцейського взводу №2 роти №2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницький області ДПП рядового поліції Тучака П.В. та поліцейського взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Іванова В.М..
3. 28 травня 2025 року - клопотання про визнання наявного відеозапису недопустимим та неналежним доказом і не посилатися на нього при ухваленні судового рішення по справі.
4. 28 травня 2025 року - клопотання про визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №883552 від 17 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 та всіх матеріалів, які було складено на підставі цього документу, недопустимими, недостовірними та неналежними доказами і відповідно не посилатися на них при ухвалення судового рішення по справі.
5. 02 червня 2025 року - клопотання про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
6. 02 червня 2025 року - клопотання про застосування за аналогією закону, у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому правопорушенні, ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік.
7. 02 червня 2025 року - клопотання про витребування з БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП документів: - оригінал документа та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи, що підтверджує останнє калібрування приладу, з якого проводився тест на стан алкогольного сп'яніння станом на 17 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 ; - оригінал документа та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи, що підтверджує останню повірку приладу, з якого проводився тест на стан алкогольного сп'яніння станом на 17 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 ; - засвідчену належним чином копію сторінки з Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації щодо отримання 17 червня 2024 року такого записуючого пристрою поліцейським взводу №2 роти №2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницький області ДПП рядовим поліції Тучаком П.В. та поліцейським взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Івановим В.М..
8. 02 червня 2025 року - клопотання про скасування постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року та ухвалення нової про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також про проведення повного дослідження усіх матеріалів справи та зупинення провадження у справі відносно ОСОБА_1 до моменту його звільнення з військової служби.
У вказаному клопотанні доповнено апеляційну скаргу і зазначено, що ОСОБА_1 не було повідомлено на момент складання протоколу, що він до цього моменту і на час ознайомлення з протоколом, під час надання пояснень має право на професійну правничу допомогу. До протоколу не було внесено відомостей, чи притягувався ОСОБА_1 упродовж року до адміністративної відповідальності. Незрозумілим є як працівники поліції взагалі виявили порушення в діях ОСОБА_1 , які стали підставою для зупинки транспортного засобу. Чек з приладу «Драгер» та направлення на огляд не вказані додатком у протоколі, а в самому протоколі та акті огляду невірно вказано серію алкотестеру. ОСОБА_1 не було роз'яснено як можливість проїхати до відповідного медичного закладу у випадку незгоди з результатами огляду, так і взагалі наслідки можливого накладення стягнення судом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт зупинки ОСОБА_1 поліцейськими не зафіксований. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то в даному випадку підлягав до застосування порядок огляду на стан сп'яніння, передбачений ст. 266-1 КУпАП.
9. 09 червня 2025 року - клопотання про дослідження та врахування при ухваленні рішень по справі додаткових характеризуючих документів щодо ОСОБА_1 , як військовослужбовця.
10. 09 червня 2025 року - клопотання, в якому зазначено ключові моменти (часові проміжки) відеозапису, на які слід звернути увагу.
Клопотання також надійшли (на електронну пошту суду, без засвідчення їх кваліфікованим електронним підписом) і від ОСОБА_1 :
1. 02 червня 2025 року - клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з можливістю подальшого надання пояснень, у разі відмови в задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі.
2. 10 червня 2025 року - пояснення щодо подій, які мали місце 17 червня 2024 року.
09 червня 2025 року з військової частини НОМЕР_1 надійшов лист (на електронну пошту суду, без засвідчення його кваліфікованим електронним підписом), в якому командир військові частини просить у разі визнання ОСОБА_1 винним не позбавляти його права на керування транспортним засобом.
Судові засідання у даній справі було призначено на 04 червня 2025 року та 13 червня 2025 року.
У судовому засіданні 04 червня 2025 року апеляційним судом було розглянуто вказані вище клопотання та ухвалено по ним наступні рішення.
Так, у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання для надання роз'яснень поліцейських апеляційним судом було відмовлено, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейські не можуть бути допитані як свідки. Надання будь-яких роз'яснень не передбачено ні КУпАП, ні КПК України.
Що стосується клопотання про безпосереднє дослідження в судовому засіданні відеозапису шляхом його перегляду під час проведення засідання, то адвокату надано можливість надати таймінг відеозапису щодо суттєвих моментів, на яких він хоче наголосити.
У зв'язку з чим 09 червня 2025 року адвокатом Гончаровим М.С. на вимогу суду подано відповідне клопотання.
У задоволенні клопотання про витребування з БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП документів, які стосуються калібрування та повірки спеціального технічного засобу, яким проводився огляд на стан сп'яніння апеляційним судом було відмовлено, оскільки це не лягло в основу заперечень сторони захисту від звинувачень під час розгляду справи в суді першої інстанції та не було мотивами апеляційної скарги.
Також апеляційним судом відмовлено і в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби з тих підстав, що аналогічне клопотання заявлялося в суді першої інстанції, вирішуючи яке суд навів відповідні мотиви такої відмови, які не спростовані ОСОБА_1 .. З таким висновком погодився і апеляційний суд. Крім того, з поданих ОСОБА_1 до апеляційного суду клопотань вбачається, що останній проходить військову службу у військовій частині біля м. Козятин Вінницької області і, у разі необхідності, має можливість і бажання з'явитися до суду.
Роз'яснено, що решта клопотань щодо визнання доказів неналежними, недопустимими та недостовірними будуть вирішуватися суддею безпосередньо під час ухвалення судового рішення.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, за клопотанням захисника 04 червня 2025 року розгляд справи було відкладено на 13 червня 2025 року для явки в судове засідання ОСОБА_1 ..
У судове засідання, призначене на 13 червня 2025 року о 12 год. 30 хв., ні ОСОБА_1 , ні адвокат Гончаров М.С. (не вийшов на відеоконференцзв'язок) не з'явилися. Оскільки про судове засідання було відомо адвокату Гончарову М.С., а відтак ОСОБА_1 вважається таким, що також повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
У ч. 6 ст. 294 КУпАП зазначено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності апеляційний суд виходить з наступного.
Захист інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді здійснював адвокат Гончаров М.С..
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року задоволено клопотання адвоката Гончарова М.С. про його участь в судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції.
02 червня 2025 року у судовому засіданні був присутній адвокат Гончаров М.С. (в режимі відеоконференції).
Судове засідання за клопотанням адвоката Гончарова М.С. було відкладено на 13 червня 2025 року для надання можливості явки в судове засідання ОСОБА_1 з метою надання останнім пояснень (за заявою ОСОБА_1 ).
12 червня 2025 року від іншого адвоката Кравцова В.В., як захисника Левіцького М.П., надійшло клопотання про участь в судовому засіданні, призначеному на 13 червня 2025 року о 12 год. 30 хв., в режимі відеоконференції.
13 червня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання апеляційним судом було відмолено, оскільки воно подано з пропуском визначеного законом строку (ч. 4 ст. 336 КПК України).
13 червня 2025 року від адвоката Гончарова М.С. надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що ним припинено повноваження захисника Левіцького М.П. і в подальшому його захист у даній справі здійснюватися не буде. Зазначив, що за погодженням з ОСОБА_1 він дозволяє наступному адвокату, який буде здійснювати функції захисника у справі, підтримати раніше заявлені ним клопотання в інтересах ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги з доповненнями.
Разом з тим, питання припинення, розірвання договору про надання правничої допомоги врегульоване статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У цій статті зазначено, що дія договору про надання правничої допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правничої допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором.
Оскільки (як слідує із положень статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі і до нього застосовуються загальні вимоги договірного права, тому припинення (розірвання) договору також має відбуватися в письмовій формі.
Доказів того, що договір про надання правової допомоги, укладений з ОСОБА_1 , був припинений адвокатом Гончаровим М.С. до клопотання додано не було.
Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 чи адвокатів, про які йде мова в ч. 1 ст. 268 КУпАП, не надходило.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено 17 червня 2024 року та він надійшов на розгляд до суду 19 вересня 2024 року.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції брав участь захисник Левіцького М.П., при цьому ОСОБА_1 до суду не з'явився.
Так само в суді апеляційної інстанції брав участь захисник Левіцького М.П.. Левіцький М.П., не зважаючи на те, що 04 червня 2025 року розгляд справи було відкладено за його письмовим клопотанням на 13 червня 2025 року з метою його явки до суду для надання пояснень, до суду так і не з'явився.
Статтею 38 КУпАП України визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Апеляційна скарга надійшла на розгляд апеляційного суду 23 травня 2025 року і за змістом ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
У даному випадку строк накладення адміністративного стягнення закінчується 17 червня 2025 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд, зважаючи на те, що захисник Левіцького М.П. брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та при перегляді справи в суді апеляційної інстанції, скористався своїм правом на подання ряду клопотань, які розглянуто судами, подав змістовну апеляційну скаргу, у якій висловив свою позицію щодо винесеної постанови, беручи до уваги процесуальну поведінку сторони захисту, яка, на думку апеляційного суду, спрямована на затягування розгляду справи, зокрема і апеляційного перегляду, строк якого у даному випадку вже сплив, дійшов до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність ОСОБА_2 та його захисників.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №883552, складеного 17 червня 2024 року поліцейським взводу №2 роти №2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП рядовим поліції Тучаком П.В., 17 червня 2024 року о 02 год. 49 хв. на а/д М21 Житомир - Виступовичі - Могилів Подільський, 234 км, водій ОСОБА_1 керував т/з «ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager» №0321, проба позитивна - 2,94%. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.4).
Цифровий показник приладу «Drager Alcotest» становить 2,94‰, що відображено у роздрукованих на папері показниках спеціального технічного засобу та зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5,6).
У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП дійшов висновку, що його вина підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №883552 від 17 червня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння від 17 червня 2024 року; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 17 червня 2024 року; рапортом поліцейського 17 червня 2024 року; диском з відеозаписом.
Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з'ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Висновок суду про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Одним із доводів ОСОБА_1 є те, що факт зупинки в русі автомобіля і саме під його керуванням не зафіксований.
Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її перебування в стані алкогольного сп'яніння.
У п. 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №883552 від 17 червня 2024 року зазначено суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, зокрема зазначено, що водій, яким є ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, тобто ознайомився із його змістом, будь-яких заперечень щодо керування транспортним засобом у протоколі не висловив, зазначивши лише: «випив бокал пива».
Дослідивши відеозапис з нагрудних камер поліцейського апеляційними судом встановлено, що поліцейський автомобіль рухається по дорозі і подає звуковий сигнал для зупинки транспортного засобу, який рухається попереду. В автомобілі знаходився ОСОБА_1 і у ході спілкування поліцейський повідомив йому: «Мені здається, що є запах», тобто підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння є обґрунтованою. Також поліцейським було озвучено такі ознаки алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Про те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння свідчить його висловлювання: «…я нічого не кажу…», «…я розумію, що я п'яний…», «…я випив пива…». Після того, як спеціальний технічний засіб показав результат - 2,94 проміле (що в 14 разів перевищує допустиму норму), ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо результатів огляду не висловив. На запитання поліцейського: «Трошки випили?» відповів: «Конєшно», а на запитання: «Чого за кермо сідаєте п'яним?» відповіді не надав.
Тобто факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є доведеним.
Адвокатом, на вимогу суду про надання таймінгу відеозапису щодо суттєвих моментів, на яких останній хоче наголосити, надав заяву, у якій вказав про наступне.
Адвокат наголосив про початок відео о 02 год. 52 хв., хоча в протоколі йде мова що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 02 год. 49 хв., отже, руху авто не зафіксовано.
Апеляційний суд вважає, що така позиція захисту є алогічною, адже спочатку зафіксовано рух, а потім зупинку авто. Отже, логічним є те, що ОСОБА_1 спочатку керував (2:49), а в 2:52 почалась фіксація моменту зупинки транспортного засобу.
Також адвокат наголошує, що з відео не вбачається, що в 2:55 поліцейський складає якісь документи, однак, направлення на проходження медичного огляду складено о 02:55.
Апеляційний суд вважає, що дана обставина не має жодного правового значення, адже, по-перше, ця розбіжність в часі ніяким чином не впливає на правильність (чи неправильність) кваліфікації дій ОСОБА_2 , по-друге, таке направлення видається не для порушника, а для медичних експертів, які на підставі нього будуть проводити огляд водія на стан алкогольного сп'яніння. І апеляційний суд вважає, що в даному випадку, за встановлених і описаних вище обставин, поліцейські могли не складати направлення для проходження медичного огляду.
Адвокат вказує, що о 2:58 поліцейські говорять про виклик ними ВСП і його очікування, і що офіцери ВСП так і не приїхали.
Апеляційний суд не буре до уваги цей факт, адже ця обставин ніяк не впливає на порядок огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, адже порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння військовослужбовців, які виконують свої обов'язків, в даному випадку не може бути застосований.
Також адвокат стверджує, що в 03:05, після оголошення результатів Драгера поліцейські нічого не роз'яснили щодо можливості у разі незгоди повторно пройти огляд в умовах медичного огляду.
Разом з тим, відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердежного постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, і така ж вимога відображена в ч.3 ст.266 КУпАП.
Отже, пропозиція пройти огляд в лікарні можлива у двох випадках - відмова водія пройти огляд або незгода водія з результатами огляду, тобто показниками Драгер.
У даній справі встановлено, що після оголошення ОСОБА_1 результатів огляду, останній мовчав, будь-яких заперечень не висловлював, але висловлював своє обурення на законні дії поліцейських («.. я півтора роки пробув…». «…хорошо!»)
Згода людини може існувати в декількох формах: як явна згода, так і неявна згода, а також існує пасивна форма згоди.
В даному випадку, ОСОБА_1 ще до того, як продув прилад Драгер казав, « я розумію, що я п'яний», «не треба давати (прилад Драгер) , я розумію, що воно покаже», і це вже є формою попередньої згоди з майбутніми показниками Драгера, тобто результат огляду на місці його не здивував. Відсутність свідомих словесних заперечень щодо показників приладу - теж форма згоди. Мовчання ОСОБА_1 , після оголошення показників Драгер, теж виражає його згоду з ними, і причини мовчання є очевидними і зрозумілими. На переконання апеляційного суду ОСОБА_1 погодився з показниками приладу Драгер, а тому підстав в поліцейських повідомляти про можливість повторного огляду в закладі охорони здоров'я не було.
