копія
13 червня 2025 року Справа № 608/1101/25
Номер провадження2-а/608/112/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в письмовому провадженні справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №696 від 05 лютого 2025 року та закриття провадження у справі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №696 від 05 лютого 2025 року та закриття провадження у справі. В позові вказав, що постановою №696 від 05.02.2025 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Відповідно до даної постанови, 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 за місцем реєстрації засобами поштового зв'язку направлена повістка дляприбуття в ІНФОРМАЦІЯ_1 на 24 листопада 2024 року на 14 годину 00 хвилин.
13 листопада 2024 року поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (три дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Станом на 04.02.2025 ОСОБА_1 перебуває в розшуку в зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зазначив, що він є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.06.2021.
Відповідно до довідки №4/1923, виданої 24.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 24.03.2025 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.05.2025.
Вказує, що ним вчасно уточнено військово-облікові дані, що підтверджується вклеєним до ВОД серії НК №5953996 ВІН (військовий ідентифікаційний номер) та відміткою про вчасне уточнення даних у витязі з додатку Резерв+, сформованим 04.07.2024.
ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 05.02.2025 та 08.05.2025 знову звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ще не розглянута ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тому, в період 04.02.2025 року (день виявлення інкримінованого йому правопорушення) та 05.02.2025 (день винесення оскаржуваної постанови) у ОСОБА_1 були належним чином поновлені військово-облікові дані.
Також зазначає, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про час і місце розгляду справи він не повідомлявся, що підтверджується відсутністю запису у протоколі про час і місце розгляду справи. Оскаржувана постанова 05.02.2025 винесена у його відсутності.
24.03.2025 ОСОБА_1 особисто з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання довідки про надану відстрочку від мобілізації, однак жодного повідомлення про винесену відносно нього постанову не отримував.
Позивач просить поновити строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення № 696 від 05 лютого 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 та скасувати її, а провадження у даній справі закрити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кульгавець С. М. в судове засідання не з'явилися. Адвокат Кульгавець С. М. в ході розгляду справи подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов у встановлений судом строк не подав. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що стверджується розпискою про отримання судових повісток.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Судом встановлено, що постановою № 696 від 05 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Відповідно до даної постанови, 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 за місцем реєстрації засобами поштового зв'язку направлена повістка дляприбуття в ІНФОРМАЦІЯ_1 на 24 листопада 2024 року на 14 годину 00 хвилин.
13 листопада 2024 року поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (три дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Станом на 04.02.2025 ОСОБА_1 перебуває в розшуку в зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З досліджених судом письмових доказів вбачається наступне.
Відповідно до військово-облікового документа серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.06.2021.
Відповідно до довідки №4/1923 від 24.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 24.03.2025 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.05.2025.
ОСОБА_1 вчасно уточнено свої військово-облікові дані, що підтверджується вклеєним до ВОД серії НК №5953996 ВІН (військовий ідентифікаційний номер) та відміткою про вчасне уточнення даних у витязі з додатку Резерв+, сформованим 04.07.2024, який являється електронним військово-обліковим документом.
Відповідно до довідки ВЛК №4/803 від 05.02.2025, ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 05 лютого 2025 року.
08.05.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ще не розглянута ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На даний час заява Комісією не розглянута.
Отже, на підставі досліджених письмових доказів, суд робить висновок, що в період 04 лютого 2025 року (день виявлення порушення) та 05 лютого 2025 року (дата винесення оскаржуваної постанови) у ОСОБА_1 були належним чином поновлені військово-облікові дані.
На сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК, а також джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів Оберіг.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.5 ст.5, ст. ст. 8, 9 цього Закону, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Таким чином, відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у вчасному оновленні військово-облікових даних ОСОБА_1 04 липня 2024 року.
Суд вважає, що факт неявки позивача безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_2 не утворює склад адміністративного проступку, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскільки порушень нормативно-правових актів, які поставлені йому у провину, ним не допущено, а саме: 1) частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - згідно якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 вже був на військовому обліку, як військовозобов'язаний; 2) частини 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом; 3) пункту 3 Правил обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які встановлені в Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідно до якого призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягаються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, оскільки військово-облікові дані він оновив вчасно, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідає нормам закону.
Згідно трекінгу відправлень 4870200070614 Укрпошти оскаржувана постанова прийнята у відділенні 48702 м. Борщів 09.05.2025. Одержувачу вручено 15.05.2025.
Тобто, відповідачем було порушено строк направлення постанови ОСОБА_1 , внаслідок чого останній пропустив строк її оскарження.
Отже, ОСОБА_1 не мав можливості у встановлений законом процесуальний строк звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права, а тому суд задовольняє клопотання про поновлення строку оскарження постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №696 від 05 лютого 2025 року.
Позов ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №696 від 05 лютого 2025 року та закриття провадження у справі, задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №696 від 05 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з оригіналом
Суддя: /підпис/
Рішення набрало законної сили «____» ______________________року.
Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/1101/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію рішення видано «_____»_______________року
Секретар: