Справа № 127/29300/23
Провадження №11-кп/801/679/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2023 за № 12023020020000695,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2025 року,
яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
11.08.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;
24.06.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області за частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України до покарання з урахуванням частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України у виді 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного йому покарання 02.01.2023 на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 23.12.2022 умовно-достроково з невідбутим строком призначеного покарання 10 місяців 23 дні;
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком визнано ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до частини першої статті 71 Кримінального кодексу України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2021 призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування кримінального покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Згідно з частиною п'ятою статті 72 Кримінального кодексу України ухвалено строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 з 30.07.2023 по день набрання вироком законної сили зарахувати до строку призначеного покарання з урахуванням один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, ухвалено залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- тюль з нашаруванням речовини бурого кольору, фрагмент керамічної ємності з нашаруванням речовини бурого кольору, вирізку з ліжка з нашаруванням речовини бурого кольору, уламки керамічної ємності, світлоповертаючий жилет з нашаруванням речовини бурого кольору, які поміщені до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, ухвалено знищити;
- зразок крові ОСОБА_8 , який поміщений до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, ухвалено знищити;
- зразок крові ОСОБА_9 , який поміщений до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, ухвалено знищити;
- медичну картку амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_9 , яка повернута на відповідальне зберігання ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області», ухвалено залишити останньому.
Скасовано арешт, накладений на зазначені речові докази на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023.
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що 30.07.2023 о 21.22 год на спеціальну лінію 102 надійшло повідомлення - домашнє насильство за адресою: 2-й пров. Новоселівський, 41 в м. Вінниці, на яке виїхав екіпаж Управління патрульної поліції у Вінницькій області (далі - УПП у Вінницькій області) Юнкер-108 у складі інспектора батальйону УПП у Вінницькій області ОСОБА_10 та поліцейського батальйону УПП у Вінницькій області ОСОБА_11 , які перебували на добовому чергуванні та реагували на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, що надходили спецлінією 102.
30.07.2023 о 21.35 год інспектор батальйону УПП у Вінницькій області ОСОБА_9 та поліцейський батальйону УПП у Вінницькій області ОСОБА_11 , будучи у форменому одязі, екіпірованими спеціальними засобами, табельною вогнепальною зброєю та закріпленими нагрудним жетоном із зображенням спеціального номеру, прибули на місце виклику за зазначеною вище адресою. На місці виклику вони побачили ОСОБА_8 , який поводив себе досить агресивно та на прохання заспокоїтись не реагував.
У ході спілкування та під час з'ясування обставин виклику в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Реалізовуючи зазначений злочинний умисел, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, розуміючи, що ОСОБА_9 являється працівником правоохоронного органу, виконує свої службові обов'язки, взявши правою рукою з серванту керамічний чайник, наніс один удар в ліву потиличну ділянку голови ОСОБА_9 . Внаслідок цих дій ОСОБА_8 у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійно-різаної рани в потиличній ділянці зліва, різаної рани на правій щоці з переходом на підборіддя, садна в потиличній ділянці в проекції носо-губної складки з переходом на верхню губу зліва. Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_9 належать до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав частково та суду пояснив, що дату він не пам'ятає, ввечері він прийшов додому з роботи, приготував вечерю. Братової не було, однак у нього з племінницею виник конфлікт і він викликав поліцію. На виклик приїхав патруль, він при цьому поводився трохи неадекватно.
Коли він хотів взутись, вони були у веранді, однак він передумав їхати у райвідділ і пішов у свою кімнату. ОСОБА_12 почав до нього простягати руки, а ОСОБА_13 відганяв ОСОБА_14 . Він сів на диван, ОСОБА_13 підійшов до нього, сів на нього, тому він відштовхнув ОСОБА_15 , взяв чайник і вдарив ним ОСОБА_15 в голову. В цей час у кімнату забіг ОСОБА_12 так почав його скручувати.
Він фізичну силу під час конфлікту з племінницею не застосовував, вони сварились. Хто ініціатор конфлікту він не пам'ятає. Він зателефонував у поліцію і повідомив про вчинення стосовно нього домашнього насильства. Поліція приїхала приблизно через 10-15 хв. У приміщення спочатку зайшли чоловік та жінка, а потім - інший патруль. Вони представились, він розумів, що перед ним працівники поліції. Племінниця повідомила їм, що він раніше судимий, після чого поліцейські прикрили камери і почали його ображати.
Він хотів поїхати у райвідділ, щоб написати заяву про крадіжку грошей, але після того, як він вийшов у прихожу і почав взуватись, ОСОБА_13 вимкнув камеру і почав його ображати, тому він передував їхати і пішов у свою кімнату. За ним пішли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ОСОБА_16 почав його тягнути, однак ОСОБА_13 відтягнув ОСОБА_17 від нього і відправив його в іншу кімнату. Він сів на диван, а ОСОБА_13 почав його ображати, наносив ляпаси і бив руками по корпусу, вдарив його головою об перило. Вони почали боротись, він відштовхнув ОСОБА_15 від себе, схопив з серванту чайничок і вдарив ним ОСОБА_15 в голову. Від нанесеного удару в ОСОБА_18 пішла кров. У кімнату забіг ОСОБА_12 , закрутив йому руки і одягнув кайданки.
Не заперечував, що до цього він поводився трохи неадекватно, однак поліцію він не ображав, а лише лаявся до них. Камери у поліцейських він не зривав, за форму не шарпав. Він почав шарпати за форму, коли ОСОБА_13 на нього навалився, і він у зв'язку з цим хотів звільнитись. Він вдарив ОСОБА_15 , оскільки той на нього навалився, коли він лежав на дивані. ОСОБА_13 про застосування сили не попереджав.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.2 ст.345 КК України, за ознаками умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, а провадження стосовно нього закрити.
На переконання захисника, оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст.370 КПК України, судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність.
Основні доводи апеляційної скарги:
-поліцейські ОСОБА_13 (потерпілий) та ОСОБА_12 (свідок) спровокували обвинуваченого ОСОБА_8 на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень;
- поліцейськими недотримано вимог п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року стосовно безперервної відеофіксації;
- твердження свідка ОСОБА_11 щодо пошкодження відеокамер ОСОБА_8 і як наслідок відсутності безперервної відеозйомки не відповідають дійсності та спростовується як показами свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , так і відповіддю УПП у Вінницькій області на адвокатський запит № 111А про те, що пошкоджень на камерах та форменому одязі виявлено не було та поліцейські про це не повідомляли;
- судом залишено поза увагою те, що досудовим розслідуванням не було залучено відеозапис з нагрудних камер свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які постійно перебували на виклику разом з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , та здійснювали безперервну відеофіксацію;
- свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 зацікавлені у розгляді справи, мають неприязні відносини з ОСОБА_8 через будинок у якому вони всі проживають, а тому їх покази не варто брати до уваги;
-локалізація слідів РБК та виявлених предметів свідчить про те, що нанесення удару потерпілому відбулося на ліжку, де сидів ОСОБА_8 , після того як на нього зверху всівся потерпілий ОСОБА_9 та наносив тілесні ушкодження.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.
Потерпілий ОСОБА_9 про апеляційний розгляд повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, сторони кримінального провадження не заперечували щодо проведення апеляційного розгляду у його відсутність.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався зазначених вимог закону.
З матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення.
При цьому суд дотримався приписів, установлених статтями 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Ретельно перевіривши надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції у вироку навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав їм у відповідності з вимогами ст. 94 КПК належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як установлено перевіркою матеріалів провадження, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, суд зробив на підставі ретельно досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.
Обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, суд у вироку належним чином проаналізував показання допитаних у судовому засіданні потерпілого, свідків та обвинуваченого, протоколи слідчих процесуальних дій, а також інші докази, які, у своїй сукупності, доводять винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Так, допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 засвідчив, що коли вони приїхали на місце виклику з напарником, то виявили конфлікт обвинуваченого з родичами, однак деталі він не пам'ятає. Виклик надійшов від обвинуваченого, однак його поведінка була агресивною і неадекватною, у тому числі й до них. Вони були у формі. У подальшому обвинувачений розбив йому голову чи чайником чи чимось подібним, деталі він вже не пам'ятає, оскільки під час виконання бойових завдань отримав поранення. Він також не пам'ятає, як вони стояли до моменту спричинення йому тілесних ушкоджень. Механізм спричинення йому тілесних ушкоджень він виклав у рапортах. Удар йому був нанесений ззаду з лівої сторони. Внаслідок отриманого ушкодження йому було накладено багато швів. Обвинувачений був біля нього, однак він не пам'ятає, хто до кого підходив - він до обвинуваченого чи обвинувачений до нього. Він не пам'ятає, чи повідомляв керівництво про пошкодження форми та камер. Здається, камера була зірвана, але він точно сказати не може. Він також не пам'ятає, чи був крім нього ще хтось у кімнаті на момент нанесення йому тілесного ушкодження.
Показання потерпілого ОСОБА_9 щодо обставин розвитку події об'єктивно стверджуються показаннями свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 та ОСОБА_28 .
Показання потерпілого та свідків отримані в спосіб, передбачений КПК України, є незмінні, послідовні та узгоджені між собою щодо основних деталей, які стосуються обставин справи. Суттєвих розбіжностей у їх показаннях, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, як про це вказує сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
Перевіряючи доводи захисника щодо відсутності в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на те, що вони спростовуються показаннями свідків та потерпілого щодо умисного нанесення йому ОСОБА_8 удару керамічним чайником у голову, який надав їх будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а також повідомив про його нанесення одразу у заяві про вчинення щодо нього злочину та рапорті начальнику управління патрульної поліції, а також лікарю під час проведення медичного огляду, висновком експерта щодо наявності у потерпілого ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень.
При цьому вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, окрім показів потерпілого та свідків підтверджуються також іншими доказами, які, були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема:
-протоколом затримання від 31.07.2023, відповідно до якого 30.07.2023 о 22.40 год був затриманий ОСОБА_8 , в ході його особистого обшуку виявлено та вилучено нічого не було;
-випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 24343, відповідно до якої ОСОБА_9 надійшов до стаціонарного відділення Вінницької клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: забита рана потилиці, ЗЧМТ, СГМ;
-протоколом огляду місця події від 30.07.2023, згідно з яким у період часу з 23.30 по 01.08 год оглянутий будинок АДРЕСА_2 , а також прилегла до нього територія, в ході якого зафіксована обстановка в приміщенні та на прилеглій території, в коридорі на поверхні штори була виявлена речовина бурого кольору (далі - РБК), на ліжку в одній з кімнат на дивані була виявлена РБК, на підлозі був виявлений розбитий чайник зі слідами РБК, на жилетці поліцейського була виявлена РБК;
-висновком експерта № 572 від 31.07.2023, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлене тілесне ушкодження - рана на правій щоці з переходом на підборіддя, в потиличній ділянці зліва, садно в потиличній ділянці, в проекції носогубної складки з переходом на верхню губу зліва; вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникли від дії травматичної дії гострого предмета з ріжучими чи колюче-ріжучими властивостями, давністю утворення відповідає 30.07.2023;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2023, згідно з яким у період часу з 13.48 по 14.00 год ОСОБА_9 розповів про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_3 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2023, відповідно до якого у період часу з 14.03 по 14.12 год ОСОБА_25 розповіла про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за місцем її проживання - буд. АДРЕСА_4 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2023, згідно з яким у період часу з 14.14 по 14.23 год ОСОБА_27 розповіла про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за місцем її проживання - буд. АДРЕСА_4 ;
-копією розстановки сил та засобів роти № 2 батальйону УПП у Вінницькій області з 20.00 год 30.07.2023 по 08.00 год 31.07.2023, відповідно до якої ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перебували у складі екіпажу Юнкер-108, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 - Юнкер-109;
-копією постанови від 30.07.2023, згідно з якою ОСОБА_8 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
-копіями рапортів інспектора взводу № 1 роти № 2 БУПП у Вінницькій області ОСОБА_24 та поліцейським взводу № 1 роти № 2 БУПП у Вінницькій області ОСОБА_17 про застосування фізичного впливу та спеціальних засобів, а саме кайданок під час фактичного затримання ОСОБА_8 30.07.2023;
-висновком експерта № 319 від 05.09.2023, згідно з яким кров ОСОБА_9 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО; кров ОСОБА_8 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО; в плямах на тюлі (об'єкт № 1) фрагменті керамічної ємності (об'єкт № 2), вирізці з ліжка (об'єкт № 3), світлоповертаючому жилеті (об'єкти № 4, 5, 6, 7), вилучених при ОМП, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, її походження як від ОСОБА_9 , так і від ОСОБА_8 не виключається;
-протоколом огляду документа від 15.09.2023, відповідно до якого у період часу з 10.00 по 15.00 год оглянуті відеозаписи з назвами «30_07_2023 - ОСОБА_29 » та «30_07_2023 - ОСОБА_30 », описані події, які зафіксовані на зазначених записах з посиланням на відповідні скріншоти;
-висновком експерта № 724 від 15.09.2023, зі змісту якого випливає, що згідно з наданими медичними документами та судово-медичного обстеження у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження: забійно-різана рана в потиличній ділянці зліва, різана рана на правій щоці з переходом на підборіддя, садна в потиличній ділянці, в проекції носо-губної складки з переходом на верхню губу зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникли від травматичної дії гострого предмета з ріжучими чи колюче-ріжучими властивостями, давністю утворення відповідають 30.07.2023; характер і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за об'єктивними медичними даними не суперечить викладеному у протоколах допиту потерпілого, свідків та під час проведення слідчого експерименту, тобто тілесні ушкодження могли утворитись від удару «керамічним чайником» «в ліву потиличну ділянку голови», внаслідок чого «чайник розлетівся на уламки, один з яких потрапив мені у праву ділянку щоки»; діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», що виставлений у медичній картці амбулаторного хворого ДУ «ТМО МВС України у Вінницькій області» на ім'я ОСОБА_9 , не може бути взятий до уваги при судово-медичній оцінці, як такий, що не підтверджений об'єктивними даними - у записах оглядів лікарів не відображені відповідні зміни з боку центральної нервової системи;
-копією наказу начальника Департаменту патрульної поліції № 53 о/с від 23.01.2023, згідно з яким ОСОБА_9 призначений по управлінню патрульної поліції у Вінницькій області на посаду інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону в порядку просування по службі;
-копією службового посвідчення, виданого 24.08.2023 на ім'я ОСОБА_9 , зі змісту якого випливає, що ОСОБА_9 займає посаду інспектора батальйону УПП у Вінницькій області;
-довідкою комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» № 2022 від 31.07.2023, згідно з якою за результатами огляду ОСОБА_8 30.07.2023 о 23.55 год констатований факт перебування у стані алкогольного сп'яніння - 1,42‰;
-копією висновку експерта № 569/598 від 09.08.2023, зі змісту якого випливає, що згідно з наданою медичною документацією та судово-медичного обстеження ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: садна - в тім'яній ділянці справа, у виличній ділянці справа з переходом на щоку, на передній поверхні грудної клітки у верхньо-внутрішньому квадраті лівої грудної залози, в епігастральній ділянці, на передній поверхні правого плечового суглоба, на задній поверхні правого передпліччя, на передній поверхні лівої кисті, в ділянці лівої лопатки; синці - на передній поверхні грудної клітки в проекції тіла грудини, на задній поверхні правого плеча, на задній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні лівого колінного суглоба, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удар, тертя) тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості якого (яких) не відобразилися в морфологічних властивостях тілесних ушкоджень, давністю утворення відповідають 30.07.2023;
Суд правильно оцінив вказані докази відповідно до вимог закону з точки зору належності та допустимості, а також достатності та взаємозв'язку та прийшов до правильного висновку про те, що вони доводять винуватість ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, яке кваліфікував за ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
Доводи захисника про те, що поліцейські ОСОБА_13 (потерпілий) та ОСОБА_12 (свідок) спровокували обвинуваченого ОСОБА_8 на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, на переконання колегії суддів, є нічим іншим ніж спробою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
При цьому вказана версія спростовується матеріалами кримінального провадження з яких убачається, що обвинувачений під час приїзду працівників поліції перебував у стані алкогольного сп'яніння (1,42‰), вказав, що хоче написати заяву до поліції на свою невістку та племінницю, однак потім почав лаятися та поводити себе агресивно стосовно родичів, а працівники поліції (потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_12 ) навпаки намагалися його заспокоїти та стримати, після чого він почав штовхати потерпілого.