Апеляційний суд при цьому зважає на поведінку ОСОБА_1 , який і ображався на законні дії поліцейських, і намагався в якийсь момент вирішити з поліцейськими на місці питання уникнення від відповідальності, шляхом не складання відносно нього протоколу.
Адвокат також стверджує про наявність провокаційних дій з боку поліцейських, які відображені в 03:23, і які виразились в тому, що поліцейський розповідає іншому, що побачили автомобіль, який стояв на дорозі без руху, дочекались, коли автомобілем розпочали керування та потім зупинили.
Апеляційний суд вважає, що ці твердження є надуманими, адже їх зміст є спотворений.
Переглянувши відео (03:23:30), апеляційним судом встановлено зміст такої бесіди між поліцейськими: « … це другий раз. Ми раз до нього ( ОСОБА_1 ) під'їхали, але він стояв. Ми від'їхали, він ( ОСОБА_1 ) почав їхати, ми його зупинили…».
Тобто, очевидним є те, що спочатку до ОСОБА_1 , який знаходився в автомобілі в нерухомому стані, під'їхали поліцейські і вели з ним розмову. Підстав притягувати останнього до адміністративної відповідальності не було, оскільки ОСОБА_1 (який або вже був в стані алкогольного сп'яніння, або почав вживати спиртні напої) не керував транспортним засобом. Але коли ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння почав рух на автомобілі «по всій дорозі» (зі слів поліцейських), в поліцейських були всі підстави для зупинки транспортного засобу, оскільки в них вже були підозри перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, що і підтвердилось після його зупинки.
На переконання апеляційного суду провокація могла б мати місце, при тій ситуації, коли поліцейські, знаючи, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, змусили його під будь-яким приводом сісти за кермо і почати рух, чого в даному випадку не було.
Щодо решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом у справі, становить собою офіційний процесуальний документ, складений уповноваженою на те особою, який фіксує вчинення дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 вважає, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом у справі, оскільки ОСОБА_1 , як військовослужбовець, підлягає огляду у відповідності до приписів ст. 266-1 КУпАП, а не ст. 266 КУпАП, а тому процедура огляду є недійсною.
Вказана позиція відхиляється апеляційним судом, оскільки стаття 266-1 КУпАП регулює порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Зі змісту вказаної статті слідує, що визначений нею порядок застосовується до військовослужбовців Збройних Сил України, якщо вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Вказане визначено також і в Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32.
За обставин даної справи, ОСОБА_1 було зупинено о 02 год. 49 хв. на автомобільній дорозі М21 «Житомир - Виступовичі - Могилів-Подільський» і у ході розмови він озвучив: « Я вихідний», тобто ОСОБА_1 не виконував обов'язки військової служби.
Відтак, поліцейським на законних підставах було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП «відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Також ОСОБА_1 стверджує про неналежність, як доказу, відеозапису, оскільки він не є безперервним.
Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки факт ненадання поліцейським безперервного відеозапису не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду, і які узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності.
Два відеозаписи, які наявні на диску, узгоджуються між собою за своїм змістом.
ОСОБА_1 не заперечує зафіксованих на відеозаписі обставин та не зазначає, що такі обставини не відповідають дійсності.
Решта доводів скаржника (щодо неповідомлення про право на правову допомогу; щодо невнесення до протоколу відомостей про притягнення упродовж року до адміністративної відповідальності; щодо невірного зазначення серії алкотестеру та незазначення у протоколі всіх додатків до нього) не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови і виправдання ОСОБА_1 ..
ОСОБА_1 просить, у разі визнання його винним в інкримінованому правопорушенні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
15 січня 2015 року ОСОБА_1 було видано посвідчення водія (а.с.3), тобто суд першої інстанції наклав стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем як основний, є безальтернативним. Тобто санкція передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
А відтак характеризуючі дані ОСОБА_1 не впливають на вид застосованого стягнення.
Стаття 69 КК України визначає можливість призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Тоді як законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Підстав застосовувати аналогію закону у даному випадку не має, оскільки, по-перше, така аналогія застосовується лише у разі, якщо певні відносини не врегульовані законом, по-друге, відповідно до ч. 4 ст. 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
КУпАП має власну систему видів адміністративних стягнень, які повинні застосовуватися за вчинення адміністративних правопорушень.
Отже, говорячи про аналогію закону мова йде про застосування аналогії закону у вигляді норм КПК України, а не КК України.
Посилання адвоката на судові рішення апеляційних судів в інших справах з цих питань не береться апеляційним судом до уваги, оскільки вони не мають преюдиційного значення для іншого судді апеляційного суду.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало