05.06.2025 Справа №607/6698/25 Провадження №2/607/2629/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Романів К. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суд від 16.03.2016 шлюб було розірвано. Рішенням суду від 31.05.2022 було стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2700 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи, що ОСОБА_2 добровільно не сплачував аліменти, на підставі вищевказаного рішення відкрито виконавче провадження. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів при примусовому виконанні виконавчого листа №607/14733/21 від 19.07.2022, виданого головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іриною Бачинською, за період з серпня 2021 року по лютий 2025 року Відповідач не сплачував аліменти, заборгованість становить 111 658, 00 грн.
Рішенням суду від 02.10.2023 у справі №801/15819/23 стягнути із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 18 873 грн за період з серпня 2021р. по червень 2023 року. Враховуючи, те що у попередній справі не стягнуто пені за період з 01.07.2023 р. по 31.12.2024 р., позивач має право на стягнення пені з 01.07.2023 року, тому підлягає стягненню неустойка за вказаним період у розмірі заборгованості за аліментами.
Тому, враховуючи вищевикладене, прошу змінити спосіб стягнення аліментів з твердої суми на 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
У зв'язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 45 495 грн, за період з 01.07.2023 року по 31.12.2024 р. Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2021 у справі №607/14733/21. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У судовому засіданні представник позивача не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зміст позовних вимог підтримав, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.
Суд, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду постановлено заочний розгляд справи.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 2009, який розірвано 16 березня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.
В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , який станом на сьогоднішній день є неповнолітнім.
27.11.2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено рішення, яким позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.05.2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено рішення у цивільній справі №607/14733/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яким позов задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 2700 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2022 року у цивільній справі №607/14733/21 видано виконавчий лист.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.10.2023 року, цивільна справа №607/15819/23, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 18 873 грн., з серпня 2021 року по червень 2023 року.
Як слідує з розрахунку заборгованості по аліментах від 18 лютого 2025 року, наданого головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бачинською І., заборгованість ОСОБА_2 за аліментами, нарахована на підставі виконавчого листа у справі №607/14733/21, за період з 20 серпня 2021 року і по 01 лютого 2025 року становить 111 658 грн..
Відповідно до відповіді на запит №256431775 від 11.03.2025, ОСОБА_2 отримає дохід у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну сплату аліментів, у зв'язку із виникненням заборгованості з вини відповідача щодо сплати аліментів.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць, також, буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд вважає, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Виходячи з того, що законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Враховуючи викладене, з урахування висновків Верховного Суду, суд вважає, що розрахунок заборгованості по аліментам необхідно здійснити наступним чином: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів нараховувалася за період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року склала 141 237,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Розмір заборгованості по аліменти за період з липня 2023 по грудня 2024 року становить 45 495,00 грн.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності у відповідача обставин, які є підставою для можливого зменшення розміру неустойки, і будь-які докази, з цього приводу, відповідачем до суду не подавалися, а також з урахуванням обмежень, встановлених ч.1 ст. 196 СК України, суд дійшов до висновку, що підстави для зменшення розміру неустойки відсутні і стягненню підлягає неустойка у розмірі 45 495,00 грн, що відповідає 100 % розміру заборгованості, визначеної державним виконавцем, станом на 31.12.2024.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2023 по грудня 2024 року в розмірі 45 495,00 грн.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід змінити спосіб стягнення аліментів, у зв'язку із зміною матеріального становища відповідача.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, визначаючи розмір аліментів у частці заробітку (доходу) відповідача, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог та зміни способу стягнення визначених раніше судом аліментів, а тому, слід стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків - звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
За таких обставин, оскільки сторони по справі звільнені від сплати судового збору, суд вважає, що слід компенсувати судові витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 182-183, 192 Сімейного кодексу України, суд,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 45 495,00 грн (сорок п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 00 копійок).
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року у цивільній справі № 607/14733/21.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Компенсувати судові витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено та підписано 09 червня 2025 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко