Справа № 606/226/25
03 червня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Марціцкої І.Б.
за участю секретаря Пасько І.Б.
представника позивача - адвоката Тисячник Р.Р.
представника відповідача адвоката - Матвійчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Теребовля цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заходами електронного суду, з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-9903839 від 14.08.2024 у розмірі 14485,00 гривень, до суду звернувся представник ТОВ «Макс Кредит».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має невиконані кредитні зобов'язання за кредитним договором, заборгованість складається із 5000,00 грн. - основна заборгованість, 750,00 грн. - заборгованість за комісією, 6235,00 грн. - заборгованість за процентами, 2500,00 грн. - заборгованість зі штрафів. Так, як відповідач не сплатив заборгованість в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом з метою відновлення своїх порушених майнових прав.
Ухвалою судді від 13.02.2025 відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання про витребування доказів.
11.03.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідач та його представник позовні вимоги не визнають повністю, вказуючи, що ОСОБА_1 не укладав кредитного договору та не отримував грошових коштів. Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування між сторонами договірних відносин, та доказів, які б підтверджували факт видачі кредиту. Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, то такі вимоги є неправомірними, оскільки в матеріалах кредитної справи міститься вимога про дострокове повернення кредиту в порядку ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивачем вживалися заходи із дострокового повернення кредитних коштів вимога зі сплати заборгованості у розмірі 14485,00 грн. не відповідає чинному законодавству, зокрема ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка передбачає,що у разі пред'явлення до позивальника вимоги право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються. Також представник відповідача вказує, що не можуть бути задоволені вимоги про стягнення штрафних санкцій, оскільки п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки в період дії на території України воєнного стану.
19.03.2025 представник позивача надіслав відповідь на відзив, вказуючи, що договір підписаний електронним підписом - електронним ідентифікатором, в порядку укладення електронного договору, почергово здійснивши ознайомлення із змістом, ідентифікацію та підписання. Кошти відповідачу було перераховано через компанію ТОВ «Платежі он лайн», яка є учасником платіжної системи з відповідною ліцензією.
Щодо стягнення штрафу, то представник відповідача вказувала, що набрали чинності зміни до спеціального Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення неустойки. Проценти за користування кредитом нараховані за строк фактичного користування кредитом, що відповідає умовам договору та нормам Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в позові з підстав вказаних у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 00-9909839. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн.
Відповідно до умов кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту: 5000 грн.; строк дії кредитної лінії 360 кадендарних днів; тип процентної ставки - фіксована; Стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування Кредитом у межах строку дії кредитної лінії; Кредитодпвець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту - 750 грн.
Позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи ВаnkID , відповідно до п.2.1 Договору. Договір підписано електронним підписом позичальника, одноразовий ідентифікатор 72798.
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Враховуючи викладене, договір кредитної лінії № 00-9909839 був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 28.01.2025, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» як технічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Дані транзакції: номер транзакції - 42363-70369-49344; сума, грн - 5000,00; дата та час проведення: 2024-08-14 15:03:56; номер платіжної картки - НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки - PRIVATBANK .
Відповіддю АТ «Приват Банк» від 03.03.2025, з якої слідує, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 14.08.2024 здійснено переказ коштів на суму 5000,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що договір між сторонами не був укладений, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (відомості паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що у справі відсутні відомості про звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій і такі відомості у відзиві на позовну заяву відсутні.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів.
Відповідно достатті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як слідує з розрахунку заборгованості п договору № 00-9903839, сума заборгованості за тілом кредиту -5000,00 грн., заборгованість за комісією -750 грн., заборгованість за відсотками -6235,00 грн.
Проценти нараховані за період з 14.08.2024 по 07.11.2024, з розрахунку 72,50 грн. за день, що становить 1,45 % 1,45% від суми кредиту за кожний день користування.
Суд погоджується із заявленою позивачем сумою заборгованості, оскільки згідно розрахунків, наданих позивачем, нарахування комісії та відсотків здійснено у відповідності до вищезазначених умов кредитного договору та в межах строку дії кредитного договору.
Відповідно до частини 1статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 11985.00 грн.(одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень, з яких: 5000 (пять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 750 грн. (сімсот п'ятдесят) гривень - комісія, 6235 грн. (шість тисяч двісті тридцять п'ять) гривень підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2500,00 грн. суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу неустойку в розмірі 2500,00 грн., яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до позовних вимог, ціна позову у справі становила 14485,00 грн. Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 11985,00 грн., в іншій частині відмовлено. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 83 %.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Отже, підлягає розподілу судові витрати в сумі 2 422,40 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 2 422,40 * 83 /100 = 2010,60 грн.
За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2010,60 грн., сплаченого судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст.133ЦПКУкраїни до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача просить стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений між позивачем та адвокатом Тисячник Р.Р., відповідно до умов якого п. 3.1 замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, який фіксується в акті приймання-передачі виконаних робіт.
У позові викладено розрахунок вартості послуг адвоката з надання правової допомоги та зазначено, що адвокатом витрачено 8 годин часу. У матеріалах справи є акт приймання - передачі виконаних робіт від 04 лютого 2025 року, яким підтверджується кількість витраченого адвокатом часу 8 годин та зазначається, що сума послуг становить 8000,00 грн., надано також квитанцію № 04/02 від 04.02.2025, відповідно до якої позивачем сплачено ОСОБА_2 8000,00 грн. за правничу допомогу згідно з договором від 01.11.2024.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, як судовий збір, так і інші судові витрати, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, позов задоволений частково, а саме на 83 % , а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 6640 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.4,12,13,81,141,263,265,273,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9903839 від 14.08.2024 в розмірі 11985.00 грн.(одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень, з яких: 5000 (пять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 750 грн. (сімсот п'ятдесят) гривень - комісія, 6235 грн. (шість тисяч двісті тридцять п'ять) гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» 2010,60 грн сплаченого судового збору та 6640 грн. витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повнийтекст рішення виготовлено 12.06.2025
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ТОВ "МАКС КРЕДИТ", код ЄДРПОУ: 42806643, адреса місцезнаходження: вул. Малевича Казимира буд. 86, корп. Е. м. Київ 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Теребовлянського районного суду І.Б. Марціцка