Красилівський районний суд Хмельницької області
ін. 31000 , м. Красилів , вул. Булаєнка, 4 тел. (факс): 038 55 4 34 75
Справа №: 677/586/25
12.06.2025 м.Красилів
Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюк Р.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жительки АДРЕСА_1 , працюючої вчителем в Красилівському ліцею,
За ч. 1 ст. 51 КУпАП,
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №272541 ОСОБА_1 ставиться в вину, що вона 24.03.2025 о 09 год. 00 хв. перебуваючи в магазині Аврора 528 ТОВ «Вигідна Покупка» у м. Красилів по вул. М. Кондратюка, 4, таємно викрала з полиці магазину пасту зубну LACALUT Basic Чутливі зуби 75мл в кількості 1 шт. вартістю 70 грн без ПДВ за 1 шт, шампунь ж/дир.вол. LOREAL ELSEVE Hyalur.Pure 400мл, в кількості 1 шт. вартістю 140,83 грн без ПДВ за 1 шт, корм для котів Мяу Желе з яловичин., овочами, пауч 85 г в кількості 1 шт. вартістю 8,33 грн без ПДВ за 1 шт., чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи доходжу висновку, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закриттю за таких обставин.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Диспозиція ч.1 ст. 51 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Це адміністративне правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом, який полягає крім власне в діянні, яке є ознакою правопорушення (крадіжка, шахрайство, привласнення; розтрата), обов'язково в настанні наслідків, якими є матеріальна шкода.
Вартість викраденого майна є обов'язковим елементом об'єктивної сторони такого правопорушення. Доведення такої суми визначає вид відповідальності, яка настає за правопорушення (кримінальна або адміністративна), а також визначає наслідки, спричинені потерпілому. Недоведеність вартості викраденого майна належними доказами виключає наявність в діях особи об'єктивної сторони такого адміністративного правопорушення.
Закон пов'язує настання відповідальності за це правопорушення у разі доведеності безпосередньої вартості викраденого майна, яке належало потерпілому, а не вигоду, яку потерпіла особа могла отримати внаслідок його реалізації.
Тому, під час розгляду справ за ст. 51 КУпАП належить встановити суму вартості викраденого майна в грошовому еквіваленті, за яку його придбано (отримано) потерпілим, а не за яку останній мав намір його реалізувати, тобто встановити, яку саме майнову шкоду вчиненим правопорушенням завдано безпосередньо потерпілому.
Одним з документів, який може довести таку вартість є видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця. Цей документ є підставою для здійснення бухгалтерської операції щодо списання товарів, матеріалів або іншої продукції з обліку на витрати.
Вимоги до такого документу визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (послуга, ціна); посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з п. 1.2 Положення, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Відповідно до п.п. 9, 12 ст. 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення», який визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення:
торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.
Тобто, торговельна націнка - це різниця між вартістю придбання товару продавцем та його ціною реалізації покупцеві.
Для кваліфікації дій особи за ст. 51 КУпАП належить встановити, яку цінність (вартість) мало викрадене майно безпосередньо для потерпілого, тобто суму шкоди, завдану безпосередньо йому, а не суму, яку він очікував отримати внаслідок реалізації викраденого майна.
На підтвердження вартості викраденого майна, до матеріалів справи долучено попередній перелік товарів від 24.03.2025, який не є первинним обліковим документом та не може свідчити про закупівельну вартість викраденого майна.
Інших документів, які б підтверджували вартість викраденого майна на суми, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні.
З огляду на викладене, доходжу висновку про недоведеність розміру матеріальної шкоди, як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу правопорушення за ст. 51 КУпАП.
При цьому суд наголошує, що відповідно до правових висновків, зроблених Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не передбачає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З вищевикладеного виходить, що суд зобов'язаний розглянути справу про адміністративне правопорушення в межах пред'явленого особі обвинувачення, і не в праві самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, збирати додаткові докази чи доводити винуватість особи у скоєнні правопорушення.
Виходячи із зазначеного, вважаю, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, в діях ОСОБА_1 не доведено.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsarv.Turkey), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 повинні тлумачитись на її користь.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Керуючись ст. 51 ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 256, ст. 278 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.51 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.
Суддя Р. В. Вознюк