Окрім того, така неправомірна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується записами із бодікамер працівників поліції. Вказаними відеозаписами також підтверджується те, що обвинувачений усвідомлював, що перед ним знаходяться працівники поліції. Зрештою колегія суддів вважає, що неправомірна поведінка обвинуваченого була викликана перебуванням останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Локалізація слідів РБК та виявлених предметів жодним чином не спростовують інших проаналізованих судом першої інстанції доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення злочину, оскільки об'єктивні ознаки вчинення ОСОБА_8 протидії невиправданому й надмірному насильству потерпілого ОСОБА_9 у матеріалах кримінального провадження відсутні. Версія сторони захисту щодо того, що тілесні ушкодження потерпілому обвинувачений наніс саме у зв'язку з метою самозахисту була спростована наданими суду першої інстанції доказами у їх сукупності.
Доводи про те, що поліцейськими недотримано вимог п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року стосовно безперервної відеофіксації, на переконання колегії суддів, не є підставою для скасування оскаржуваного вироку, оскільки відеозапис з бодікамер не є єдиним доказом вини обвинуваченого.
Також не є підставою для скасування оскаржуваного вироку доводи про те, що досудовим розслідуванням не було залучено відеозапис з нагрудних камер свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які постійно перебували на виклику разом з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 та здійснювали безперервну відеофіксацію.
Так, сторона захисту не була позбавлена процесуальної можливості заявити клопотання під час досудового розслідування про залучення таких відеозаписів. При цьому свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснювали, що не бачили безпосереднього нанесення обвинуваченим потерпілому удару, а лише - його наслідки у виді розбитої голови потерпілого, оскільки вийшли на вулицю для друку постанови про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за безпідставний виклик поліції у зв'язку з тим, що не було підтверджено факт домашнього насильства. У той же час вказані свідки стверджували про перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння, крики та лайку стосовно невістки та племінниці.
Доводи про те, що свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_27 зацікавлені у розгляді справи, мають неприязні відносини з ОСОБА_8 через будинок у якому вони всі проживають, а тому їх покази не варто брати до уваги, були предметом розгляду суду першої інстанції.
З вказаного приводу судом обґрунтовано зазначено про те, що об'єктивні дані, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву в достовірності показань свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_25 у зв'язку з їх упередженістю через наявність спору з обвинуваченим щодо майна, суду надані не були. Ці свідки надали суду чіткі та послідовні показання, які узгоджуються між собою, а також з іншими наданими суду доказами у їх сукупності.
Посилання захисника на те, що твердження свідка ОСОБА_11 щодо пошкодження відеокамер ОСОБА_8 і як наслідок відсутності безперервної відеозйомки не відповідають дійсності та спростовується як показами свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , так і відповіддю УПП у Вінницькій області на адвокатський запит № 111А про те, що пошкоджень на камерах та форменому одязі виявлено не було та поліцейські про це не повідомляли не спростовують висновок суду про винуватість ОСОБА_8 .
Справді судом першої інстанції було визнано показання свідка ОСОБА_11 в частині того, що він виходив з приміщення будинку, щоб залишити зірвані ОСОБА_8 камери, такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Разом з тим, вказаний свідок у рапорті від 31.07.2023 начальнику управління патрульної поліції повідомляв про те, що обвинувачений ОСОБА_8 шарпав їх з потерпілим за формений одяг та зірвав бодікамери. Також про те, що обвинувачений ОСОБА_8 шарпав їх за формений одяг та зірвав бодікамери вказаний свідок та потерпілий повідомляли в рапорті від 30.07.2023.
Узагальнюючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку що рішення місцевого суду як щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за інкримінованою йому статтею КК України, так і щодо призначеного покарання є належним чином умотивоване і відповідає вимогам кримінального закону, а тому підстав для скасування вироку вироку через неповноту судового розгляду, не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, про що захисник обвинуваченого ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. З огляду на викладене, у задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого слід відмовити.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.345 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4