Справа № 601/855/25
Провадження № 2/601/322/2025
12 червня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та нарахованої суми заборгованості по аліментах,
встановив:
У поданій заяві представник позивача - адвокат Богуш В.Д. просить винести ухвалу про зупинення виконавчого провадження № 60708435 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 , оскільки утримання із заробітної плати позивача виплат на користь відповідачки у вигляді аліментів, в подальшому можуть розглядатись як незаконно триманні.
Окрім того, відповідачка ОСОБА_3 подала до суду клопотання про зупинення провадження по даній справі, до вирішення судом цивільної справи № 601/854/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису як батька дитини.
В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача - адвокат Богуш В.Д. в судове засідання подав заяву в якій просить справу слухати у його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених клопотань, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.
Судом встановлено, що 18 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та нарахованої суми заборгованості по аліментах.
Зі змісту заяви та доданих до неї документів вбачається, що із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повнолітня, на підставі судового наказу Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 листопада 2019 року.
Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зобороною вчиняти певні дії та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
У справі, яка переглядається, встановлено, що між сторонами виник спір щодо припинення стягнення та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, які були присудженні до стягнення з позивача на користь відповідача відповідно до чинного судового наказу.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про припинення стягнення аліментів та звільнення його від сплати заборгованості за ними, утім не оскаржує виконавчий документ (судовий наказ), на підставі якого проводиться стягнення з нього аліментів на користь відповідача (матері дітей), суд вважає, що відсутність підстав для застосування такого виду забезпечення позову, як зупинення стягнення за виконавчим документом.
В даному випадку забезпечення позову шляхом зупинення виплат аліментів на утримання дитини фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Суд, оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та оцінив рівноцінність і адекватність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, вважає, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Більше того, у разі забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості по аліментам на утримання малолітньої дитини за виконавчим документом у вигляді судового наказу як одного із виду судового рішення фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що є порушенням частини десятої статті 151 ЦПК України, якою передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відтак, наведені позивачем заходи забезпечення позову також не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення про задоволення позову і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
З обставин даної справи не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову щодо припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості, а запропонований захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 1,3, 4 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 601/854/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису як батька дитини, оскільки підстави наведені у клопотанні доводять об'єктивну неможливість розгляду цієї справи.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтею 2, 12, 149, 150, 151, 251, 263 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Богуша В.Д про забезпечення позову відмовити.
Зупинити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та нарахованої суми заборгованості по аліментах - до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 601/854/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису як батька дитини.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: