БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір'я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947
Справа № 669/207/25
Провадження № 2/669/150/25
29 травня 2025 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючої - судді Бараболі Н.С.,
за участю секретаря Бабоян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білогір'я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Ізяславський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),
17 березня 2025 року ОСОБА_1 (надалі позивачка) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Ізяславський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ.
В обґрунтування наведених вимог зазначила, що на належне їй рухоме та нерухоме майно накладено арешт на підставі виконавчого провадження №68840596 від 20 квітня 2022 року. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №6249, вчиненого 17 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про стягнення з позивачки на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №1373615 від 15 квітня 2021 року року, укладеним між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в розмірі 16050,00 грн.
Крім того, зазначила, що 14 грудня 2023 року державним виконавцем Ізяславського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак арешт на майно та кошти залишилися не зняті.
Вважає, що виконавчий напис №6249, вчинений приватним нотаріусом Солонець Т.М. від 17 грудня 2021 року щодо стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2021 року № 1373615 в сумі 16050,00 грн., є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий вчинений з порушенням діючого законодавства і надані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису не давали нотаріусу можливості встановити безспірність вимог відповідача до позивачки.
Таким чином, позивачка, не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник за довіреністю - адвокат Орендарчук В.О. не з'явилися. В поданій до суду заяві адвокат Орендарчук В.О. позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності позивачки.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з'явився, у встановлений судом строк відзив на позов не надав. 07 квітня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача №250 043 від 07 квітня 2025 року про визнання позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також 07.04.2025 р. представник відповідача подав суду через систему «Електронний суд» клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, клопотань про розгляд справи у її відсутності, письмові пояснення та заперечення також до суду не надала.
Представник Ізяславського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 15.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1373615, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 10000,00грн. шляхом перерахування кошів на її рахунок.
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.
17 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6249, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія з управління активами» заборгованості за Кредитним договором №1373615 від 15.04.2021 року, укладеним між сторонами, в сумі 16050,00 грн.
З виконавчого напису вбачається, що строк платежу за Кредитним договором №1373615 від 15.04.2021 року настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 25.10.2021 року по 17.12.2021 року включно. Сума заборгованості складає 16050,00 грн.
20 квітня 2022 року Старшим Державним виконавцем Білогірського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Данилюком Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68840596 на підставі виконавчого напису №6249 виданого 17.12.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 16050,00 грн.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі- Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор повинен надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
У зв'язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року.
Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, якою вищезазначену постанову Київського адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 залишено без змін, опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відтак, станом на грудень 2021 року у нотаріуса були відсутні підстави вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, оскільки його вчинення можливе лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 17.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Виконавчий напис було вчинено на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачкою кредитного договору № 1373615 від 15.04.2021 року, який було укладено у простій письмовій формі.
Таким чином, враховуючи, що укладений між товариством та позичальником кредитний договір, на підставі якого видано оспорюваний виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19), від 15.04.2020 року у справі №158/2157/17 (провадження №61-14105св18), від 21.10.2020 року у справі №172/1652/18 (провадження №61-16749св19), від 08.08.2022 року у справі №752/16820/19 (провадження №61-20408св21), від 19.10.2022 року у справі №278/2416/21 (провадження №61-5756св22).
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
У матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, жодної вимоги від стягувача про виконання умов кредитного договору № 1373615 від 15.04.2021 року позивачка не отримувала.
Таким чином, позивачка, не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимоги відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
При цьому, суд також враховує, що відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами» позовні вимоги визнав.
Разом з цим, суд зауважує, що позивачка у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
До того ж, відповідач, ТОВ «Фінансова компанія управління активами», в силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України не позбавлене права звернутися за стягненням кредитної заборгованості в судовому порядку.
Крім того, ч. 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Ч.1ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ч.4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача адвокатом Орендарчук В.О. в обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу надано суду: копію договору про надання правової допомоги №60 від 01 серпня 2024 року, копію додаткової угоди №4 до договору №60 від 01 серпня 2024 року згідно якої вартість послуг адвоката становить 8000,00 грн., яка складається із консультування, витребування доказів для складання позову та складання позовної заяви становить 5000,00 грн., представництво інтересів в суді першої інстанції, складання клопотань та заперечень на протязі розгляду справи, інформування клієнта на протязі розгляду справи в суді першої інстанції становить 3000,00 гривень, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.04.2025 року.
Представником відповідача подано суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 3000,00 грн., просить суд врахувати, що справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження в зв'язку із її малозначністю, матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, враховуючи усталену практику, в зв'язку із цим зазначена в заяві вартість робіт за надання правової допомоги є завищеною.
При цьому суд також враховує, що Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
В постанові від 12.05.2020 р. по справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала в п.5.44: «Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».
При визначені суми витрат на правову допомогу які підлягають до стягнення суд враховує заперечення представника відповідача, враховує, що справа є малозначною, типовою, розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі в розгляді справи в суді не приймав, відомості зазначені в звіті про витрачений час є завищеними, представник позивача є високопрофесійним адвокатом, що підтверджується копіями наданих ним суду сертифікатів, враховуючи заперечення представника відповідача, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку до зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн.
Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22 лютого 2012 року, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 2730 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 17 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №6249, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 1373615 від 15 квітня 2021 року в сумі 16050,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія управління активами» (08205, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь вул.Соборна,98А кабінет 70, код ЄДРПОУ 35017877) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія управління активами» (08205, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь вул.Соборна,98А кабінет 70, код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Соборна,98А, кабінет 70, код. ЄДРПОУ 35017877.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, місце знаходження: АДРЕСА_2 ;
- Ізяславський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ, місце знаходження: 30300, вул.Незалежності,43, м. Ізяслав, Хмельницької області).
Суддя Наталія БАРАБОЛЯ