26.05.2025 Справа №607/3520/25 Провадження №2-о/607/231/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у окремому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту належності документу та
І. Описова частина
1. Стислий зміст заяви
19 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П.Б. звернувся до суду, заінтересована особа: ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про встановлення факту належності документу (а.с. 1 - 4).
В обґрунтування вказаної заяви представник ОСОБА_1 зазначив, що 22 січня 2025 року заявниця звернулася до заінтересованої особи із заявою в електронному вигляді через веб-портал електронних послуг ПФ України про призначення їй пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області № 191950028385 від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком через не підтвердження страхового стажу, а саме: до страхового стажу не зараховано період навчання з 01 вересня 1981 року по 28 червня 1984 року, диплом серії НОМЕР_1 від 30 червня 1984 року та періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28 серпня 1984 року, оскільки дошлюбне прізвище заявниці не відповідає прізвищу зазначеному у свідоцтві про одруження. У трудовій книжці заявниці серії НОМЕР_2 від 28 серпня 1984 року, яка заповнена відповідальною особою Тернопільського управління осушувальних систем та протипаводкових споруд, російською мовою, в графі прізвище зазначено « ОСОБА_1 », яке закреслено та над ним зазначено « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3 виданого 01 вересня 1989 року. У свідоцтві про одруження серії НОМЕР_3 , виданого відділом ЗАГСу Тернопільського міськвиконкому 01 вересня 1989 року, дошлюбне прізвище ОСОБА_1 зазначено « ОСОБА_1 ». У дипломі ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Копичинським технікумом бухгалтерського обліку МСГ УРСР 30 червня 1984 року, зазначено ім'я « ОСОБА_1 ». Адвокат вказує, що згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 виданого 28 грудня 1964 року, прізвище, ім'я, по батькові зазначено « ОСОБА_1 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Климківці Підволочиський район Тернопільської області, а також, у паспорті серії НОМЕР_5 вказана така ж інформація.
Таким чином, відомості у документах: про народження, шлюбу, навчання та трудову діяльність ОСОБА_1 співпадають, але допущені помилки у трудовій книжці в частині прізвища « ОСОБА_1 » замість правильного « ОСОБА_1 », та у дипломі в частині імені « ОСОБА_1 » замість правильного « ОСОБА_1 », не дають можливості зарахувати заявниці страховий стаж необхідний для призначення їй пенсії за віком. Тому, встановлення факту належності трудової книжки та диплому ОСОБА_1 має юридичне значення, а допущені у цих документах невідповідності є перешкодою для реалізації її права на пенсійне забезпечення.
2. Стислий зміст заперечення (пояснення) на заяву
Від заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшли заперечення на заяву, в яких просять відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а провадження закрити, посилаючись на те, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Заінтересована особа вказує, що встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки надає можливість для реалізації її пенсійних прав, а саме: призначення пенсії. Обставини справи свідчать про наявність спору щодо зарахування до страхового стажу заявниці періоду роботи, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, відповідно до вимог адміністративного судочинства. Крім того, ОСОБА_1 при поданні документів про призначення пенсії не надано належних уточнюючих довідок, які б підтверджували спірний період роботи, тому, відсутні правові підстави для зарахування періоду до страхового стажу останньої. У зв'язку з чим, ГУ ПФУ в Черкаській області винесено рішення від 29 січня 2025 року № 191950028385 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 35 - 42).
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження (а.с. 27).
У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Варода П.Б. не з'явилися, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610234938188, розпискою та довідкою про доставку електронного документу (а.с. 31, 33, 49), утім, представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П.Б. - подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, заяву заявниця і її представник підтримують у повному обсязі та просять її задовольнити (а.с. 47).
Заінтересована особа - ГУ ПФУ в Черкаській області - в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлялася належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 30, 34, 50), проте, у запереченні на заяву висловила прохання розгляд справи проводити без участі їхнього представника.
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , у селі Климківці Підволочиського району Тернопільської області, про що свідчить копія паспорта громадянина України, серія НОМЕР_5 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 23 листопада 2000 року (а.с. 6 - 10).
ОСОБА_1 було присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , що підтверджується карткою фізичної особи - платника податків від 29 жовтня 1996 року, виданою Державною податковою інспекцією м. Тернополя (а.с. 11).
Відповідно до диплома серія НОМЕР_7 від 30 червня 1984 року, виданого ОСОБА_1 про те, що вона в 1981 році вступила до Копичинського технікуму бухгалтерського обліку МСТ УРСР, в 1984 році закінчила повний курс названого технікуму за спеціальністю бухгалтерський облік (а.с. 20, 21).
01 вересня 1989 року був укладений шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, серія НОМЕР_3 , видане відділом ЗАГСУ міськвиконкому, актовий запис № 1243 (а.с. 19).
Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 її видано - (ОСОБА_1 - перекреслено) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , образование: среднее-специальное, специальность бухгалтер, дата заполнения: 28 августа 1984 года (мова оригіналу) (а.с. 12 - 18).
Рішенням № 191950028385 від 29 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 5, 45).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Статтею 55 Конституції України встановлено: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (перше речення пункту 1).
Як вказано у частині першій статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 320/948/18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року (справа № 560/17953/21).
Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 її видано - (ОСОБА_1 - перекреслено) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , образование: среднее-специальное, специальность бухгалтер, дата заполнения: 28 августа 1984 года (мова оригіналу) (а.с. 12 - 18).
Відповідно до диплома серія НОМЕР_7 від 30 червня 1984 року, виданого ОСОБА_1 про те, що вона в 1981 році вступила до Копичинського технікуму бухгалтерського обліку МСТ УРСР, в 1984 році закінчила повний курс названого технікуму за спеціальністю бухгалтерський облік.
Суд зазначає, що помилка в документах виникла, з-поміж іншого, у зв'язку з проблемою українсько-російського і російсько-українського перетворення документів при написанні прізвища заявниці, що ураховуючи історичний аспект становлення української державності, є типовими в умовах фактичної українсько-російської двомовності, що існувала у період перебування України у складі СРСР, що має наслідком відмінності у написанні прізвищ, імен та по батькові громадян України.
Відтак, суд доходить висновку, що вказані документи належать одній і тій самій особі - ОСОБА_1 .
Внаслідок такого помилкового написання прізвища у трудовій книжці та ім'я у дипломі про освіту заявниця не має можливості реалізувати право на належне соціальне забезпечення через отримання пенсії за віком, у зв'язку з чим вона звернулась до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, в тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
У листі Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року вказано, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Предметом розгляду вказаної заяви є встановлення факту належності документів.
Положеннями статей 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлення вказаного факту має юридичне значення для заявниці, яка через вказану помилку в зазначенні її прізвища, ім'я та по батькові, яке здійснено посадовими особами, не може реалізувати своє право на призначення пенсії за віком, відтак не може в повному обсязі реалізувати свої права.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви
Суд, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, які були підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про доведеність факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28 серпня 1984 року, що заповнена російською мовою із помилковим зазначенням її прізвища у родовому відмінку як « ОСОБА_1 » та диплому серія НОМЕР_7 від 30 червня 1984 року, виданого Копичинським технікумом бухгалтерського обліку МСТ УРСР, із помилковим зазначенням її ім'я у родовому відмінку як « ОСОБА_1 ».
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на заявницю в межах нею понесених.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 255 - 256, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 293, 315,
352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту належності документу - задовольнити.
2. Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28 серпня 1984 року, що заповнена російською мовою із помилковим зазначенням її прізвища родовому відмінку як « ОСОБА_1 » та диплому серія НОМЕР_7 від 30 червня 1984 року, виданого Копичинським технікумом бухгалтерського обліку МСТ УРСР, із помилковим зазначенням її ім'я як « ОСОБА_1 » - належить заявниці ОСОБА_1 .
3. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на заявницю в межах нею понесених.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, код ЄДРПОУ: 21366538, адреса місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси.
Головуючий суддяТ. І. Якімець